Аптеки начебто особливий світ у нашій не надто доглянутій країні – чистота, тиша, спокій. Тут із найвимогливішими, найдратівливішими – “вибухонебезпечними” – клієнтами говорять чемно, шанобливо і навіть ласкаво.
До професійного свята фармацевтів захотілося написати про людину, для якої цей фах став одним-єдиним на все трудове життя. І мені пощастило – в легендарній аптеці Гаєвського я знайшла свою героїню. П’ятдесят один рік працює фармацевтом Катерина Степанівна Шиповських. І весь цей час – на одному місці, хоча були пропозиції перейти до інших аптек.
– Катерино Степанівно, як стають фармацевтом?
– Мені це з дитинства подобалося. Ще зі школи хотіла працювати в аптеці. Закінчила фармацевтичне училище в Тамбові. Приїхала до Одеси до сестри в гості – і залишилася.
– Які якості повинен мати фармацевт?
– Робота дуже відповідальна, тому важливі чіткість, скрупульозність, точність. Не всі витримують її, приходять до аптеки – і йдуть геть. А я дотепер не зневірилася. І навіть не уявляю, як можна в іншому місці працювати. Як не можу уявити, що вдома сидітиму. Хоча роботи в нас, у рецептурному відділі, досить. Аптеку нашу вважають престижною, багато хто сюди звертається. І не в усіх аптеках можна замовити ліки, от і йдуть до нас.
– Технологія їх виготовлення залишилася такою самою, як колись? Електроніка, автоматика на допомогу не прийшли?
– Ні. Все власними руками, очима... Відважуємо по граму, півграма. Робота “дрібна”, копітка.
Робота ручна у будь-якому сенсі. Важливість її не зменшується навіть при тому, що випускається зараз величезна кількість готових ліків. А що працюють фармацевти з цілковитою відповідальністю, скарг від клієнтів практично немає.
Якщо технологія виготовлення ліків залишилася колишньою, то умови роботи змінилися на краще. Особливо, відзначає Катерина Степанівна, за той час, що директоркою аптеки – Неллі Осипівна Калестру. А взагалі, здається, люди йдуть до аптеки Гаєвського не тільки тому, що тут можна купити або замовити майже будь-які ліки, одержати лікарську консультацію. В аптеці, якій понад сто років, збережено аромат старовини, який так цінують справжні одесити. Недарма онук Катерини Степанівни Шиповських, нині студент, у шкільному творі про Одесу серед визначних пам’яток нашого міста назвав аптеку Гаєвського, яка стала другим домом для його бабусі.
