Правдиво – про «Правдивий та вільний». . .

Майбутнє обговорення «статусу російської мови як регіональної» на сесії обласної ради є однією з тих тем, за якою практично кожен наш земляк може висловитися. Не посилаючись на те, що він, мовляв, «нічого про це не знає, і тема ця його не цікавить».

Отже – диктофон у руки – і вперед. Чи має російська мова в нашій області набути офіційного статусу? Послухаємо думок одеситів.

Алла Євгенівна, викладачка: Я, наприклад, “за”. Бо працюю у школі, і треба зараз переучуватися. Дванадцять років я викладала фізику російською мовою, а тепер уся термінологія українською... тяжко. І ця проблема стоїть зараз у нас у школі перед багатьма педагогами. А говорити українською мовою і наполовину неправильно – теж учителеві негоже. Можуть заперечити, що нашим випускникам все одно доведеться навчатися в Україні. Ну, отже, треба робити класи за бажанням. Хто хоче – навчається українською, хто хоче – російською. І взагалі мені здається – це все тимчасово. То ми були з Росією разом, тепер окремо... Не виключено, що знову будемо разом (хоча і в іншому вигляді), тому зовсім забувати російську мову не варто.

Ігор, студент: Я не вбачаю тут жодної проблеми. Особисто мені однаково, бо я однаково добре знаю й російську, й українську. Англійську. До речі, теж непогано знаю. Тож потрібно просто підвищувати свої знання. А то багато хто з тих, хто голосує “за російську”, ні говорити, ні тим більше писати нею нормально не вміють.

Олег Сергійович, бізнесмен: Вважаю, що в нашому регіоні потрібен офіційний статус російської мови. Із двох основних причин. Перша – так історично склалося, що 70% нашого населення говорять російською. Друге – ми курортне місто, багато приїжджих із Росії та інших країн СНД, яким легше спілкуватися російською, ніж українською. Ви коли-небудь бачили, як людина, що не знає української, заповнює митну декларацію? Або імміграційну картку? А якщо раптом договір якийсь треба укласти – теж можуть виникнути непорозуміння. Тож для нас це актуально. Можливо, для Західної України ні, хоча в курортних містечках (типу Трускавця) весь “щироукраїнський” персонал чудово говорить російською, бо відпочивальники – це їхній хліб. Тож я суджу з позицій ділової доцільності.

Інна Андріївна, пенсіонерка: Навіть не знаю зразу, що вам відповісти... Ви знаєте, я сама росіянка, і може мої земляки мене не зрозуміють... Але ж в Україні багато національностей. І якщо росіяни захочуть офіційного статусу своєї мови, то ті ж молдавани, євреї й інші можуть захотіти того самого... А це буде стільки метушні та клопоту... Тож, мені здається, непотрібно це все. Хай офіційною державною буде українська. А говоритимуть люди все одно так, як їм зручно.

Віктор, продавець: Російській мові – статус регіональної? А чому регіональної? Чому не державної? У нас же в державі половина населення росіяни! Та що тут іще аргументувати? У Швейцарії може бути три державні мови, а в Україні не може бути двох”. Ні, я розумію, що ми, звісно, гірші, але не до такої ж міри!

Марина, домогосподарка: Ви знаєте, у моїх знайомих була неприємна ситуація. Коли постало питання про спадок і успадкування квартири, то з’ясувалося, що за паспортами в батьків і дітей – різні прізвища. Тобто, воно було те саме, але коли паспортисти перекладали з російської українською, – то російське “и” в одному разі переклали як українське “и”, а в другому – як “і”. Ну, й довелося поморочитися через таку дурницю. Мені здається, там де йдеться про офіційні документи (прізвища, назви вулиць тощо), нам варто було б якийсь час провадити облік двома мовами – паралельно.

Ольга Сергіївна, медсестра: Російська мова, звичайно, потрібна. Нас навчали російською мовою, все наше життя пройшло з нею. І що нам тепер діяти далі? Все одно люди між собою говорять російською, навіщо вдавати, що цього немає? Ми так звикли...

Костянтин, менеджер: Моя рідна мова – російська. Я думаю нею та щодня говорю. Але, знаєте... коли йдеться про офіційний статус, іноді просто стає прикро – ну що, в нас інших проблем немає? Я загалом упевнений, що мовну проблему потрібно розв’язувати, але головне для нас зараз – підвищити рівень життя. Вибачте, в мене просто зараз голова про інше болить...

На завершення хочеться підкреслити: ця добірка думок не є соціологічним дослідженням. Якщо говорити про суто кількісні показники, то прибічників російської мови як регіональної в Одесі було більшість. Хоча аргументувати свою позицію вони могли не завжди виразно, найчастіше – “нам так зручно, ми так звикли...” Загалом, теж аргумент... Але, як бачимо, аргументи “проти” теж є...

Выпуск: 

Схожі статті