У першій частині цього матеріалу розповідалося про несумісні зі званням співробітника міліції діяння деяких колишніх і поки ще діючих співробітників правоохоронних органів обласного центру. На гарячому їх затримали представники УСБУ в Одеській області і УВБ УМВС України в Одеській області.
На жаль, плями на мундирах силовиків властиві не тільки співробітникам міліції обласного центру. У районах області (на щастя, не в усіх) окремі «правоохоронці» поступаються одеським ділкам з погонами хіба що сумами зідраних хабарів. Що ж стосується безмежної нахабності і неабиякої розворотливості – то тут є чому здивуватися. Судіть самі.
БУВ КАМАЗ – НЕМАЄ КАМАЗА...
Існує такий вигідний бізнес, як збирання чорних і кольорових металів по селах. У селах працюють більш-менш законно відкриті пункти, приймаючи в жителів металобрухт. У визначений день приїжджає вантажівка, забирає метал і відвозить до одного з населених пунктів області на переробку.
Законну ліцензію на такий вид діяльності, за словами професіоналів, у регіоні мають одна або дві фірми. Інші працюють, скажімо так, не зовсім легально. Хоча, якщо такі речі відбуваються, отже, це комусь потрібно. Але зараз про інше.
Отож, співробітники одного з райвідділів міліції області зупинили КамАЗ, завантажений залізом. Метал супроводжував громадянин Молдови, який гордо відрекомендувався експедитором, і який не мав при собі жодних документів. Зрозуміло, громадянин дуже хотів, щоб його відпустили після затримання машини і оформлення матеріалів. Жалісливі співробітники райвідділу назвали ціну питання: 300 доларів США. За цю суму не провадяться такі дії: конфіскація вантажу, складання адміністративного протоколу на власника, передача матеріалів до суду і залучення винних до відповідальності.
Машину було поставлено у дворі райвідділу, а експедитора відправлено подумати. Він виявився людиною тямущою і звернувся до розташованої неподалік прокуратури. Співробітники цієї шанованої організації відреагували цілком адекватно і зателефонували до відомства, яке активно працює в даному напрямі, яке у силу наявних можливостей може забезпечити і відповідні документування і належний оперативний супровід матеріалів щодо цієї справи.
Уночі (такі речі відкладати на потім не прийнято) співробітники СБУ і внутрішньої безпеки обласної міліції виїхали у область. Коли група прибула до віддаленого райцентру, почався пошук заявника. Після тривалих пошуків його знайшли. П'яний, задоволений собою і навколишнім світом, заявник гордо сказав, що він уже більше нічого не хоче. Домогтися чогось більш конкретного в чоловіка, що радісно мукав і поширював сильний запах алкоголю, було неможливо. Єдина фраза, яку він міг виразно проговорити «А машину з металом віддали...». Потім, скориставшись зручною нагодою (піду, руки помию), щасливий громадянин суміжної держави помчав жвавою риссю через залиті дощем городи у невідомому напрямку.
Бригада з Одеси вирушила до райвідділу міліції і почала перевіряти матеріали щодо даної справи. Знайшли рапорт про затримку авто і передачу матеріалів на розгляд дільничному. Оперативності його дій можна позаздрити. Матеріал було прийнято, розглянуто і визнано відмовним (тобто щодо нього було ухвалено рішення про відмовлення в порушенні кримінальної справи) протягом одного дня. Можуть у нас працювати швидко, якщо захочуть! Зрозуміло, відразу ж після винесення такого гуманного рішення машина з металом спішно відбула з двору райвідділу.
Знайшли дільничного. Він, який відпрацював у міліції три місяці, про закони мав дуже неясне і невизначене поняття. На фатальне запитання: виносячи постанову про відмовлення в порушенні кримінальної справи, ви знали, що порушників закону потрібно притягти до адміністративної відповідальності, він дав ухильну відповідь, тобто промовчав. Після пояснення, що вантаж підлягав конфіскації, дільничний зізнався, що йому дали команду вчинити саме так. Хто дав? Заступник начальника райвідділу з питань громадської безпеки, відомий у райцентрі аматор полювання і знавець місцевих мисливських угідь. Нічого конкретного про мотиви свого рішення і цей співробітник міліції пояснити не зміг. Характер проявила прокуратура району, порушивши кримінальну справу. Про результати розслідування поки що нічого не відомо.
І ДВА МАГНІТОФОНИ НА ДОДАЧУ...
Ще одна історія – знову автомобільна колізія. За мірою своєї дурості і нелогічності нормальному осмисленню ця історія не піддається. Хоча хабарник у погонах – це теж патологія...
В одному з міст області жив громадянин Конишев (прізвище змінено). Жив непогано: на місцевому ринку торгувала стравами власного приготування дружина. Та й брат, що працює в одній з найближчих держав, періодично щось підкидав. Отож родина за місцевими мірками вважалася небідною. Одного разу брат привіз «фольксваген гольф». Зрозуміло, з іноземними номерами. Залишив автомобіль і поїхав назад, попросивши родичів підшукати покупця. Крім багатого родича, на машині не мав права їздити ніхто, що чітко і виконувалося. Конишев шукав покупця і підраховував можливий прибуток. А незабаром вирішив виявити ініціативу, став переганяти машину на базар, який розташований неподалік від будинку, і показувати товар лицем уже там. А при цьому виявилася чисто вітчизняна кмітливість: іноземні номери було знято, а на «фольксваген гольф» громадянин Конишев прикрутив номери зі свого «жигульонка».
Якось на базар прийшов заступник начальника місцевого міськвідділу міліції. Пильний силовик побачив іномарку з магнітофонами на панелі (хазяйновитий Конишев теж вирішив їх прилаштувати в гарні руки). Того дня, залишивши біля машини чотирнадцятирічного сина, господар вирушив у справах. Саме з підлітком і розмовляв офіцер міліції, який уточнив, чиї магнітофони, чия машина. Потім з'ясувалося, що в машини чужі номери, було викликано наряд ДАІ, і авто доставлено на штрафмайданчик.
При цьому складати адміністративний протокол на підлітка, який не керував машиною, було нелогічно, а Конишев з'явився тільки через годину. Вірніше було почекати того, хто сяде за кермо і буде керувати іномаркою. Це дало б формальний привід для затримки. Однак не будемо строго судити співробітників міліції. Поспішали, виявили пильність – усяк буває.
Машина залишилася на штрафмайданчику, а магнітофони були передані співробітнику карного розшуку. Матеріали ж щодо них, що дуже цікаво, не були ніде зареєстровані, та й самі не нові прилади навіть не вважали за потрібне опечатати.
Пройшов час, і протокол про вилучення магнітофонів, і самі магнітофони без належної реєстрації передаються капітану міліції, начальнику слідчого відділу даного міськвідділу.
Виходячи зі споконвічного принципу «шукайте жінку», можна довідатися причини цього рішення. Дружина Конишева – жінка дуже активна. Торгуючи на базарі всілякими стравами, вона завела безліч корисних знайомств. Їх і використовувала при вирішенні проблеми. Торговці популярними в містечку пиріжками сказали відверто: дасте грошей, усе буде нормально, і машину повернемо, і магнітофони. Суму назвали чималу, але жіночі сльози розтопили серця суворих силовиків. Зійшлися на семистах гривнях. І отут обурився покірливий голова сімейства. Думка про те, що доведеться нізащо віддати величезні за місцевими поняттями гроші, не давала йому спокою. Він вирішив розрубати гордіїв вузол одним ударом.
Далі усе йшло як звичайно. Група співробітників СБУ і УВБ виїхала в область. Гроші обробили спеціальним складом, ввели в дію апаратуру для документування. Після розмови про справи, начальник слідчого відділу пішов «вирішувати питання» у місцевому ДАІ. Цей візит з інтересом спостерігала група з Одеси, яка мирно розмовляла поблизу. Молоді люди в цивільному нічиєї уваги не привернули. Незабаром «благодійник» повернувся і повідомив Конишеву : «Усе в порядку, іди в ДАІ, на тебе там чекають».
Конишев узяв магнітофони у капітана міліції і написав розписку про їх одержання. Потім почалася передача грошей. Міліціонер прекрасно розумів, що хабар у руки краще не брати, тому і показав жертві на стілець, де скромно лежала непримітна тека. Услід за виходом з кабінету Конишева туди ввійшли співробітники СБУ і УВБ.
Наступна бесіда дуже нагадувала спектакль, поставлений провінційним режисером за п'єсою неадекватного графомана.
Виявляється, магнітофони перевірялися на предмет того, чи не крадені вони. Методика була дуже оригінальною: перевірка наявних кримінальних справ. Про базу даних і звірення номерів зі зниклою в сусідньому райцентрі або в Одесі технікою і мови не було, як і про підготовку рапортів і інших слідчих дій.
Адже міліція – це організація, де кожен вчинок співробітника регламентується наказами, положеннями та іншими документами, написаними, без перебільшення, кров'ю. Самодіяльність у цій системі не заохочується. І начальник слідчого відділу, капітан міліції, не міг цього не знати.
Однак, як з'ясувалося, не знав. Не знав, і звідки з'явилися в його кабінеті гроші. “Очевидно, підкинули”, – сказав він філософськи.
А наступного дня одеситам було впору повірити в моторошні історії про викрадення людей інопланетянами. Нікого з викликаних на бесіду співробітників міліції знайти не вдалося. Не дай Боже, з'явився б у районі небезпечний злочинець, який збіг з-під варти, затримувати його було б нікому.
З'явилися «герої» перед обідом. Після прочитання їх пояснень слід було б зневіритися у завтрашній день остаточно і безповоротно. Найвживаніші слова «забув; не помітив; не встиг; не подумав».
Матеріали щодо даної справи були спрямовані до прокуратури Одеської області для ухвалення рішення. Потім вони пішли до прокуратури району, яка розташована поблизу від містечка, де відбувалися вищеописані події і на неабиякій відстані від Одеси. Зважаючи на все, і цю справу буде спущено на гальмах.
Що сказати в даних ситуаціях, подібних до яких більш ніж досить? Обговорювати дії міліції при розслідуванні того чи іншого злочину – компетенція фахівців. А ось хабарі і те, які відповідальності за їхнє одержання шукають люди у формі – проблема всього суспільства. Фраза про паршиву вівцю, що ганьбить усе стадо, тут дуже доречна.
На оперів, які підставляють себе під кулі, не повинні косувати через те, що чийсь кум, сват чи брат упевнено сидить на теплому місці, талановито бере хабарі і так само талановито уникає відповідальності.
Не повинен претендувати на екзотику офіцер міліції, який не бере грошей із громадян за свою нелегку роботу, як і не повинні ходити легенди про потрібних людей у силових структурах, які можуть «вирішити» будь-яке питання.
Я розумію, що ця мрія трохи відірвана від життєвих реалій, але так хочеться, щоб вона втілилася в життя…
На прохання УСБУ в Одеській області читачі газети інформуються про те, що в управлінні діє «Гаряча лінія» щодо боротьби з корупцією в органах влади і управління». Телефон 724-0-724, працює цілодобово. Анонімність осіб, які надають інформацію по даній телефонній лінії, гарантується.
