У місті-державі Сингапур вже кілька десятиліть тротуари миють спеціальним шампунем, а сміття прибирають пилососами. Якщо якийсь приїжджий через незнання кине на вулиці недопалок, з нього одразу стягнуть $1000 штрафу і до того ж зобов'яжуть не менше 2 годин відпрацювати двірником. Так само суворо карають «невдах», які плюють повз урну.
У давньоруському місті Чернігові місцеві аборигени і заїжджі аматори «старовини глибокої» ніколи особливо не обтяжували себе якимись нормами поведінки поза житловим приміщенням. Недопалки, обривки обгорткового паперу, цукеркові фантики і палички із залишками місцевого морозива можна побачити всюди і в необмеженій кількості. Чоловіки, а також багато панн (включаючи старшокласниць), звикли виходити «у люди» без носової хустинки, тому сякають «по-робітничо-селянському», – з характерним звуковим фоном, що виникає, коли затискуєш вказівним пальцем по черзі ліву і праву ніздрі.
З 1 вересня цій вольниці настане кінець. Тому що мерія має намір зробити Чернігів найчистішим в Україні. Нові правила благоустрою і сувора система штрафних санкцій, затверджена сесією міської ради, безперечно, додадуть роботи місцевим судам. Щоб рахунок за скоєне адміністративне правопорушення і протокол «не загубилися» у величезних стосах справ, що припадають пилом у кожній із судових канцелярій, міська влада вирішила задіяти у проекті і штатних борців за чистоту (тобто двірників), і позаштатних. Членам добровільної дружини належать повноваження, прирівнені до повноважень атестованих співробітників міліції!
За впіймання одного «нехлюя» рідного міста двірникам і дружинникам гарантується половина стягненого штрафу. Недопалок, що пролетів повз урну, «тягне» на $100, «несанкціоновано» обклеєний стовп – на $105, паркування автомобіля на газоні – на $150, поламана лава у сквері або біля під'їзду – майже на $200. Проведене з цього приводу соціологічне опитування показало: більшість жителів міста готові стати членами муніципальних дружин хоч сьогодні, не чекаючи 1 вересня.
Першими на місці більшості НП, що «караються», зрозуміло, будуть все-таки не добровольці, а професіонали, тобто двірники. Оклади в них нині сміховинні – від $70 до $100, отже, грошові заохочення не зайві. Будь-хто з двірників може вже зараз безпомилково визначити, хто з мешканців стане незабаром його «генеральним спонсором», – тому що більшість мешканців багатоквартирних будинків знає в обличчя. Адмінпротокол, щоправда, «працівник мітли» має право оформити лише в присутності майстра ЖЕКу плюс одного незаангажованого свідка. Копія документа вручається «застуканому» мешканцеві, інша безпосередньо спрямовується до суду.
Чи можливі «пробуксовування» на якомусь з етапів «заслуженого покарання»?
Деякі скептики як контраргумент наводять «епопеї» зі стягуванням штрафів за порушення ПДР (правил дорожнього руху): найчастіше ДАІ виявляється не в змозі одержати з водія-порушника навіть 17 гривень (український МРОТ – авт.). Особливо якщо той мешкає в іншому регіоні; а вже якщо громадянин іншої держави – взагалі пиши пропало!..
У чернігівських судах і райпрокуратурах запевняють: шансів змусити мешканця сплатити накладений штраф – більш ніж досить, а судові виконавці володіють величезним арсеналом способів стягування цих грошей (можливо, навіть більшим, ніж легендарний Остап Бендер – авт.).
До 1 січня 2007 року, за задумом мерії, у місті «викристалізується» більш прогресивна система стягування штрафів, яка діє у тому ж Сингапурі, а ще в США, на Мальті, у Німеччині та багатьох європейських країнах. Там штрафи за засмічення міста, за «неекологічне» паркування та пошкодження комунального майна стягують на місці, видаючи чек за тільки що стягнену грошову суму.
Коли до міської скарбниці підуть перші надходження від нововпровадження, комунальники зі спокійною совістю розмістять на відповідних заводах і приватних підприємствах замовлення на виготовлення суперсучасних урн для сміття. Щоправда, на відміну від пріснопам'ятних радянських часів, вони навряд чи будуть чавунними. У місті та його околицях поки що залишаються пункти з приймання металобрухту, а його збирачі за роки пострадянського безвладдя набули добрячого досвіду «непомітно» викрадати усе металеве; тут і двірник з майстром не встежать…
Чи можливе у перспективі перенесення чернігівського досвіду до Одеси?
Над цим питанням, не виключено, у мерії вже задумалися.
Проте очікувати механічного відтворення вироблених на півночі України правил благоустрою навряд чи має сенс. Різниця між Черніговом і Одесою – не лише у кількості населення (у нас постійних мешканців понад удвічі більше), а й у менталітеті громадян. Наше портове місто споконвіку розвивалося як торговельне; заради цього заняття до Одеси завжди прагнули приїжджі з усіх міст і сіл. З одного боку, завдяки цьому сформувалася унікальна одеська етнокультура, з другого... Прийшлі люди далеко не завжди дбають про чужу для них територію. Виправдовуючи стан міста немудрою фразою «там, де базар – там завжди сміття», навіть природжені і корінні одесити після певного часу прийняли «правила гри», привнесені торговцями і приїжджими. Навіть у деяких представників інтелігенції цей самий «внутрішній регулятор» (що забороняє смітити де попало) з часом «атрофувався». Зрозуміло, у нас задосить вихованих людей, у яких «регулятор справний», – але де гарантія, що він зникне вже через наступне покоління? Адже нікому не хочеться бути «білою вороною»...
Зате мешканці Іллічівська перейняти досвід «жителів півночі» напевно готові. Не лише тому, що чіткий робочий ритм міських комунальних служб не залишився непоміченим ні для попереднього, ні для нинішнього Глави Української держави. У колишньому місті-супутнику Одеси всього лише засвоїли просту фразу: чистоти багато ніколи не буває.
