ГАСЛО СВЯТА: «ЗАВТРА БУДЕ ЛІПШЕ, НІЖ УЧОРА!»
Основні заходи Дня міста тривають із 1 по 3 вересня, хоча головні події припадають на сьогодні, 2 вересня.
*До нас пообіцяли приїхати мери багатьох міст-побратимів Одеси. Поки що очікуються делегації 29 іноземних посольств в Україні, причім половину з них очолять самі посли, – розповіла заступниця міського голови Тетяна Фідірко. – Крім того, прибудуть також гості з 15 країн близького й далекого закордоння, члени Міжнародного чорноморського клубу.
*О 12 годині з боєм курантів на Спасо-Преображенському соборі сьогодні почнеться народне гуляння на Приморському бульварі. Всі чотири райони міста запрезентують тут мистецтво флористики. Але головний букет – із тисячі гладіолусів білого, червоного та жовтого кольорів – розташується на Думській площі. О 12.30 біля знаменитого Дюка стартує театралізоване шоу за участю авіаторів. Свою майстерність продемонструють спортсмени-парашутисти. Два величезні полотнища площею 18 кв. м із зображенням прапора міста пропливуть над Потьомкінськими сходами. Услід за цим на присутніх ляже незвичайний листопад – справжній дощ із пелюсток троянд. Він поблагословить нас на тривале та щасливе життя.
*На головній вулиці – Дерибасівській – йтиме розважальна програма “Мы за Одессу-маму свой ведем рассказ”.
*О 13.00 біля Оперного театру стартує чергове шоу – “Вбрання для Одеси-мами”.
*На 18 годину краще поспішити на Потьомкінські сходи – саме в цей час величезні барабани сповістять про початок святкового гала-концерту. Відкриє його мер міста Едуард Гурвіц. І 212 ну дуже великих зірок – за кількістю прожитих Одесою років – полинуть угору. Далі з’являться інші зірки – власними персонами.
*Напередодні, 1 вересня, всім першокласникам, а це близько 7200 чоловік, вручено іменні подарунки від мера Одеси. А всі немовлята, що з’являться на світ сьогодні, 2 вересня, в пологових будинках міста, теж одержать подарунки.
Про графік роботи транспорту в День міста ми вже повідомляли. Міськелектротранспорт возитиме всіх до першої години ночі.
Микола СКОРИК: «Я ТАКИЙ ЯК Є ЗАВДЯКИ СВОЄМУ МІСТУ»
Пам’ятаєте стару радянську пісню: «Я другой такой страны не знаю…»? Як жартує голова Одеської обласної ради Микола Скорик, ця цитата (трохи переінакшена) найбільш точно характеризує його взаємини з рідним містом – Одесою. Саме тут він народився й навчався, відбувся як професіонал і політик.
– Мабуть, я такий як є завдяки своєму місту, – посміхається Микола Леонідович.
Напередодні 212-ї річниці Одеси ми поставили корінному одеситові Миколі Скорику кілька запитань, так чи інакше пов'язаних з його «малою батьківщиною».
– Хто з історичних осіб – губернаторів і градоначальників Одеси – найбільше імпонує Вам як особистість і керівник?
– Повторю досить відомі імена: дюк де Ришельє, Дерибас, Воронцов… З більш пізніх – Маразлі. Це ті люди, які багато в чому визначили сам дух нашого міста і за діяннями яких досі судять про Одесу.
– Щороку організатори святкування Дня міста шукають все нові і нові ідеї для того, щоб вразити уяву одеситів. Цього року, наприклад, над головами відпочивальників буде розвіяно 100 кілограмів пелюстків троянд. Звичайно, ми не просимо давати поради мерії… А чи немає у Вас теж якоїсь ідеї подарунка місту – можливо, недорогого, але оригінального?
– Взагалі-то хід із квітами мені подобається. Адже даруємо ми коханій жінці букети? Одеса – жіночого роду, і цілком заслуговує бути обсипаною пелюстками троянд. Придумати щось гарніше складно (хоча можна).
Щодо подарунка ... Це, мабуть, навіть не подарунок, а обов'язок – упорядкувати наше місто, особливо його центр. Я розумію, що у міської влади до всього одразу просто не доходять руки. І в деяких одеситів, які мешкають у старих будинках, гучне святкування якоюсь мірою може викликати роздратування. Але потрібно також розуміти радість моменту і те, що на святі потрібні красиві подарунки. Отож, гадаю, коли ми облаштуємо місто (і облрада тут іноді теж може допомогти), то і квіти розсипати можна буде з легким серцем.
– Одесі присвячена безліч пісень, літературних творів і анекдотів. Яка цитата першою спадає Вам на думку, коли мова заходить про «одеський дух»?
– А вам? Ні, серйозно, адже це один з ключових моментів у спілкуванні з одеситами – відповідати запитанням на запитання. А пісень і творів багато, зокрема і чудових.
– У людини Вашого рангу, напевне, дуже напружений ритм життя. Поїздки на автомобілі, перельоти літаком… Якщо не секрет – коли Ви останній раз гуляли пішки вулицями рідного міста? І якби виникла така можливість – яке місце вибрали для прогулянки?
– Я регулярно гуляю пішки. Улюблене місце – Траса здоров'я, там я буваю регулярно. Їжджу на велосипеді, роблю піші прогулянки. Ще одне улюблене місце – Дерибасівська, але там я буваю не так часто. В Одесі багато гарних місць.
– Одеса завжди славилася своїми традиціями благодійності. На Ваш погляд, наскільки сьогодні збереглися ці традиції?
– У нашому місті багато людей співчутливих і з розумінням у душі. Гадаю, що найяскравіший приклад благодійності – це Дім з ангелом і Борис Давидович Литвак, який віддає цьому Дому своє життя, сили, здоров'я і можливості. Ця людина не вимагає ніяких нагород і медалей, але його діяльність – справжній подвиг.
– Вам часто доводиться репрезентувати наш регіон перед закордонними гостями. Наприклад, не так давно відбувся візит пана Ван дер Ліндена, Президента Парламентської Асамблеї ради Європи. Які найтиповіші враження іноземних гостей від Одеси?
– Як сказав пан Ван дер Лінден: «У вас дуже красиве місто. Але чому воно таке старе?» Я вже говорив на цю тему, відповідаючи на одне з попередніх запитань. Пан Ван дер Лінден був щиро захоплений Одеським оперним театром і висловив бажання бути присутнім на його відкритті після реставрації. Гадаю, до кінця 2007 року нам вдасться її завершити.
– Миколо Леонідовичу! У нинішньому році святкування міста відбувається під девізом «Завтра буде краще, ніж учора». Що на Вашу думку потрібно робити для того, щоб це гасло не залишилося просто красивими словами?
– Мені здається, тут два ключових моменти: кожному чесно робити свою справу на своєму місці і пам'ятати, що Одеса не закінчується, а лише починається за порогом наших квартир. Не кидати папірець на вулиці, а донести його до найближчої урни і безліч інших дрібниць – все це визначає наше ставлення до рідного міста. Це начебто банальні речі, але вони і формують вигляд нашого міста. А воно заслуговує на те, щоб ставати все кращим і кращим.
Наш кор.
