Якщо чесно зізнатися, то я з дитинства не любила відвідувати зоопарки й циркові вистави. І вперше побувала у зоопарку і в глядацькій залі цирку вже тоді, коли потрібно було влаштовувати культурну програму для маленької доньки. Потім, через багато років, зрозуміла причину свого підсвідомого опору: для мене був неприємний будь-який прояв насильства, я щиро співпереживала істоті, створінню Божому, у якого ні за що відібрали волю й змусили розважати «царя природи».
До комунального закладу «Одеський зоологічний парк» прийшов нещодавно новий директор, і в нього, на моє задоволення й подив, таке ж ставлення до своїх підопічних.
Юрію Леонідовичу Кучеренку 47 років. Він закінчив Одеський сільськогосподарський інститут за фахом «ветеринарний лікар» у 1981 році, навчався в аспірантурі при Московському НДІ ветеринарної санітарії, де захистив дисертацію й став кандидатом ветеринарних наук. Працював викладачем у сільгоспінституті, ветлікарем, останнім часом був головним лікарем ветеринарної медицини Малиновського району.
Одеський зоопарк, до якого він прийшов директором, засновано у 1922 році. Спочатку він займав територію нижнього саду Воронцовського палацу на Приморському бульварі. На нинішнє місце зоопарк перевели в 1938 році. Площа його складає 5,9 гектара, колекція включає 252 види тварин і птахів й нараховує 1568 екземплярів. У 2005 році зоопарк відвідало 346 тисяч чоловік, з них 198 тисяч – діти. З міського бюджету закладу виділено 1,5 млн грн, невеличкий прибуток дає продаж вхідних квитків, частина коштів надходить від жертводавців.
Розмова із Ю.Л. КУЧЕРЕНКОМ відбулася у день, коли виповнився місяць його роботи на новій посаді.
– Юрію Леонідовичу, у Вас була гарна як на теперішній час посада, ім'я, авторитет досвідченого фахівця. Чому погодилися змінити амплуа й взятися за справу, і в якій, що не сторінка – то нерозв’язане рівняння?
– Робота у Малиновському районі була цікавою й потрібною, але вона стосувалася лише одного аспекту взаємин «людина – тварина»: я лікував чужих вихованців, при цьому не міг впливати на умови їхнього утримування, мікроклімат у будинку, де вони мешкають. У зоопарку я опікую звірів і птахів, піклуюся про них, несу відповідальність за їхнє здоров'я й життя. Це якісно інший рівень, і мені імпонує таке амплуа. Тому коли віце-мер Т.Г. Фідірко запропонувала посаду, я розмірковував недовго.
– Що Ви побачили, зробивши обхід «володінь»?
– Насамперед, із жалем констатував, що в нас, з одного боку, – зоопарк, а з другого боку – звіринець: умови утримування багатьох тварин і птахів не відповідають європейським стандартам. Це стосується і розміру кліток, і їхнього технічного стану, і того, що немає приміщення для зберігання запасу кормів, холодильного устаткування, зерносховищ… Через це у 2005 році згнило 15 тонн сіна, м'ясо не можна заготовити про запас за низькими, сезонними цінами, закупівлі провадяться кожні два-три дні, що відволікає персонал від більш важливої роботи. Не витримує критики напівзруйнована і необладнана кормокухня, яка розташована не на госпдворі, а в експозиційній зоні. Ще один істотний недолік – слабке забезпечення ветеринарної служби.
– Як змінити ситуацію на краще, Ви, мабуть, вже знаєте. А яка найбільша проблема, яку за короткий термін не вирішити?
– Керівництво зоопарку замовило проектувальникам два проекти: щодо реконструкції вольєру для слонів та зі створення ставків і приміщень зимового утримування водної й біляводної птиці. Але обидва проекти мають серйозні недоробки. Так, у першому не передбачено систему дренажу, немає навісу від сонця й душу для слонів, глибина запроектованого басейну не забезпечує повноцінного купання тварин, не передбачено резервний вольєр на випадок народження слоненяти. Є до проекту істотні зауваження, що стосуються забезпечення безпеки співробітників. Стосовно пташника теж чимало претензій: у зимовому приміщенні, наприклад, не обладнано систему опалення й вентиляції.
У мене має бути стосовно цього серйозна розмова із спонсором проекту слоновника – керівництвом «Київстар». Буду переконувати, що у такому виді він реалізований бути не може. Авторам проекту, з якими також мають бути переговори, запропоную внести необхідні корективи.
– Як людина, яка ставиться до роботи творчо, ви, напевно, збираєте інформацію про кращі зоопарки України, Європи…
-У європейських країнах, переважно, утримують невеличкі колекції тварин деяких видів, бажано – рідкісних, і, звичайно, умови утримування максимально наближені до природного середовища помешкання. П'ять днів на тиждень я працюю в Одесі, а на вихідні їжджу до інших міст України, знайомлюся із зоопарками. Вже побував у Києві, Миколаєві, Вінниці, Ялті. Порівнюю, вибираю найцінніше із досвіду колег.
– Зоопарк – це неволя для тварин. А чи є такі види, які розмножуються в умовах неволі?
– По-перше, це залежить від генетики, по-друге – від умов, які створено у зоопарку. Ось, наприклад, слони дають потомство в Україні тільки в Одеському зоопарку. Добре розмножуються лами, бурі ведмеді, верблюди, муфлони, вовки…
-А якщо потомства багато, як Ви чините?
– Відповідно до доцільності, адже потрібно періодично «змінювати кров», поліпшувати генетичні якості. Тому зоопарки періодично провадять між собою переговори про обмін звірятами.
– Чого б Ви ніколи не розпочали стосовно вихованців зоопарку?
– Я б ніколи не продав або не передав на будь-яких інших умовах тварин до звіринця або вуличного фотографа. Через «нелюдські» умови утримання й «звіряче» поводження. Це, якщо хочете, своєрідний кодекс честі зоопарків, їхніх працівників.
– Ви, напевно, як доктор Айболить, усе знаєте про життя тварин і особливості «звіриних» законів?
– Не все, але досить багато. Навчаюся постійно. Тому що є в житті звірів такі правила, якими не слід нехтувати.
– Наприклад?
– Існують окремі види тварин, пари й стадо яких необхідно обов'язково комплектувати. Наприклад, у мавпятнику має жити кілька самок й тільки один самець: це так званий «гарем». Якщо з'являється новонароджений самець, його краще передати до іншого зоопарку або створити нову сім’ю в іншій «квартирі». Не рекомендується схрещування родинних і близькородинних особин. Європейські вимоги до зоопарків диктують забезпечення відповідних умов улаштування звірів та птахів і в той же час забороняють розмноження деяких видів тварин. Наприклад, білоносого ведмедя. Самець цього виду не допускає «конкуренції» й може вбити маля-самця.
– І на закінчення, Юрію Леонідовичу, традиційне запитання: про плани.
– Їх на сьогодні може бути два: залишити все, як є, і зайнятися латанням дірок, або створити у європейському місті, яким Одеса є «від народження», зоопарк із європейським рівнем утримання тварин і птахів. Кращий другий. Для цього потрібні гроші, але, гадаю, на добру справу вони знайдуться.
– Тоді кілька слів про концепції реконструкції зоопарку, яка передбачає цілорічне його відвідування.
– Насамперед, потрібно скласти й затвердити генеральний план реконструкції закладу; створити піклувальну рада, до якої увійдуть відомі люди міста; сформувати нові експозиції за такими тематиками, як «Планета мавп», «Острів звірів», «Акватераріум», «Світ птахів», а також «Сільський двір», де міська дітвора зможе погладити ягнятко, погодувати з рук качку чи гуску. А ще – обладнати нормальний госпдвір за межами експозиції, закупити морозильне устаткування, побудувати кормосховища, замінити покриття доріжок і алей, зробити автостоянку. Сподіваюся перетворити зоопарк на Дім для тварин, де вони будуть себе комфортно почувати. Я готовий до того, що буде важко, але гра варта свічок!
