Коли ми під’їхали на бурякове поле приватного підприємства “Маяк”, то зразу помітили, що тут, крім механізаторів, водіїв – безпосередніх учасників солодких жнив, були й головний агроном Ігор Миколайович Головатюк, й інженер Олег Миколайович Захар’єв, й бригадир першої тракторної бригади Леонід Ілларіонович Калашников. Що змусило їх всіх зібратись тут разом?
– Цьогорічна осіння засуха негативно вплинула й на цукристі, – говорить технолог поля І.М. Головатюк. – Корені виросли дещо меншими. То й збирання проводити значно складніше. Тож доводиться постійно тримати процес в полі зору.
Скрушно похитавши головою, Ігор Миколайович ще раз пильно подивився на коренеплоди, які сипались в кузов автомашини і продовжив свою думку:
– Торік ми на кожному гектарі збирали по 400 і більше центнерів цукросировини, а відправили на переробку понад шість тисяч тонн у заліковій вазі, але й зараз не так все погано. На Червонознам’янському цукровому заводі, куди ми вивозимо солодкі корені, кажуть, що буряки з нашого господарства – серед найкращих із тих, які доставляють на це переробне підприємство. І це нас радує.
Поки ми розмовляли з агрономом, неподалік від нас зупинився бурякозбиральний комбайн, яким керував Петро Володимирович Березюк. Поряд з ним була автомашина, яку на повільному ходу вів Андрій Гладкевич.
– На бурякових жнивах працюю вже 14-й сезон. І в цьому році важко, як ніколи, – ділиться своїми думками П.В. Березюк. – Доводиться маневрувати комбайном, докладати чимало старань та зусиль, аби, копаючи коренеплоди, не пошкодити їх.
І це в буряковода виходить. Та воно й не дивно, адже чоловік вже має майже 35 років механізаторського стажу. Тож досвіду йому не бракує.
Постійно слідкує за ходом збирання цукрових буряків і директор ПСП Микола Йосипович Захар’єв. І хоч він довіряє своїм спеціалістам, які ретельно стежать за роботою збирально–транспортного загону, та не може утриматись, щоб своїм господарським оком не глянути на фронт робіт. На полі працюють два бурякозбиральні комбайни. З комбайнером з одного з них ми вже познайомились, а на іншому трудиться Сергій Георгійович Бадія. Попереду йдуть гичкозбиральні машини, якими управляють Юрій Іванович Дьякон, Валерій Павлович Завозенко та Микола Тимофійович Толочко. Про останнього варто розповісти докладніше. Понад п’ять років тому керівництво “Маяка” доручило цьому механізатору з двадцятирічним стажем відповідальне завдання – вирощування цукрових буряків. І ось з того часу займається Микола Тимофійович цією справою. Сіє, а коли з’являються сходи, проводить 3–4 міжрядних обробітки. Уважно стежить за тим, аби посіви не були забур’яненими. Все робить на совість, адже йому й збирати вирощений врожай, та й результат буряководові не байдужий.
В цьому році в ПСП “Маяк” вирощено 160 гектарів цукристих. Щоб впоратись із збиранням до настання негоди, тут з ранку до вечора, не вгаваючи, гуркоче техніка. Квапляться і з вивезенням цукросировини. З початку бурякових жнив тут сумлінно працюють водії Петро Олексійович Дідур, Андрій Анатолійович Гладкевич, Сергій Худченко, Юрій Дідур, Олег Торжинський, Володимир Міцул, Віктор Дідур, В’ячеслав Лозован, Юрій Абажеру, Сергій Проданчук та Володимир Кушнір. Одні відвозять солодкі корені від агрегатів на край поля, де вони доочищаються, інші возять вже безпосередньо на Червонознам’янський цукровий завод. Але всі вони роблять одну справу і стараються виконати її якнайкраще. А те, що їхні бурячки найкращі в окрузі, ще додає їм наснаги.
