– Зверніть увагу на задні ніжки цієї телички – вони помітно вищі за передні, а голова у тварини маленька, – Олександр Петрович Волканов, завідувач ферми ДВГ ім. Суворова зробив багатозначну паузу, а потім пояснив. – Це ознаки чистого "голштина". Я вас запевняю: у першому ж отеленні така корова відразу дасть 25-30 літрів молока на добу. Торік у дослідно-виробничому господарстві, що в селі Оксамитне Болградського району, надоїли від кожної корови по 4,5 тонни – це друге місце по Одеській області. Попереду тільки Кам’янка Ізмаїльського району, де взяли по 5 тонн.
– Але в Кам’янці селекцією почали займатися ще на початку шістдесятих, а в сімдесятих купили чистих голштинофризів, – зауважує фахівець. – Потенційно від такого стада можна одержувати 7-8 тонн молока на голову у рік. Ми, на відміну від сусідів, формуємо стадо на базі місцевої худоби – червоної степової, одержуючи українську чорно-рябу молочну породу, яка пристосованіша до наших кліматичних умов, менш примхлива.
Показуючи ферму зі статусом племрепродуктора, Олександр Петрович відзначив, що кормами худобу забезпечено не тільки на зиму – на півтора року наперед: заготовлено і люцерну, і силос, і концентрати.
– Деякі "знавці аграрних реформ" уповають на приватника, який, нібито, забезпечить молоком і м'ясом усю країну. Тільки приватник ніколи не буде – бо не може – робити те, що я роблю, що ми робимо. У нас на фермі корова виходить із зимівлі вагою 600-650 кілограмів, у приватника – 300-350. Хіба можна від неї чекати високопродуктивного потомства? Збереження породи? Я вже не кажу про копітку селекційну роботу.
Поплескуючи по крутих боках диво-телиць – такі собі м'ясні гори з рогами, побачивши яких, пробігає холодок по спині – фахівець, що тваринництвом займається усе своє життя, з гіркотою продовжує монолог:
– І що ж ми від цієї худоби маємо? Торік наша ферма зазнала збитків у 200 тисяч гривень. І навіть у Кам’янці, де одержали від кожної корови по 5 тонн молока, наскільки я знаю, вийшли по нулях. Запитується: який сенс займатися молочним скотарством, якщо навіть найкращі господарства не можуть домогтися позитивного фінансового результату?
– Зараз ті, хто ще займається тваринництвом, намагаються варіювати. Скажімо, беруться вирощувати свиней, або ж винятково племінне поголів'я, зокрема й птицю, що, кажуть, вигідніше.
– Наша ферма теж є племрепродуктором щодо української чорно-строкатої молочної породи. Ми продаємо племінних телиць по 18 гривень за кілограм живої ваги. Здавалося б, добре. Особливо якщо врахувати, що товарна ціна яловичини – 7-8 гривень. Але навіть такі ціни не виправдують витрат: щоб виростити таку велику рогату худобу, потрібні добрі, дорогі корми і безліч інших витрат. Інша справа – свиноферми. Вони справді приносять прибуток, особливо якщо видається врожайний рік, і собівартість зерна падає. Але в чому різниця? Виробництво свинини я вам за півроку організую, а ось для створення молочного стада потрібно п'ять років. Знищити молочнотоварну ферму легко, а ось відтворити…
Фахівець говорить: якщо в Оксамитному ще займаються виробництвом молока, то лише тому, що це – принципова позиція директора підприємства Анатолія Володимировича Білоуса. А також з тієї причини, що у ДВГ є можливість збитки тваринництва покривати за рахунок розсадництва і виноградарства – основних напрямів роботи цього сільгосппідприємства, які приносять прибуток.
– Але в цілому по Україні поголів'я ВРХ зменшується – це факт, – говорить О.П. Волканов. – Сьогодні ми знищуємо молочне скотарство, завтра – нікуди не дінемося – будемо його відновлювати. Не завозити ж дітям сухе молоко з Європи. Я був у Німеччині, Швейцарії, Австрії, купував у супермаркетах молоко, пробував – не те! За смаковими якостями воно непорівнюване з тим, яке отримано в наших, "селянських" умовах. Те ж саме можна сказати про м'ясо.
– Олександре Петровичу, і все-таки більшість тваринницьких комплексів, де вони ще збереглися, це, погодьтеся, вчорашній день. Можливо, справді треба "до основи, а потім"?..
– Я всю Україну об'їздив, бачив і сучасні комплекси. Знаєте, при всім бажанні я б не зважився сьогодні впроваджувати передові технології, вкладати в це величезні кошти – поки що не бачу цілеспрямованої програми, на зразок програми розвитку виноградарства. Так, останнім часом з'явилися дотації. Торік, наприклад, наш племрепродуктор одержав 40 тисяч гривень за те, що ввів у стадо 40 телиць – почали стимулювати розширення молочного виробництва. Але це – один крок, а потрібна комплексна програма. Якщо ж говорити про сучасні технології виробництва м'яса… Так, з'явилися нові технології, коли широко застосовуються біогенні стимулятори, тваринам постійно вводять антибіотики і гормональні. Є вже такі ферми і в Україні, де худоба "сидить на голці" і тому росте як на дріжджах. Це, звичайно, економічно вигідно. Але я б не хотів виробляти "скоростиглу" яловичину. А вже тим більше харчуватися нею. Можна просто правильно скласти раціон, добре годувати і одержувати в день той же кілограм приросту ваги. Минулого місяця, наприклад, наші бички додавали по 850 грамів.
– Така худоба високо цінується за кордоном?
– Можливо. Але, проте, поки що ми закуповуємо імпортне м'ясо – і "ніжки Буша", і фарш сумнівного походження.
Усе просто: ті, хто займається постачанням, мають на торгівлі добрі відсотки. А ось розвивати власне товаровиробництво – суцільні турботи. Програми немає, думки державної немає стосовно цієї галузі. Україна по суті своїй – аграрна країна, і, я вважаю, соромно не мати грамотно поставленого молочного скотарства.
– Якщо я вірно розумію, проблема полягає в низьких закупівельних цінах на молоко. Говорять, цього літа в Болграді приймали його по 60 копійок. При цьому сир, наприклад, ми купуємо по 25 – 35 гривень (на виробництво 1 кілограма сиру необхідно 10 літрів молока). Чому переробники рубають сук, на якому сидять?
– Коли є гроші, можна досить швидко переключитися на виробництво іншої продукції. Переробник свій плановий прибуток одержить у будь-якому разі. А нам, тваринникам, нікуди подітися. Ми ж не виллємо молоко на землю – продамо за тими цінами, які нам продиктують. Претензії я б пред'явив до держави: сьогодні, на мій погляд, ніхто не думає про цінову політику. Куди це годиться, щоб літр молока коштував у п'ять разів дешевше, ніж літр пива?
– І, проте, Оксамитне далі тримає свої рубежі.
– Так, запросили на роботу молодого фахівця. Дмитро Євгенович Віскалін – зоотехнік з вищою освітою, одесит, між іншим. Старанно працює, завдяки його зусиллям збережність поголів'я в нас практично стовідсоткова. Для Дмитра робота на фермі ВРХ – це, насамперед, величезний досвід, це така школа зоотехнії, якої він не одержить більше ніде.
Як би складно і накладно не було виробляти молоко, в Оксамитному усе-таки сподіваються на краще. Саме тому тут постійно працюють над удосконаленням технологічного процесу. Нещодавно придбано новий імпортний кормороздавач, який зовні виглядає як причіп до трактора, але виконує функції цілого кормоцеху. Переобладнали пологове відділення, спорудивши для рогатих неньок теплі "перини" з торфу і кінського гною. Відійшли від традиційного утримання тварин у стійлах – приміщення обладнано так, що корови можуть вільно прогулюватися по своїх "апартаментах", підбираючи корм, що їм розкидають під ноги – немов пасуться.
За словами О.П. Волканова, торік в ДВГ ім. Суворова, де тваринництвом справді займаються за принципом "щоб було", виробили м'яса і молока на 1 мільйон гривень. І за підсумками нинішнього року має бути не гірше.
