Ми у робочому залі центральної котельні Котовська. Рівно гудуть насоси, ледь здригаються стрілки манометрів. Це господарство очолює начальник Петро Куйдан. З 15 жовтня, тобто з початку опалювального сезону, який тут розпочинається вчасно, він стає, образно кажучи, богом і царем «спального» району. Обслуговувати жителів майже сотні будинків, у яких мешкає приблизно 60% мешканців, йому допомагають 25 чоловік, які перебувають у його підпорядкуванні. Поділені на зміни, вони цілодобово несуть вахту біля котлів, що подають у місто тепло. По-старинці жартома їх називають кочегарами. Хоча ця котельня, як і решта у Котовську, давно переведена на газ.
– Подивіться, – запрошує Петро Олександрович. І відкриває оглядовий лючок на бічній стінці котла. – Полум'я майже не видно! Так якісно подаваний газ у суміші з повітрям розпорошується нашими форсунками. Цей експериментальний зразок настільки себе виправдав, що перетворився на свого роду технічний ексклюзив.
Ще одна велика котельня стоїть на обігріві району «Північний», який включає 62 будинки. Зовсім нова, споруджена цього року блокова котельня № 7 працює у селищі цукрового заводу.
Але центральна котельня впирається в небо трубою з 1974 року. Чи потрібно говорити, що її обладнання цілком випрацювало відпущений цій техніці ресурс. Що робити? Змінити ситуацію на краще – це вже клопіт директора «Теплокомуненерго» Котовська Олега Щербини. Він ухвалив поставити новий котел. Незабаром такий (марки ДЕ-416) було закуплено в Києві. Його доставили до Котовська, вивантажили... А далі потрібні були вправність і такелажна майстерність членів колективу. З метою економії коштів на монтаж, перед ним було поставлено завдання встановити потужний агрегат самотужки. При тому, що вага його 29,6 тонни, – це завдання було не з простих.
– Щоб затягти його всередину, зібралося, мабуть, усе «Теплокомуненерго», – згадує цю трудову епопею О. Щербина. – Стіни фасаду, зроблені з каменю-ракушняку, були майже цілком розібрані. Під основу котла підкладали труби, валики і котили його, просуваючи з кожним метром вперед до підготовленого під нього місця. Його занесли, що називається, на руках. Тепер його сміливо можна вважати нашим колективним дітищем. Фундамент було укріплено заздалегідь. У ньому проклали шахту для подачі повітряного наддування. Потім приєднали труби, підключили до джерела живлення паливом...
Збоку, як завжди, коли зроблено добре, складностей роботи не видно. Та й не повинен споживач вникати в інженерні тонкощі, пов'язані з виробництвом тепла. Зате приємно бачити, як сяє подяка в очах тих, хто зазнав його благотворного впливу у своїх квартирах, лікарнях, дитячих садках, у цехах і кабінетах.
Тим часом, якісне вироблення пари і тепла потрібне і для виробництва промислового продукту. Тому минулого року, а тепер і цього, було куплено блоки спеціально для котельні цукрового заводу. Частину грошей виділив виконком, інше додав від себе «Теплокомуненерго». Щодо встановлення агрегату, то енергетики і тут відзначилися, обійшовшись цілком власними силами.
– Блок – це невеликий вагончик типу контейнера, у якому стоїть котел. Він зручніший тим, що пересувний. При цьому, звичайно, потужність його нижча, ніж у стаціонарних «родичів», але як ситуативний компонент він себе саме в цьому і виправдовує, – пояснює О. Щербина.
Економічні результати не змусили себе чекати. Колись на таку квадратуру, яку потрібно опалювати на цукровому заводі, доводилося платити тільки за один газ у середньому 80 тисяч гривень на місяць. Тобто в трубу вилітали не лише виниклі від згоряння речовини, але й гроші. При встановленому тепер раціональному режимі експлуатації котлів, що відповідають опалювальній площі, стало можливим платити не більше 20 тисяч. Одночасно скоротилася довжина трубопроводу, що теж спрацювало на рентабельність, бо стало менше неминучих при трансляції тепловтрат. Використання котлів меншої потужності також дало змогу споживати менше енергії для електроживлення насосів. Приблизно на 25 тис. гривень на місяць. Одночасно енергетики набули автономії. Оскільки незручно залежати від інтересів керівників цукрового виробництва, які постійно змінюються, і перебувають в руках акціонерів. Одне слово, зимові холоди тут не срашні.
м. Котовськ
