Журналісти дуже люблять бувати в маленькому селі Оксамитне, розташованому на трасі Болград – Ізмаїл. Тут працює державне дослідно-виробниче господарство імені Суворова, яке очолює Анатолій Володимирович Білоус. На 1300 гектарах землі, що за мірками півдня Одещини зовсім небагато, суворовці творять дива.
Ми не раз писали про досягнення ДВГ на ниві розсадництва, про впровадження нових сортів винограду, інтенсивне вирощування лози, яка дає врожай уже на третій рік. Є в господарстві і зразково-показова ферма – для підвищення надоїв коровам ну хіба що Моцарта не крутять! Здавалося б, процес виробництва доведений до досконалості, але все рівно Білоус знайде чим здивувати журналістів. Цього разу Анатолій Володимирович повідомив новину на мільйон: цього року господарство впровадило крапельне зрошування.
Передісторія така. Торік, у вересні, з ініціативи Івана Васильовича Плачкова, тоді міністра палива й енергетики України, у Болграді відбувся перший фестиваль виноградарства і виноробства. Серед високих гостей з Києва був тодішній міністр сільського господарства О. Баранівський. Дізнавшись про багаті традиції місцевих виноробів, скуштувавши вишуканих бессарабських вин, оглянувши плантації та недавно побудовані переробні підприємства, високий чиновник переконався: потрібні державні інвестиції в таку прибуткову та перспективну галузь, як виноградарство. Невдовзі ДВГ імені Суворова одержало з державної скарбниці мільйон гривень на впровадження крапельного зрошування.
Команда Білоуса звикла працювати оперативно: за лічені місяці було виготовлено проектно-кошторисну документацію, закуплено, завезено та змонтовано устаткування фірми “А.І.К. ltd”.
…УАЗик головного агронома господарства Афанасія Васильовича Терзі здіймає густий стовп пилу на путівцях. Ліворуч і праворуч розляглися плантації виноградників: ані травинки; кущики стоять струнко, мов солдати на плацу.
У господарстві працюють п’ять виноградарських бригад, кожна з яких ревно стежить за успіхами інших – хоча соцзмагання ніхто не оголошував. Просто в господарстві таку створено атмосферу: агроном, зоотехнік, бригадир чи рядовий робітник – кожен хоче домогтися на довіреній йому ділянці найвищого результату.
Головний агроном насуплений і, як завжди, небагатослівний:
– Цей рік нам запам’ятається надовго...
Афанасій Васильович має на увазі минулу зиму, коли стовпчик термометра опускався до мінус 25 градусів за Цельсієм. І якщо технічні сорти винограду ще можуть витримати такі іспити, то столовим, здавалося, був підписаний вирок.
В останні роки фахівці ДВГ імені Суворова зробили ставку саме на столові сорти винограду, плантації якого займають тут 50% площ. Це не просто столовий виноград – це найелітніші сорти. Уявіть бурштинове гроно вагою з кілограм, кожна бубочка якого розміром із волоський горіх! Таку продукцію перекупники забирають навіть не торгуючись – яку б ціну не назвав виробник. Самі розумієте: втратити такі виноградники, що тільки набирають силу – це була б трагедія.
Але Бог милував. Виноградники не загинули. І хай такі сорти, як “Кеша”, “Молдова”, “Аркадія”, цього року врожаю не дали, зате кущі залишилися живі. І можна тільки дивуватися з того, що два столові сорти – “Сувенір” і “Мускат бурштиновий” – усе-таки плодоносять. Попит, як завжди, величезний. Бригади ледве встигають завантажувати машини, що прибувають до Оксамитного з усіх закутків України. Відпускні ціни – 5-6 грн за кілограм.
Але нині – не той урожай, який звикли збирати суворовці. Після морозів Оксамитне спіткало інше лихо – жорстока посуха: з квітня місяця на полях ДВГ не випало ані краплі дощу. Головний агроном говорить: проблемою було обробляти поля – ґрунт як бетон, ламався сільгоспінвентар. І тим актуальнішою була новація суворовців.
Бригадир Василь Сидорович Бєлінський, що віддав виноградарству понад три десятки років, з неприхованою гордістю показує технічне оснащення виноградних плантацій.
– Вода для крапельного зрошування подається з озера Ялпуг у спеціальний резервуар-накопичувач, тут вона проходить очищення – змонтовано відповідне устаткування, а потім подається на ряди винограду, – розповідає бригадир. – Назагал крапельним зрошуванням охоплено 78 гектарів, 70% із яких – столові сорти.
– Система дуже економічна, – говорить головний агроном А.В. Терзі. – Якщо за звичайного поливання використовується 900 кубометрів води на гектар, то за крапельного – 30-40 кубів. Вологоємкість регулюємо за допомогою спеціальних приладів. Що важливо, за крапельного зрошування не завдається збитку рельєфові ґрунту. Зараз складно сказати, яким буде врожай технічних сортів, але, гадаю, не менше ніж 150 центнерів з гектара (у найсприятливіші за погодно-кліматичними умовами роки в Оксамитному збирали 100-110 центнерів).
Шкода, що цього дня нам не вдалося поспілкуватися з директором господарства – він був у від’їзді. Дуже хотілося потиснути Анатолієві Володимировичу руку та привітати з присвоєнням звання “Заслужений працівник сільського господарства України”.
