(Закінчення. Початок на 1-й стор.)
Середня врожайність склала 26,4 центнера, зокрема озимої пшениці – 27,2 центнера, озимого ячменю – 24,6, ярового – 27,1. З завершенням жнив визначилися її лідери і аутсайдери. Найвищий врожай зібрано в Овідіопольському районі – 32 центнери на круг, найнижчий – в Миколаївському – 23,7 центнера.
Якщо брати по зонах, то картина виглядає таким чином. У центральній частині області, як я вже сказав, першість за Овідіопольським районом. У південній зоні – Ізмаїльський район з результатом 30,9 центнера, на півночі – Савранський район, який виростив на кожному гектарі – 27,9 центнера зерна.
Ізмаїльці вийшли на перше місце в області за врожайністю озимої пшениці – 34,6 центнера. А овідіопольці випередили їх за намолотом з кожного гектара озимого і ярого ячменю.
Вперше за півтора десятка останніх років майже вдвічі були збільшені площі під посіви гороху – близько 58 тисяч гектарів. Це був великий ризик, але він цілком себе виправдав. Отримано понад 130 тисяч тонн цієї цінної культури, по 22,6 центнера з гектара. Крім того, як відомо, горох є відмінним попередником для сівби озимих.
– Добре пам'ятаю, як у колгоспах і радгоспах намагалися уникати сіяти горох і деякі інші культури, щоб “не зіпсувати” показник за врожайністю зернових. Зараз такого вже немає?
– У даний час кожен район, агропідприємство будь-якої форми власності самотужки вирішує, що і скільки сіяти. Але існують межі, визначені наукою, через які переступати дуже ризиковано, а то і просто нерозсудливо. Навіть заради досягнення вигоди.
Справді, не було б стільки гороху – і область була б теж серед перших і за врожайністю. Але ми не на спортивних перегонах, де усе визначається хвилинним результатом. Одержаний валовий збір гороху дозволить докорінно зміцнити кормову базу, інтенсивніше нарощувати виробництво тваринницької продукції.
Оскільки наша бесіда повернула у цей бік, то хочу кілька слів сказати про строге дотримання основних вимог агротехніки. Маю на увазі і підбір попередників, і якість посівного матеріалу, і використання необхідної кількості добрив і засобів захисту рослин. Гадаю, що минув час відвертого зневажливого ставлення до них і легковажного настрою, коли усе зводиться до одного: головне посіяти, а врожай, як вже Бог дасть. Він то дає, та в залежності від того, як спрацювали наука, хлібороби на місцях. Про що свідчать і багато результатів поточного року.
– Наприклад?
– Кожен знає, скажімо, якого врожаю могли чекати тарутинці, якщо кожне п'яте поле тут було засіяно насінням масової репродукції, хоча наявний там численний загін агрономів та інших фахівців знає, що нижче другої опускатися не можна. І от результат. Тарутинці одержали найнижчий врожай озимої пшениці в області – 24,5 центнера. Те ж саме і за врожайністю озимого ячменю – всього 22,6 центнера. Це на 10 центнерів (!) менше, ніж, скажімо, в Овідіопольському районі. Ось так та ж природа карає тих, хто не хоче дружити з агротехнікою, зневажає її непорушні вимоги.
На жаль, так ставляться до підготовки насіннєвого матеріалу і в деяких інших районах. Справа дійшла до того, що деякі господарства під виглядом економії коштів взагалі не перевіряють якість насіннєвого матеріалу в державних насіннєвих інспекціях. Повинен їх попередити, що при такій ситуації вони не тільки не одержать доброго врожаю, але і позбавляться дотації за посіяні озимі і ярові культури з державного або обласного бюджету. Як, до речі, і ті, що одержали врожай нижчий природної родючості ґрунту без об'єктивних на те причин.
І ще трохи про насіння. На жаль, уроки нинішніх жнив мало чого навчили фахівців окремих районів. Про це свідчить їхнє ставлення до майбутньої сівби озимих, яка почнеться найближчим часом. Перевірено лише четверту частину необхідного насіння. А в тому ж Тарутинському, Татарбунарському, Роздільнянському і Великомихайлівському районах взагалі до цієї роботи не приступали. Можливо, знову будуть діяти за вже згаданим принципом?
Хочу підкреслити, що Одеська область, як жодна інша в Україні, багата на елітне насіння. Але його не поспішають купувати, забуваючи, що невелика економія коштів тут призводить до значних втрат врожаю.
– Але ставлення до насіння сьогодні не єдине лихо в рослинництві?
– Так, є й інші серйозні прорахунки при дотриманні агротехніки. Візьмемо ті ж добрива. У минулому багато уваги приділялося органіці. Нею насичували поля, що йдуть під пар, вносили під оранку і культивацію. Зараз через масове скорочення тваринницьких ферм, уся надія залишилася на мінеральне підживлення.
Повинен зазначити, що ґрунт в області доведено до крайнього виснаження, він місцями просто деградує. Як показала перевірка в Біляївському, Болградському і Ширяївському районах, вміст гумусу знизився за десять років на 0,04-0,08 відсотка. Стрімко знизився вміст у ґрунті рухливого фосфору і калію. І так не тільки в трьох названих районах. Тому нам потрібно повернутися до встановленого раніше показника: вносити по 100 кг мінеральних добрив у діючій речовині на гектар посівів. Для читачів газети поясню, що це вимагає збільшити нинішні показники в три рази. А таким районам, як Котовський, Любашівський і Савранський – у сім разів!
На семінарі я говорив, що в області переважно завершується процес реформування господарств, створено певну стабільність, тому потрібно переходити до суворого дотримання усіх вимог агротехнічної науки. Не сіяти соняшник по соняшнику по кілька років поспіль, а мати хоча б 4 – 6-пільну систему сівозміни. А ще краще 8 – 10-пільну. Тоді не було б такого небувалого зниження родючості ґрунту.
– Сьогодні в нас, начебто, більше приводу говорити про досягнуті успіхи, а ми знову про невикористані резерви, як це було і на конференції. Чи не відбулося зміщення акцентів?
– За успіхи окремі райони і господарства будуть нагороджені і відзначені. Але ми не можемо задовольнятися досягнутим. Тим більше, коли є такі величезні резерви. Проте виконавча дисципліна і професійне самолюбство деяких керівників на місцях продовжують кульгати на обидві ноги. Тому і на конференції було багато критики, слушних пропозицій і вчених, і практиків. Вони багато в чому, гадаю, будуть враховані в районах при детальнішому вивченні ситуації, що там склалася.
А на закінчення зазначу: для проведення даного заходу було не випадково обрано агрофірму ім. М. Посмітного Березівського району. Місцевому керівництву було що показати учасникам конференції, зокрема, грунтообробну і посівну техніку, підготовку ґрунту під сівбу озимих, агротехніку вирощування сої та соняшнику.
Але була й інша мета. Повернути колишню славу цьому господарству, яке раніше знала вся країна. Гадаємо, що його слава відродиться в недалекому майбутньому.
– Дякую за бесіду.
