105 років тому роман Івана Вазова «Під ігом» побачив світ в українському перекладі.
Іван Минчов Вазов – славетний болгарський письменник. Він зажив шани й популярності далеко за межами батьківщини насамперед завдяки роману-епопеї «Під ігом». Це перше в болгарській літературі велике художнє полотно про героїчні події Квітневого повстання 1876 року, у готуванні якого брав участь і юний Іван Вазов.
Роман уперше явив світові справжнє обличчя поневоленої європейської країни, волелюбної і гордої, що кров’ю виборювала свою незалежність. Іван Вазов також уперше відтворив образ одного з вождів болгарської революційної демократії Василя Левського. У романі його названо ім’ям Бойчо Огнянова.
Чому зараз ми провадимо розмову про цей роман? Та тому, що Іван Вазов, спочатку лише поет, автор книжок «Прапор і гусла» (1876), «Туги Болгарії» (1877), «Визволення» (1878), написав роман в Одесі.
У визволеній уже країні обставини склалися таким чином, що Вазову, відомому своїми симпатіями до Росії, довелося емігрувати.
Зрозуміло, що відкрито залишити батьківщину було неможливо. Та на допомогу прийшли друзі. Вони добули Івану Вазову паспорт на ім’я міщанина С.Д. Морозова, і з цим паспортом він у лютому 1887 року прибув до Одеси.
У нашому молодому місті, де мешкало значне число болгар, Іван Вазов прожив два роки, а точніше, до березня 1889-го, лише зрідка виїжджаючи до Києва, Москви та Петербурга.
Звичайно ж, письменник дуже сумував за батьківщиною. Весь час згадувалися рідні гори, чепурні села й містечка, учасники повстання, життя в Румунії, служба в російському війську.
Ще в ранній період своєї творчості він з великим зацікавленням читав твори Пушкіна, Лермонтова. З віршами та поемами Тараса Шевченка юного віршувальника познайомив учитель і культурний діяч П. Белчев. Це він розповів учням про долю українського поета і прочитав поему «Катерина». Мелодика рядків, реалізм зображуваних взаємин справили незабутнє враження. Під впливом цього твору Іван Вазов напише пізніше поему «Громада». Певний вплив Тараса Шевченка відчувається й у поемах «Загорка», «У царстві самодив», у віршах «Іванко», «Красуня», «Малина», «Пловдив», «Любену Каравелову». Згадки про Тараса Шевченка зустрічаються в працях Івана Вазова упродовж усього життя. (Див. зібрання творів І. Вазова, т. 18, Софія, 1957 р.), рецензію на 15-ту книжку «Периодическо списание» («Періодичного журналу»), дорожних нотатках «Поза Болгарією» (газ. «Денница» («Ранкова зоря», 1891).
У нашому місті Іван Вазов написав також повісті «Темний герой», «Дідусь Нестор» тощо. Тут він мав добру можливість читати і перечитувати твори російських та українських письменників, а пізніше перекладав найбільш уподобані болгарською мовою.
Перебування Івана Вазова у нашому краї стало предметом пізніших творчих устремлінь українських дослідників, краєзнавців та письменників. Український поет Віталій Колодій, який раніше мешкав в Одесі, 1978 року видав у книжковому видавництві «Маяк» драматичну поему «Північний вирій», присвячену вікопомному епізоду з творчого життя видатного болгарина.
Авторові цих рядків випала честь проаналізувати твір у видавничому редакційному висновку. Зрозуміло, що довелося перечитати багато літератури, щоб «увійти» в ту епоху. Поема заслуговувала на високу оцінку і здобула свого читача.
Після повернення на батьківщину Іван Вазов почав піклуватися про видання роману. Твір побачив світ упродовж 1889 – 1890 рр. і став дуже популярний. Не забула про болгарського письменника Україна. 1901 року у Львові вийшов перший переклад роману на українську мову. Переклад належав Василю Петровичу Щурату.
Василь Щурат – корінний галичанин. До речі, в нього ювілейна дата – 135 років від дня народження. Він – великий шанувальник Тараса Шевченка і дослідник його творчості. Жив і працював у Львові. Крім праць з шевченкознавства («Замітки до поеми Т. Шевченка «Чернець», «Шевченків «Іван Підкова», «Шевченкове посланіє Гоголю», «Шевченків «Буквар» тощо), досліджував письменство Київської Русі, давню українську літературу. Освіту здобув у Віденському університеті (1896 р.). Працював у львівських редакціях українських і польських видань. За радянських часів очолював Львівську організацію СПУ, працював у Львівському університеті, директором бібліотеки АН УРСР. Помер 1948 року.
Перекладали роман Івана Вазова і пізніше. Слід щиро сказати, переклад сучасною українською мовою у брежнєвські часи було зроблено невдало. Текст перекладу ряснів численними огріхами. Відомий перекладач Степан Ковганюк написав на переклад негативну рецензію, тому до чергового ювілею Івана Вазова роман «Під ігом» побачив світ в Одесі російською мовою.
Нагадаємо дослідникам творчості Івана Вазова, що автор роману-епопеї часів Квітневого повстання побував в Одесі і вдруге. Мається на увазі 1895 рік. Крім Одеси, Іван Вазов відвідав Київ, Москву і Петербург. У Києві, зокрема, болгарський письменник подружився з приват-доцентом кафедри слов’янознавства університету ім. Святого Володимира О.І. Степовичем та іншими славістами. Зустрічі і творче спілкування українських вчених та класика болгарської літератури мали обопільний благотворний вплив.
