Едуард ПЕЙХЕЛЬ: «БУДУТЬ ГРОШІ – БУДУТЬ І ЧЕМПІОНИ»
Одеса завжди славилася своєю шахово-шашковою школою, яка була однією із найсильніших в СРСР. За багато років вона дала світу видатних спортсменів Юхима Геллера, Володимира Тукмакова, В'ячеслава Ейнгорна та інших. У 1978 році було створено об'єднання шахово-шашкових клубів Одеської області, яке й до сьогоднішнього дня очолює Едуард Пейхель.
Про історію створення об'єднання, сьогоднішні проблеми школи й багато чого іншого Едуард Пейхель розповів в інтерв'ю нашому кореспонденту.
– Едуарде Валентиновичу, одеська шахово-шашкова школа була однією із найсильніших в СРСР. Яка історія її створення?
– У 1964 році було створено Одеський обласний шахово-шашковий клуб профспілок. За 15 років він розвинув широку мережу клубів у районах і містах області. Потрібно було приймати нову систему управління. У 1978 році було ухвалено рішення перетворити клуб в об'єднання шахово-шашкових клубів. До нього увійшло 100 клубів і 12 дитячих спортивних шкіл. Воно розвивалося, розширювалося й давало конкретні результати – з'являлися гросмейстери, чемпіони України, СРСР, світу та Європи. Після розпаду СРСР змінилася система фінансування, і всі спортивні організації було викинуто на самоокупність. Найсильніші збереглися, слабкі вмерли. Наше об'єднання збереглося – частина клубів залишилася, частина зникла, а деякі перетворилися у міські, тобто перейшли на утримання міської влади. Кількість дитячих шкіл скоротилося – замість 12 залишилися три. Згодом вони об'єдналися в обласну спеціалізовану дитячо-спортивну школу олімпійського резерву (СДЮШОР).
– Скільки сьогодні дітей займається в школі?
– Близько 1500 чоловік. Також у школі працюють групи початкової підготовки для обдарованих дітей з 6-річного віку. Відзначу, що нашою школою накопичено великий досвід. У ній працюють висококваліфіковані тренери-викладачі, які мають вищу фахову освіту. Серед них – два заслужені тренери України, міжнародні майстри й майстри спорту України. До речі, за підсумками року до десятки кращих тренерів Одещини завжди входять тренери-викладачі СДЮШОР. Серед наших учнів – переможці й призери чемпіонатів та першостей країни, чемпіонатів Європи й світу. Взагалі, одеська шахово-шашкова школа була однією із найсильніших в СРСР.
– Яких досягнень домоглися вихованці школи останнім часом?
– Перераховувати заслуги наших вихованців можна дуже довго. Назву деякі з них. Вікторія Мотричко – чотириразова чемпіонка світу й дворазова чемпіонка Європи з шашок, Юрій Дроздовський – дворазовий чемпіон Європи з шахів серед юнаків. Чемпіоном Європи з шахів серед кадетів ставали Дмитро Тишин і Сергій Баранюк. Призером чемпіонату світу з шашок-64 серед кадетів ставала Світлана Прядочникова. Серед останніх досягнень – у червні цього року міжнародний гросмейстер Наталя Жукова стала олімпійською чемпіонкою у складі збірної України на шаховій Олімпіаді.
– Едуарде Валентиновичу, за рахунок яких коштів існує школа?
– Після розпаду СРСР школа постійно відчуває проблеми із фінансуванням. Грошей, що виділяються з фонду соціального страхування, вистачає тільки на покриття зарплати. Відсутні кошти на оплату комунальних послуг. Практично не виділяються кошти на навчально-спортивну роботу, тобто на організацію змагань, проїзд команд і спортсменів на республіканські й міжнародні турніри, проведення навчально-методичних зборів. У штатах СДЮШОР не передбачено фінансування на утримання технічного персоналу, що негативно позначається на організації навчального процесу й проведенні змагань. Взагалі потреба школи у фінансуванні цих питань становить близько 150 тисяч гривень на рік.
– На якому місці перебуває Одеська область в Україні за рівнем розвитку шахів і шашок?
– На сьогоднішній день ми у п'ятірці. На першому місці – Донецька область. Там є великі підприємства із дуже великим фінансовим капіталом. Місцеві меценати вкладають великі гроші у розвиток шахів. А в нас не вистачає спонсорів. Дуже шкода, що багато юних талантів не можуть себе реалізувати. Ми сподіваємося, що ситуація зміниться на краще. Не можна, щоб в одному взятому місці – місті або області – розвивалися тільки найпопулярніші види спорту. Наші шахісти й шашкісти показують чудові результати. Але їм потрібно постійно допомагати й всіляко сприяти подальшому розвитку. Будуть гроші – будуть і чемпіони!
– Одеса свого часу була знаменита проведенням фестивалів з шахової композиції...
– Так, і я був одним із ініціаторів їхнього проведення. Сама ідея народилася у 1982 році, коли в нашому місті проходив тренувальний збір для провідних шахових композиторів СРСР Валентина Руденка й Віктора Чепіжного. Безпосередньою підготовкою та проведенням фестивалю займалися Іван Постол та Юрій Гордіан. У вересні 1983 року в Чорноморці відбувся перший Всесоюзний фестиваль з шахової композиції, яка поклала початок традиційним щорічним зустрічам шанувальників шахової поезії. Тоді до Одеси приїхало близько 60 шахових композиторів та розв’язувач. Перший одеський фестиваль запам'ятався своїм неповторним духом – були якась особлива доброзичливість, великий інтерес один до одного, насичена програма. З 1983 року в Одесі пройшло чотири фестивалі поспіль, потім із 1988-го по 1990 рік відбулося ще три.
Відзначу, що одеські фестивалі вплинули на розвиток шахової композиції в СРСР. Молоді проблемісти й етюдисти одержали можливість переймати досвід ветеранів і деякі з них згодом стали зрілими майстрами.
– До Одеси часто приїздив чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов...
– Так, Карпов дуже любив Одесу, тому що тут були відмінні умови для зборів і відпочинку. У нас була прекрасна база, сильні шахісти. За багато років у місті було створено кращу шахову бібліотеку – вважаю, що вона була кращою не тільки в СРСР, але й у світі! Починаючи із 1973 року, близько 20 років Карпов приїздив до нашого міста. Завдяки тому, що крім шахів він займався й громадською роботою, в Одеському регіоні було відкрито багато шахових клубів – в Ізмаїлі, Балті, Кодимі, Котовську. Він об'їздив всю область, зустрічався із шахістами. Це дало великий поштовх до розвитку шахів.
– Едуарде Валентиновичу, у вересні в Одесі відбудеться Меморіал Юхима Геллера. Як виникла ідея його організації?
– Почну з того, що упродовж тривалого часу наше місто дало світу багатьох спортсменів високого класу. Найяскравішим був Юхим Петрович Геллер – видатний шахіст, щирий одесит. Він – заслужений майстер спорту, міжнародний гросмейстер, учасник 23 чемпіонатів світу. Він показував блискучі результати й тільки дивом не зміг стати чемпіоном світу. Щоправда, пізніше він реабілітувався – став чемпіоном світу серед ветеранів. Він вписав своє ім'я в історію світових шахів. До речі, рішенням Одеського міськвиконкому у лютому 2001 року Юхима Геллера було визнано кращим спортсменом Одеси XX століття.
Минулого року завдяки ініціативі вихованця нашої СДЮШОР, нині голови правління банку «Південний», Вадима Мороховського було проведено турнір пам'яті Юхима Геллера серед зірок шахового світу. Але це були елітні змагання, й тоді виникла ідея провести змагання серед усіх бажаючих шахістів. У вересні минулого року відбувся перший Меморіал Юхима Геллера, в якому взяли участь спортсмени від першого розряду до гросмейстера – близько 120 чоловік.
Нинішній – другий Меморіал пройде під патронатом Одеського міського голови з метою популяризації шахів серед молоді, розширення й зміцнення дружніх зв'язків між шахістами України й країн близького та далекого зарубіжжя. Він провадиться як комплекс спортивних і культурних заходів й складається із двох турнірів. Ми очікуємо, що в Меморіалі візьме участь близько 200 спортсменів. Як і минулого року, ці змагання буде спонсорувати банк «Південний» за ініціативою Вадима Мороховського. Відзначу, що Вадим Вікторович частину доходів банку постійно спрямовує на провадження подібних турнірів, таким чином популяризуючи цей вид спорту. Нам дуже приємно співпрацювати із такою розумною й професійною людиною. Гадаю, що інші одеські підприємства також могли б активно взяти участь у розвитку шахів і шашок у нашому регіоні, беручи приклад з банку «Південний».
Євген НИЗОВ
КРАЙ «УКРАЇНСЬКОМУ ЛЕГІОНУ» В БЕЛЬГІЇ?
Як уже повідомлялося, Олег Ящук, який виступав за “Андерлехт” протягом останніх 10 років, на правах вільного агента уклав контракт із дебютантом грецького вищого дивізіону – клубом “Ерготеліс”.
У інших наших легіонерів в бельгійському чемпіонаті намічаються круті повороти в кар'єрі. Так, після досить успішного сезону, проведеного Сергієм Серебренниковим у складі “Шарлеруа”, ніхто в Бельгії не сумнівався, що українець продовжить своє перебування в клубі як мінімум ще на рік. Однак доля розпорядилася інакше, змусивши колишнього гравця збірної України повернутися до “Брюгге”, звідки він пішов рік тому на правах оренди, і де після повернення йому натякнули підшукувати новий клуб.
– На сьогодні я опинився у незвичайній ситуації, – зізнався Сергій. – Керівництво “Шарлеруа” задоволене моєю грою й планувало домовитися із “Брюгге” про продовження оренди. Але відповідно до правил ліги, новий клуб має платити мені ту ж зарплату, що й клуб – “господар ”. А “Шарлеруа” навіть за бельгійськими мірками – середнячок зі скромним бюджетом. Тому він просто не в змозі надалі виконувати умови оренди. Нове ж керівництво “Брюгге” на чолі із Марком де Грізом на мене, схоже, більше не розраховує. У їхніх планах – відновлення й омолодження команди. Після повернення до клубу, контракт із яким у мене закінчується влітку майбутнього року, мені дали зрозуміти, що у моїх послугах більше не мають потреби. Проте в цей час я активно тренуюся у “Брюгге” й паралельно, разом із моїм агентом, займаюся пошуком нової команди. Вже є кілька цікавих пропозицій...
Несподіваним виявилося міжсезоння й для форварда “Стандарда” Сергія Коваленка. У період відпустки керівництво клубу вирішило відрядити його разом із двома одноклубниками на рік до футбольного клубу “Брюссель”. Однак, із приходом у Льєж нового головного тренера – голландця Боскампа – рішення було відкладено. Новий наставник “червоно-білих” вирішив особисто ознайомитися з потенціалом команди, подивитися в справі гравців, а вже потім ухвалювати рішення щодо кадрових змін. У серії товариських матчів Боскамп випробував Коваленка на позиціях правого півзахисника й центрального нападника. Щоразу український легіонер виявлявся на висоті, забиваючи голи.
– Із приходом нового тренера, чесно кажучи, я просто піднісся духом, – сказав Сергій. – За стилем роботи, манерою проведення тренувань він дуже нагадав мені нашу футбольну школу, де з тебе хоч сім потів зійде, але ти завжди залишаєшся задоволеним і роботою, і результатом.
На відміну від свого попередника, Боскамп одразу ж зробив акцент на тактику й фізичну підготовку. Тренуємося ми дуже інтенсивно, двічі на день, багато працюємо із м'ячем, постійно переміщуємося, випробовуємо тактичні новинки. Словом, не робота, а суцільне задоволення.
…У будь-якому разі, будь то “Стандард” чи “Брюссель”, головне для мене – посісти місце в основному складі й одержати можливість максимально виявити себе. А далі буде видно...
За матеріалами вітчизняних і закордонних спортивних видань підготував Віктор БЕССАРАБЕЦЬ
Футбол ФАНИ-БЕШКЕТНИКИ
УКРАЇНСЬКУ СТОЛИЦЮ ЗАПОЛОНЮЮТЬ БРИТАНСЬКІ УБОЛІВАЛЬНИКИ
Ізраїльсько-ліванське перемир'я, що встановилося у понеділок за сприяння Ради Безпеки ООН, не вплинуло на рішення УЄФА заборонити ізраїльтянам провадити домашні єврокубкові матчі до повного умиротворення на Близькому Сході. Тому керівникам «Маккабі» зі славетного портового міста Хайфа терміново довелося підшукувати країну, згодну надати стадіон для повторного з'ясування відносин із «Ліверпулем».
Боси «Маккабі» чомусь зупинилися на українській столиці. До Києва на ім'я президента ФК «Динамо» Ігоря Суркіса пішов офіційний лист із проханням допомогти в організації зустрічі (нагадаю: перша частина лігочемпіонського протистояння завершилася непереконливою перемогою мерсисайдців 2:1, причому маккабійці першими відкрили рахунок!); потім Ігоря Рахмілійовича запросила на рандеву Надзвичайний і Повноважний Посол Ізраїлю в Україні Наомі Бен Амі. Пані Наомі таки замовила слівце за співвітчизників і «Динамо» на прохання «Маккабі» відповіло згодою. Тим більше, що стадіон ім. Валерія Лобановського 22 серпня буде «відпочивати»: київська команда цього дня грає у Стамбулі із «Фенербахче».
Гра в Києві тільки номінально вважається «нейтральною». На сьогоднішній день до Федерації футболу України (її очолює брат Ігоря Суркіса Григорій) надходять десятки групових заявок від усіляких єврейських товариств і організацій. Їх в Україні кілька сотень, усі, звісно, бажають допомогти «Маккабі» перебороти кваліфайн і увійти до «основної мережі» ЛЧ.
Не менш представницьким обіцяє стати й загін ліверпульських уболівальників. Російські фан-клуби мерсисайдців оголосили «загальний збір» у Києві для однодумців у Білорусії, Молдові, Румунії й країнах Балтії. Крім них, очікується значний загін фанів із Островів. Оскільки останні вирізняються, скажемо так, неадекватною реакцією на деякі дії гравців команди-суперниці і суддів, київська міліція вже почала підготовку до майбутньої гри за власною програмою.
Служба безпеки України теж не дрімає. Її співробітники відвідали багатьох активістів арабських студентських організацій і попередили тих про небажаність якихось недружніх проявів стосовно маккабійців. Нагадаю: на самому початку теперішнього ізраїльсько-ліванського протистояння невідомі споганили площу перед Менорою – головною скульптурою меморіального комплексу в Бабиному Яру. Чим провинилися перед ними євреї-жертви фашистської окупації Києва 1941-1943 років, ніхто не знає. У акті вандалізму підозрюють не своїх, а іноземців.
Ще одна цікава деталь. І у Ліверпуля, і в Хайфи в Україні те саме місто-побратим. Багато читачів «ОВ» напевно ностальгічно згадують морські прогулянки на «Ліверпулі», що курсував у теплу пору року між Лузанівкою і Чорноморкою із заходами на 10-ту і 16-ту станції Великого Фонтану, до Ланжерону й Одеси-порту. Побратимські ж зв'язки Одеси з Хайфою налагодилися набагато пізніше, на початку 90-х. У цьому середземноморському місті мешкає чимало наших колишніх земляків. Можливо, оптимальним вирішенням проблеми «домашніх матчів» маккабійців було б перенесення їхньої гри-відповіді з іменитими земляками «Біттлз» саме до Одеси.
Втім, хто говорить, начебто зустріч із ними цього року більше не повториться? Одна з команд, які найближчого вівторка вийдуть на динамівське поле в Києві, все одно далі виступатиме у Кубку УЄФА. А там, будемо сподіватися, її суперником стане наш «Чорноморець». Зрозуміло, буде краще, якщо це відбудеться якнайпізніше...
Олег БАЗАК
