Хто сказав, що в рядах нинішньої української опозиції немає людей, які адекватно оцінюють внутрішньополітичну ситуацію в країні? Ось цитата з розлогої статті у «Вечерних вестях» народного депутата-бютівця Миколи Томенка: «Зараз Україна стоїть на порозі нової політичної епохи. Якою вона буде – сказати складно. Я не хочу викреслювати з української політики нинішню парламентську більшість і уряд Прем'єра Віктора Януковича, говорити про «єдино чесний опозиційний БЮТ», оскільки життя змінюється, і люди також змінюються. Справжню оцінку політикам дасть час і суспільство. Сьогодні Україна прощається з Майданом...».
Так, зміна віх. Але у практичному переломленні в багатьох при цьому виникає запитання, викликане цілком виправданим побоюванням: як, з якими політичними й особистісними установками відбуватиметься зміна виконавчої влади – по усій вертикалі?
Невже повториться кадровий хаос півторарічної давнини? Із закликом «Ми народжені і це вже круто!» з влади виганялися справжні професіонали, а до керівних кабінетів ринули «активісти-оранжисти». І критерієм їхнього добору було в основному: «Тримав помаранчевий прапор, надівав пов'язку? Іди, керуй!»... А через якийсь час до судів ринули десятки тисяч заяв-скарг від громадян: «Захистите від свавілля, некомпетентності!» І зростання цін. На все. Вже здається – нескінченне...
Хто розсіє ці сумніви краще від відомого і авторитетного політика?
У цьому зв'язку – наша розмова з головою Одеської обласної організації Партії регіонів, членом Політради ПР, народним депутатом України IV і V скликань Леонідом Клімовим.
– Леоніде Михайловичу, невже може повторитися подібне – у країні, в області?
– Боже спаси!.. Для того, щоб зберегти або повернути довіру людей, політики, які прийшли до влади, повинні щодня доводити людям свою спроможність ділом. І тільки! А не кольором партквитка.
Цими днями, під час своєї першої прес-конференції як Прем'єр-міністра лідер нашої партії Віктор Янукович твердо пообіцяв, що, на відміну від 2005 року, коли тодішня нова влада проводила кадрові чищення, тепер «ніякої люстрації (очищення держслужб від людей з небажаними політичними поглядами) не буде». Але при цьому Прем'єр переконаний, що «урядова команда повинна показувати найвищий олімпійський результат». Прем'єр також побажав всім «навчитися шанувати один одного у державі, і щоб нас шанували у світі»...
Не буде повторення 2005 року, коли 18 тисяч чоловік були звільнені лише тому, що вони не були «жовтогарячими». Хоча, звичайно, подібні спокуси і миготять у деяких головах. Але справа нашої честі не повторити помилок наших попередників. Таких, наприклад, як призначення на відповідальні, керівні посади в економіці, будівництві тощо, вибачте мене, пляжних фотографів і клоунів (нехай у суто своїй професії вони були дуже високого рівня) через те, що вони, скажімо, були активними агітаторами за «жовтогарячий рух».
– Той же Микола Томенко, до речі, промовив ще одну фразу: «Служити потрібно суспільству і кожній конкретній людині в ньому, а не примарним ідеям і красивим словам»...
– Абсолютно згодний. Бачите, розуміння прийшло до людини. Пізненько, щоправда, але краще пізно, ніж ніколи... А, тим часом, агітували за Януковича-прем’єра не так біло-сині намети, друкована продукція і телеролики. Переконати виборців у необхідності такого вибору примудрилися... його опоненти. За короткий термін вони зробили стільки кроків назустріч людям, що невдячне населення, налякане перспективою бути остаточно затоптаним у разі продовження цього «маршу», вважало за краще бачити у керівництві країни не полум'яних трибунів і екзальтованих месій, а, нехай, на перший погляд, не дуже яскравих, але передбачуваних і надійних професіоналів. І нічого отут не зробиш – головним органом почуттів людини (не про бездушність, звичайно, мова!) був і залишається... її і її родини добробут. За допомогою його вона і вимірює ефективність роботи будь-якої влади.
– Ви про економічну складову дій влади?
– Цілком правильно. Всім зрозуміло, що економіку країни необхідно переоблаштовувати. Але зробити це можуть лише компетентні фахівці. Віктор Янукович і його соратники бачили гостру необхідність переходу від традиційного, низькотехнологічного виробництва до створення і розвитку виробництва наукомісткого і високотехнологічного. Простіше кажучи, він знав про те, що, тільки виготовляючи не просто чушки, прокат та інший напівфабрикат, а готову продукцію – конкурентоспроможну, затребувану, яка відповідає всім міжнародним стандартам, створену руками добре оплачуваних і висококваліфікованих українських фахівців – Україна здатна претендувати на гідне місце у світовому рейтингу. Тільки такий перехід дозволив би українській економіці зробити стрибок на якісно інший, інноваційно-інвестиційний рівень розвитку, який став би запорукою стійкого і довгострокового благополуччя країни та її громадян. Але це повинні і можуть робити добре підготовлені фахівці, а не випадкові люди, які прийшли до влади. І нам однаково, до якої партії належать ці професіонали: ми – за вулицю з двостороннім рухом.
– Зараз, зі зміною керівництва у Кабінеті Міністрів, цей процес оновлення перейшов і на місцевий рівень...
– Так. Виборчий марафон для стомленої країни закінчено. І я дуже радий, що здоровий глузд переміг, що і Президент країни, і Віктор Янукович, і інші учасники останніх подій на владному рівні знайшли у собі мужність знайти ті компроміси, які реалізувалися у підписання відомого вже всім Універсалу. Радий тому, що була виявлена і мудрість, і толерантність, і повага того, що до коаліційного уряду Віктора Януковича були запрошені як союзники, так і вчорашні опоненти в особі «Нашої України». Країна змучилася у сподіваннях, вона чекала цього і, як показали останні дні, вона, як мені здається, заспокоїлася. І тепер тільки, дай Боже (!), щоб новообраному урядові вистачило одностайності у спільних зусиллях у найкоротший термін виправити ті розбалансовані механізми в управлінні державою, від яких безпосередньо залежить її подальша доля, поліпшення життя її громадян.
Про це говорилося досить на різних рівнях. Тому я зупинюся на політичній складовій. А тут, на мій погляд, повинно з'явитися здорове змагання між політичними силами. Як кажуть, на створення, а не на руйнування. І це головний мотив всіх наших наступних кроків.
А оскільки наша політична сила – Партія регіонів разом із союзниками – соціалістами і комуністами репрезентує і в Одесі, і в області абсолютну більшість, ми повинні усвідомлювати, що беремо на себе відповідальність за долю регіону на найближчі п'ять років. До позитивного нашого спільного багажу на цьому шляху – і те, що в ці дні розв'язалося питання з призначенням губернатора в Одеську область – Івана Васильовича Плачкова. Тривалі, скажемо так, гадання на кавовій гущі, нарешті, вдало завершилися. Але, зізнаюся, після цього призначення – і до мене, у тому числі – було дуже багато дзвінків із запитаннями: а як же так, Партія регіонів має безперечну більшість у регіоні, а в той же час губернатором призначено, ніби, умовно кажучи, представника «Нашої України» і навіть без узгодження з обласною радою...
Ну, з одного боку, безперечно, це не зовсім правильно. Тому що і політреформа, про яку багато говорилося, взагалі припускає, що консультації з обласною радою у такому випадку є необхідною складовою. А з іншого боку, я розумію і Віктора Андрійовича, і Віктора Федоровича. Мабуть, у той нелегкий час, коли розв’язувалися численні проблеми і знаходилися компроміси, цілком реально – і можна з цим погодитися – призначення це виявляється виправданим і саме таким, яким вийшло. Зовсім ми не робимо ніякої трагедії з цього. Я це кажу і як лідер політичної партії в регіоні, і як людина, яка має безпосередній стосунок до депутатського корпусу обласної ради.
Я впевнений, що Іван Васильович – мудра людина, яка працювала в уряді, має величезний життєвий досвід, і досвід керівника високого рангу, мабуть, правильно зорієнтується в цій ситуації. Тим більше, розуміючи, що з 1 січня нас чекає набрання чинності другого етапу політреформи. І в цьому зв'язку, переконаний, що він, губернатор, і Одеська обласна рада на чолі з її головою Миколою Леонідовичем Скориком сядуть за стіл переговорів і, маючи на увазі розстановку політсил, і не думаючи, хто головніший, постараються збалансувати – на зразок того, як це зроблено в Кабінеті Міністрів, – відносини: свої, облдержадміністрації, облради. Головне, щоб це пішло на користь жителям Одеської області. Повторюся: не упускаючи з виду основний критерій у роботі – професіоналізм. В усьому.
– Леоніде Михайловичу, але, все-таки, поклавши руку на серце, якісь рішення партії щодо цього, рекомендації мали місце?
– ...Повернуся до початку нашої розмови. Я особисто закликатиму своїх однопартійців-депутатів – і районних рад, і обласної ради – ні в якому разі не повторювати помилок провладних попередників, коли керівниками ставали люди без освіти, без досвіду роботи на тих посадах, на які вони на гребені «жовтогарячої» хвилі потрапляли. Ми повинні керуватися зовсім іншими критеріями – людина повинна відповідати своєму місцю. Але звичайним є і те, що, якщо ми перемогли в політичній боротьбі, ми повинні одержати важелі впливу для виконання своїх передвиборних обіцянок. Тому – так, у нас ухвалено рішення щодо цього. Всі призначення, не лише в межах повноважень губернатора, але й до профільних, скажімо так, управлінь (наприклад, податкова інспекція, КРУ, казначейство тощо), які прямо зав'язані на центр, повинні здійснюватися з попередніми консультаціями з нашою політичною силою. І не за принципом: кум, сват, брат, «любий друг». А саме – за ступенем професіоналізму і відповідальності тієї або іншої людини. Це думка не лише Клімова, але і керівників більшості партійних організацій, представників депутатського корпусу: призначенець повинен нести відповідальність не лише перед вищим керівництвом, але і відповідати перед тієї політсилою, яка перемогла в регіоні. Звичайно, ми допускаємо, що та або інша людина, рекомендована нами, з тих чи інших причин не справлятиметься, ми ініціюватимемо зняття з роботи цієї людини. Тобто, призначення на високу посаду – не вічне, а тільки шанс себе реалізувати. Адже коли ми йшли на вибори, ми говорили, що в нас буде зовсім інша форма побудови влади. Перший, основний і останній принцип: тільки дієвість у роботі. В ідеалі, щоб ця людина була професіоналом, а бажано ще і членом нашої партії, або членом коаліції. Але це не догма. Повторюся: якщо людина – професіонал, ми готові взяти за неї відповідальність як перед виборцями, так і перед його вищою профільною організацією. І цей принцип повинен дотримуватися. І не лише по Одесі. Ось тоді начальники виконуватимуть доручену їм – загальнонародну – справу, а не просиджувати штани...
Регіонали увійшли до влади. І зараз відбувається процес формування її в областях. Партія регіонів, яка перемогла в Одеському регіоні на виборах, має і моральне, і юридичне право, навіть не чекаючи другого етапу політреформи, сформувати цю владу.
– Що ж, досить логічно і зрозуміло. Така позиція з добором керівних кадрів буде, мабуть, зрозуміла і близька людям... Але людям ще потрібна перспектива. І читачі чекають від Вас політичного прогнозу: що нас очікує у вересні з початком нової сесії в роботі парламенту країни?
– Звичайно, гадання в політиці – річ досить небезпечна. І приклади того – події останніх місяців, коли ми змушені були і ночувати у Верховній Раді, хоча, часом, вже і здавалося, що все обговорено, зроблено. А потім – знову брали гору особисті амбіції деяких політперсонажів, і все починалося спочатку. Юлія Володимирівна таврувала по черзі ганьбою всіх і вся, заплутавшись і повторюючись у звинуваченнях, звеселяючи й вражаючи країну, ну і так далі... А вже 6 числа, теж багато в чому несподівано для всіх, був обраний спікером Олександр Мороз. І почався ще один виток у цьому політичному калейдоскопі. Тому сьогодні на ваше запитання «що буде» – дуже складно відповісти. Звичайно, вересень вже традиційно буває активним на політподії. Політжиття починає вирувати. Ви пам’ятаєте, які несподіванки мали місце минулого вересня – було багато гучних і грізних заяв різного спрямування. Була відставка уряду Тимошенко – після того, як два тижні тому Глава країни його хвалив.
Але, єдине, у чому я впевнений сьогодні, що і уряд, і коаліція, і парламент в цілому знайдуть, нарешті, спокій. А от як розвиватимуться події з формуванням нової – ширшої коаліції – це, звичайно, складне питання. Тому, що і сьогоднішня преса, і інтернет показують, що усередині «Нашої України» дуже непрості відбуваються процеси. Заяви Катеринчука, заяви інших лідерів цього політблоку – іноді протилежні... Але, головне що? Наша позиція – дуже сильна. Заява, зроблена Віктором Федоровичем, однозначна, ми його цілком підтримуємо: двері для широкої коаліції відкриті. Ми готові приймати як фракції, так і окремих депутатів до складу широкої коаліції – для творення, для подальшого розвитку нашого суспільства. Тому м'яч, у повному розумінні слова, на їхньому боці. І, гадаю, здоровий глузд переможе знову. І якщо не вся, то більша частина депутатів від «Нашої України» приєднається до нашої антикризової коаліції. Вона, можливо, змінить назву. Але, впевнений, що такий її склад – це запорука для успішного ухвалення всіляких законів, необхідних для розв’язання економічних проблем України. Для забезпечення основної загальної нашої мети – досягнення єдності правого і лівого берегів Дніпра.
– Дякую! Терпіння Вам, виваженості і мудрості.
– Та-ак... Ці якості зараз особливо потрібні всій Україні.
