КВАРТИРУ, АВТОМОБІЛЬ, МОБІЛКУ ОБІЦЯЮТЬ ВИПУСКНИКАМ АКАДЕМІЇ
Але до села вони все одно їхати не хочуть. Про це розповів учасникам прес-конференції ректор Одеської національної академії харчових технологій Б.В. ЄГОРОВ.
На думку ректора, вони все-таки, незважаючи на обіцяні блага, віддають перевагу торговельним контейнерам 7-го кілометра. А даремно. Сьогодні в цьому вузі створено всі умови для одержання перспективних спеціальностей, для практичного навчання. Найближчим часом на базі академії буде створено науково-дослідний інститут, умови для цього є.
Традиційними стали і міжнародні конференції, одна з яких відбулася нещодавно. Відкривши форум, ректор Б.В. Єгоров підкреслив, що вихід на міжнародний освітній рівень, ефективність наукових досліджень – головне завдання вузівського колективу.
Цього разу конференція «Харчові технології-2005» почалася з «круглого столу» щодо питань професійних вимог до випускників, які висувають роботодавці. Адже за цим стоять проблеми організації виробничої практики, працевлаштування. Створено тут і спеціальний центр, яким керує доцент І.Р. Біленька.
Відбулася ділова розмова, у якій взяли участь керівники провідних підприємств галузі, представники вузів, облдержадміністрацій і служби зайнятості. Гості відвідали лабораторії різних кафедр, зробили екскурсію по вузу. У роботі конференції взяли участь вчені, виробничники з Одеси, Миколаєва, Харкова, Дніпропетровська, Львова, а також делегати близького зарубіжжя – Росії, Білорусі, Молдови. Паралельно працювали 4 секції щодо розвитку консервування, виноробства, молочної і м'ясної промисловості.
Заслухали 90 доповідей, обговорили 49 стендових розробок.
– Якщо ми йдемо до Європи, то повинні взяти її передовий досвід і помножити на наші теоретичні, науково-технічні досягнення, – сказав професор Б.В. Єгоров.
А ще вчені обговорювали дуже важливе питання – плани вузів, які затверджуються Міністерством освіти і науки, повинні узгоджуватися з навчальним процесом і роботодавцями – асоціацією роботодавців. Багато проблем стоїть перед харчовиками. Триває створення продуктів ХХІ століття. Нові технології виключають шкідливі інгредієнти: консерванти і харчові барвники, шкідливі для здоров'я.
Завершилася зустріч уже згаданою прес-конференцією, де ректор Б.В. Єгоров повідомив про важливе рішення форуму – створено «Спілку роботодавців в Одеській області», який працюватиме на базі Одеської національної академії харчових технологій і вирішувати проблеми працевлаштування її випускників.
Валентин АВЕЛІЧЕВ
Бліц-опитування ІДЕ ЗИМА, ТРЕМТИТЬ СТУДЕНТ...
У гуртожитку студент сам собі господар і турботлива мама. Особливо якщо врахувати, що не кожна сім’я може найняти в Одесі квартиру для майбутнього магістра і бакалавра. Ось і доводиться відправляти своє чадо у скромно обставлені апартаменти студгуртожитку. У деяких, слава Богу, що не скрізь, штукатурка норовить обвалитися на голову, а під ковдрою важко зігрітися. Про свої претензії розповідають самі студенти.
Олена О., студентка 4-го курсу Одеського національного політехнічного університету:
– Ось уже четвертий рік підряд я хворію на грип і з побоюванням чекаю настання зими. Гуртожиток добре опалюється, але на нашому поверсі постійно холодно. Моя кімната розташована на північній стороні, батареї прогріваються слабко. Я зверталася до коменданта. Торік нам поміняли труби. Але від цього нічого не змінилося. Доводиться вмикати обігрівач. А коли на дворі мороз, користі від нього мало. Мої батьки прості вчителі, у них немає можливості наймати мені квартиру за 150 доларів. І мені набридло хворіти і пропускати заняття, які потім потрібно відпрацьовувати. Потерплю ще один рік, а потім з полегшенням скажу: «Нарешті минули мої важкі студентські роки.
Олексій М., студент 1-го курсу Одеської державної академії холоду:
– Мені в гуртожитку подобається, я уявляв, що буде набагато гірше. Але єдине, що дуже дратує, – це система пропусків після 16.00. Доводиться виходити до друзів у вестибуль і там з ними спілкуватися. Нещодавно до мене приїхала мама, і їй довелося чекати на вулиці, поки не настане визначений час. Я був обурений! Розумію, що якісь правила відвідування повинні дотримуватися, але якщо це батьки або близькі родичі?!
Ганна Ф., студентка 5-го курсу Одеської державної академії холоду:
– Я знімаю квартиру неподалік від нашого гуртожитку, тому часто заходжу до своїх однокурсників, які тут живуть. Мені теж не подобається пропускна система з 16 до 21 години. Особливо ці годинні межі незручні літньої пори при підготовці до іспитів, коли у будь-який час тобі може знадобитися допомога. Оскільки я частий гість у гуртожитку, то можу помітити, що не завжди дотримується порядок і чистота у коридорах і кухнях.
Тарас О., студент 3-го курсу ОНУ ім. І.І. Мечникова:
– Зараз вже далеко не бабине літо і в кімнатах досить вогко. На горішніх поверхах протікає дах. Часто немає води і перегоряють лампочки, які немає кому міняти, незважаючи на те, що в гуртожитку живуть 3 електрики і 2 сантехніки. Неможливо підігріти обід, я вже не кажу про готування їжі. Постійно величезні черги в кухні. Лінолеум у коридорі не змінювали з 1991 року…
Марина К., студентка 2-го курсу Одеської національної академії харчових технологій:
– Постійна відсутність гарячої, а іноді і холодної води дуже мене дратує. Невже ми, студенти, що потомилися після пар, не заслужили на розслаблюючий душ?! Ну, а якщо без іронії, то я вважаю, що нам не потрібна охорона, яка абсолютно не виконує своїх обов'язків. У цьому новому навчальному році у нас з'явилася нова плита у загальній кухні. За це велике спасибі!
Олексій К., представник студентського профкому:
– Я можу довго перераховувати всі мінуси наших одеських гуртожитків, вони всі однотипні: відсутність гарячої води; погана система водопостачання; шум у коридорах, який заважає займатися студентам-трудоголікам, і багато чого іншого. Але варто також відзначити, що кожного року проводяться ремонтні роботи в гуртожитках нашого вузу. Студенти скаржаться на поламані крани, розбиті дзеркала, вікна і подряпані стіни. Але вони ж самі часто є причиною своїх побутових незручностей через неакуратність, неуважність і недбале ставлення до речей. Хочу звернутися до студентів: «Бережіть будинок, у якому живете. Ми, у свою чергу, постараємося, щоб там було комфортно і тепло».
Ірина МАРІНОВА
НЕ ВИРІШУЙТЕ ЗА НАС ПРОБЛЕМИ…
Недавно на базі «Молодої гвардії» пройшов ІІІ форум молоді Одеси, учасниками якого стали 170 чоловік: лідери студентського самоврядування, молодіжних організацій, політичних партій. Основною метою стала розробка програми розвитку молодіжного руху м. Одеси на 2006 – 2010 роки.
Відкриття форуму відбулося в сесійному залі міської ради при участі заступника міського голови В.К. Курінного, начальника керування молодіжної політики, родини і туризму В.М. Аксанюка, голови молодіжної ради м. Одеси С. Осауленко. Учасникам форуму надіслали свої вітання міністр з питань родини, молоді і спорту Ю. А. Павленко, замкоординатора системи ООН в Україні Іоанна Казана-Вишньовецька, голова міської політорганізації Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» В.Ю. Крук.
Молодь форуму працювала в комітетах: по створенню безпечного середовища для молоді і профілактиці ВІЛ/СНІДу, підтримці діяльності молодіжних, дитячих об'єднань і взаємодії з органами місцевого самоврядування, а також по розвитку молодіжного підприємництва.
Багато уваги приділялося спортові, пропаганді здорового способу життя, міжнародному співробітництву. Обговорювалося питання про роботу Молодіжної ради і волонтерського руху. Розроблено основні заходи і положення майбутньої програми розвитку молодіжного руху м. Одеси.
«Ідея проведення форуму цікава в зв'язку з тим, що розглядаються часом немолодіжні питання, але на сьогодні мають пряме відношення до неї», – сказав Віталій Поляниченко, представник молодіжного крила партії «Батьківщина».
Дуже важливо, що головне гасло форуму сформулювали самі учасники: «Проблеми молоді може вирішити сама молодь!»
Павло ГОРИНОВ, голова правління громадської організації «Партнерство заради розвитку», студент екологічного університету
Наша тусовка ЗАВЖДИ СПОКУСА...
Відкриття нових арт-галерей, художніх салонів нас уже не дивує. Постійні вернісажі, творчі інсталяції та дизайн-проекти дедалі частіше афішуються в новомодних журналах. Хто ви, творчі люди, що створюють нове, незважаючи на те, що імовірність цього виникнення мала? Спочатку здається, що в сучасному мистецтві всі ходи виходжені, усі стежки протоптані, і все-таки знаходяться особистості, що вміють дивувати та вражати. «Дещо амбіційний і трохи норовливий», як називають його друзі, Євген ІВАНОВ навчається в Одеській академії будівництва й архітектури на четвертому курсі. Бере активну участь у творчому житті Одеси та Києва.
– У нашому місті проводяться численні виставки. У якій останній з них Ви брали участь?
– Так, проводяться. Виставки, вернісажі... Їх так багато, що все поступово перемішується або зовсім погано запам’ятовується. Зараз усі поголовно відкривають у собі творче “я” і намагаються реалізувати його в щось предметне. Дедалі частіше заявляють про себе скульптура та творча інсталяція. Експозиція в русі – ось що зацікавить сучасних людей, як мені здається. Мені пощастило брати участь в одному з таких проектів у травні цього року. Куратором нашої групи був відомий одеський дизайнер Валерій Бобер.
– Розкажіть докладніше про цю програму…
– Тема проекту – “Спокуса”. Тобто запрошуються творчі групи, їм дається тема. Щороку вона нова. Ми якийсь час думаємо, а в призначений день виставки відвідувачі можуть побачити експозиції. Це може бути все що завгодно. Цього року були задіяні навіть люди з тваринами. Багато цікавого креативу. Виставка тривала протягом тижня, і кожен бажаючий міг відвідати її. Було дуже багато іноземних гостей.
– Отже, це була творча інсталяція... А що ви можете сказати про скульптуру?
– Якщо говорити про одеські виставки, то нічого сказати не можу, а от у Києві, наприклад, брав участь в одній з них. Вона проходила в Київському національному музеї, назва – “Діти трешу”. Там виставлялися сучасні функціональні скульптури. Роботи просто вражали, навіть більше.
– Отже, Ви самі зліпили або зробили скульптуру?
– Аж ніяк (сміється). Я придумав, а зробили її в цеху. Вона металева. Взагалі, це великий смітник, у буквальному значенні цього слова. Його зробили 1,5 метра в довжину і 1 метр у ширину. Тепер ця скульптура стоїть у кабінеті радника міністра культури України. Дуже вона йому сподобалася. У мене залишилися тільки фотографії.
– Ви самі фотографували вашу скульптуру?
– Так, звичайно. До речі, фотографія – це моє хобі. Моя перша виставка була фотовиставка. Раніше я ходив завжди з фотоапаратом і знімав усе, що сподобається. Поступово з цього народилася ціла колекція непоганих робіт. У 2003 році я брав участь у київській виставці “21 погляд”, де були представлені мої фотографії музичної апаратури.
– Я дивлюся, Ви йдете творчим шляхом... А що надихнуло на цей пошук?
– Я не задумуюся, яким шляхом іду, і чому. Просто роблю те, що мені подобається. Я можу сказати тільки те, що коли ти подорожуєш, то мимоволі захоплюєшся всім тим, що там бачиш на виставках сучасного мистецтва... Хочеться вивести Одесу, та й усю Україну (посміхається), на належний рівень. Чим і займаємося тепер.
Залишається побажати тільки успіху “молодим і спритним” талантам. А ми чекаємо нових зустрічей, виставок і інсталяцій. Нашому місту потрібні креативні люди разом із новими ідеями…
Бесіду провела Юлія СТОЄВА
