Це було кумедно, почасти смішно і зворушливо. Школярі на сцені старанно наслідували своїх кумирів: українську Руслану, заокеанську Дженіфер Лопес, російського Серьогу-“Бумера”...
В актовій залі ліцею № 53 проходило “Шоу двійників”, участь у якому могли взяти всі школи Малиновського району Одеси. Ось уже дев'ятий рік поспіль таку програму організовує Центр позашкільної роботи з дітьми та молоддю “Промінь”. Учасникам (а це школярі 5-9 класів) треба було не тільки зовні увійти в роль “зірки”. Потрібно було ще ретельно вивчити все, що стосується її звичок і смаків. Адже, крім заздалегідь зрежисованої сценки-інтерв'ю, на всіх учасників чекало ще й “провокаційне запитання” від ведучої. Наприклад:
– Якщо ти двійник Тіни Кароль, скажи: у який колір вона пофарбувала б стіни своєї квартири?
Властиво, правильна відповідь відзначалася додатковим балом. Так само оцінювалися і настінні газети, присвячені улюбленим “зіркам” і “зірочкам”.
У фінальному етапі шоу брали участь 17 учасників. А спочатку заявки подали 46 школярів, тож довелося проводити два відбіркові тури. З одного боку – не хотілося випускати на сцену ще слабеньких двійників, з іншого – накладалися проблеми з приміщенням. Адже вже рік “Промінь” буквально блукає по школах району. Але послухаємо, що говорить із цього приводу заступниця директора центру Світлана Максименко:
– У нас був двоповерховий будинок у самому центрі Молдаванки, на розі вулиць Степової та Богдана Хмельницького. Для ремонту приміщення Міністерство освіти виділило нам 750 тисяч гривень, а місто додало до них іще 50 тисяч. Будівельна фірма “Моноліт”, яка розпочала роботи, знесла несучу стіну, і будинок просто завалився. Сталося це саме в листопаді минулого року. Гроші списали на вивезення сміття. Представники прокуратури оголосили, що не вбачають тут нічого карного. Справді, будинку було понад сто років. Але нас дуже турбує, щоб у центра не забрали саму ділянку під якесь інше будівництво. Адже місце чудове! Ну навіщо забирати його в дітей Молдаванки, якщо й так уже закрили все, що можна? Ми знову будемо порушувати проблему на рівні міськради. А крім цього, дуже сподіваємося на підтримку народного депутата Антона Івановича Кіссе. Він пообіцяв тримати питання на контролі.
Раніше у нас було три тисячі двісті дітей, зараз – тисяча дев'ятсот. Щастя, що залишилися філії на вулицях Прохорівській та Балківській. Ну, і просимося до різних шкіл. Коли мене запитують, навіщо це потрібно, то відповідаю: “Ненормальні ми. У дітей очі горять, їм цікаво, а ми радіємо за них”.
Хоча, якщо щиро, весь останній рік працювали більше за інерцією. Робити щось нове немає ані сил, ані настрою...
Справді, приводів для гарного настрою у працівників «Проміня» не так уже й багато. Але своїм підопічним вони створювати його все ж таки ще вміють. Авжеж – самодіяльність. Авжеж – була й фонограма, що заїла, і деякі інші накладки. Але ж це діти! Потрібно ж їм чимось займатися зрештою, а не просто валандатися по вулицях або нескінченно стирчати перед телевізором.
Це було маленьке свято. Всі його учасники одержали відповідні грамоти і коробки цукерок. Цукерки з'їдять, грамоти підуть до шухляди… але залишиться яскравий спогад із юності. Ви ж згадуєте свої шкільні й студентські вечірки-капусники, правда? Тож, як співав Фреді Меркюрі: «Шоу мусить тривати».
