В ананьївських лісах ростимуть акації, червоний і звичайний дуб.
– Наш лісгосп новий, – розповідає директор державного підприємства «Ананьївське лісове господарство» Павло Іванович Дамаскін. – Він утворений у серпні 2004 року. Спочатку з Котовського лісгоспу району було виділено 6100 га державного лісового фонду. Пізніше ми прийняли ще 6800 гектарів і зрештою лісовий фонд району становить близько 13 тисяч гектарів лісу. Працювати з ним – чимала відповідальність. Адже тільки сторонньому здається, що ліси самі собою ростуть, оновлюються і стають гарними, як у дитячих казках.
На щастя, це чудово розуміють місцеві депутати, які ухвалили на сесії програму «Ліси Ананьївщини». У ній не тільки передбачено передання лісгоспові ще 1670 га земель меліоративного фонду для садіння нових лісів, але й названо основні напрями, завдяки яким ліси почнуть давати значну економічну вигоду району. Саме тому зараз в Ананьївському районі готуються до масового садіння дерев.
Низку проблем вже вирішено: є власні трактори, якщо за¬бракне – наймуть додаткових, є садильний матеріал: саджанці й жолуді. Але П.І. Дамаскіна хвилюють і суто бюрократичні проблеми.
– Землі меліоративного фонду, звичайно, хороші для садіння дерев, – говорить він. – Вони не так продуктивні у сільгоспвиробництві – це схили, балки й яри. Садіння на них лісів допоможе збільшити площу лісонасаджень у районі на 20%. Але з переданням цих земель є певні проблеми – не опрацьовано механізм виготовлення держактів на землю. Справа в тому, що вони виготовляються тільки державним бюджетним коштом. Щодо виготовлення власним коштом не може бути й мови.
Ми звикли дивитися на ліс утилітарно: пополювати, відпочити, назбирати грибів, ягід. А ліси ж можуть давати й економічну вигоду. Просто чекати її не рік – два, як у сільському господарстві, – а десятиріччя. Простий приклад: посадили ліс – якщо він не вигорів і не вимерз, то чекати на «урожай» доведеться років 30-40…
Ліс має початок і кінець, уточнює П.І. Дамаскін, і в лісорозведенні все примірюється не на око – цим займається спеціальний інститут. Ми на 10 років заздалегідь знаємо, на якій ділянці який обсяг деревини маємо зібрати, де провадити санітарні порубки, щоб врятувати дерева. У запо¬відному урочищі Глибокий Яр 2000 року було стихійне лихо – обледеніння. На всьому лісовому масиві – зламані крони, пішов процес усихання. Саме тому неминучі санітарні порубки, внаслідок яких є й ділова деревина, і технологічна, і дрова, які закуповують мешканці.
Чималий прибуток сподівається одержати лісгосп від садіння плантацій сосни. Новий рік настає неминуче щороку вночі з 31 грудня на 1 січня, і з такою ж неминучістю народ прикупляє ялинки. Щоправда, ялинка на цих землях не приживається, а от сосна – чудово. Тож крім дуба, ясеня й акації сосна стане звичним деревом для цих місць.
Особливий клопіт, і, що критися, проблема для лісгоспу – кадри лісників. Цього фаху потрібно навчатися у спеціальних навчальних закладах. Однак через надлишок юристів і економістів дипломованого лісника вдень зі свічкою не знайдеш. Але щоб бути хорошим лісником, треба мати покликання до цієї роботи, любов до лісу і багато спе¬ціальних знань. Зараз у лісгоспі 33 лісника. Звичайно, кістяк – це старі працівники. Але в січні 2005 року було набрано 14 чоловік для роботи в новому лісництві. Доведеться навчати, добре що Чорноліське Кіровоградської області, де в спеціальному навчальному закладі готують лісників, – неподалік розташоване.
Частина лісників мешкають на кордонах, частина – в населених пунктах району, розташованих біля самого лісу. Роботи в них задосить. Це не тільки боротьба з браконьєрами та незаконними порубками (тут чітко реагує спеціальна служба з охорони й захисту лісу), але й виконання планів щодо збирання жолудів, і насіння дикоростучих рослин, із яких після висівання їх у розпліднику й виростають саджанці для подальшого розведення лісів. П'ятнадцять гектарів розплідника в Жеребківському лісництві цілком забезпечують садильним матеріалом і лісгосп, і мешканців району.
Лісгосп – організація прибуткова. Є на 4-му місці в районі за прибутковістю. Усі обов’язкові сплати вчасно переводяться до місцевого бюджету. І працювати тут престижно, середня зарплата близько 500 гривень виплачується вчасно. Та й служба зайнятості задоволена: якщо раніше в лісгоспі було 83 робочих місця, то зараз їх кількість зросла до 140. Частина працівників одержують зарплату з бюджету, частина залучаються на госпрозрахункових засадах для порубки лісу, роботи в цеху.
На найближчі місяці в лісгоспі – великі плани. Зібрані в Савранському лісгоспі (в Ананьївському районі був неврожай) жолуді для садіння, двоє направлені до Львова та Харкова для навчання на ста¬ціонарах тамтешніх вузів за фахом «лісове господарство», декілька бажають заочно навчатися за цим фахом у Києві. Випускники дев’ятих класів шкіл району виказують бажання вступати на бюджетну форму навчання до технікуму, який готує фахівців-лісників. Рівень підготовки там досить високий, адже п’ятеро випускників 2005 року дуже успішно працюють у лісгоспі.
А ще даємо лад заповідному урочищу в Коханівці. Тамтешнє озеро поросло водоростями, в ньому гине риба. А місця казкові, і любителі рибного лову не мало платили б, щоб порибалити в такій красі.
Згодом, можливо, стане більше в лісах і лисів, вовків і зайців. Минулими морозами вони пішли геть, забракло кормової бази. Але якщо ситуація налагоджується, то поставлені на цивілізовані рейки полювання та рибалка можуть дати чималі прибутки.
