– Олександре Олександровичу, на Ваш погляд, які перспективи подальшого розвитку місцевого самоврядування в Україні?
– Перший етап конституційної реформи, яка врегульовує владні взаємини на центральному рівні, практично завершений. Це дозволило деконцентрувати владу, ліквідувати монополію на владу у кланово-владних централізованих пірамідах. Вперше в історії незалежної України Парламент і уряд виступають не як опоненти, а як партнери, взаємозалежні ланки влади. Переважна більшість законопроектів голосується більш ніж 300 голосами – конституційною більшістю. Це є підтвердженням взаємної відповідальності законодавців і урядовців, стабільності влади, зрозумілості її дій для людей.
Проте говорити про остаточне його запровадження, незворотність позитивних змін можна буде після ухвалення низки законів, які остаточно врегулюють повноваження всіх гілок влади, що дозволить зняти усі зайві суперечки, «притирки», неминучі при зміні владних повноважень. Сподіваюсь, що це станеться найближчим часом.
А справжня гармонія у політреформі, у системі влади буде тоді, коли ми те, що зроблено на верхньому ешелоні, підкріпимо змінами у місцевих органах самоврядування. Реалізація другого етапу конституційної реформи дозволить представницьким органам влади повною мірою реалізувати своє призначення. Це шлях до розвитку демократії в Україні, європейської моделі управління, крок до зміни психології виборця, який бачитиме, на що здатна обрана ним влада, як вона виконує свої обіцянки, звикатиме відповідати за тих, кого обрав, за своє політичне рішення. Без цього кроку всі розмови про європейський вибір, наближення до європейської спільноти залишаться демагогією, балачками.
Реформа на місцях буде неповною без внесення змін до законодавства, що регулює відносини у бюджетній, податковій, комунальній, адміністративно-територіальній системах тощо. Проведення таких комплексних перетворень є першочерговим завданням парламенту.
Надзвичайно важливим є і запровадження практики проведення громадських слухань щодо підготовки відповідних законопроектів. Треба, щоб люди, які будуть користуватися цими законами, самі брали участь у їх обговоренні і підготовці.
Ми повинні рухатися далі, створити у суспільстві такі умови, щоб люди відчували владу безпосередньо, щоб місцеві органи самоврядування мали всі матеріальні, фінансові, організаційні, кадрові повноваження для того, щоб бути владою на місці, щоб люди відчували: це їх влада, влада для людей, а не над людьми.
– Чим Ви пояснюєте нове протистояння політичній реформі?
– Гальмування запровадження конституційної реформи на місцевому рівні – це не що інше, як підігрівання штучно створених напруг у суспільстві у зв’язку з тим, що деяким політичним силам не подобається той перерозподіл влади, за який і вони агітували свого часу, і голосували у 2004 році.
Вони стурбовані не змістом політичної реформи, не системою державного управління. Всупереч волі виборців вони хочуть повернути собі втрачені переваги від влади або поборотися за перебрання до своїх рук важелів управління для задоволення власних корпоративних або особистих інтересів.
Протягом останніх трьох місяців у Котовську, Луганську, Вінниці, Львові відбулися наради за участю керівництва місцевих органів влади – голів державних адміністрацій, районних і міських рад, на яких обговорювалася суть політичних змін у державі. Ми також провели низку засідань Консультативно-дорадчої ради при Голові Верховної Ради України, яка складається з голів обласних рад і керівників великих міст.
Ніде не чув аргументів проти запровадження реформи на місцях або аргументи за скасування реформи взагалі. Запитайте їх: чи можливо повернення до попереднього режиму влади? Чи хочуть вони цього? Переконаний – вони скажуть «ні». Так налаштована і суспільна думка. Наголошую: повернення до авторитаризму не буде, і ніхто на те не має сподіватися.
Тому всі розмови про ймовірність і доцільність скасування політичної реформи є авантюрою. Про ревізію політреформи говорять ті, хто хоче поставити Президента поза ситуацією, прагне до стабільності беззаконня, повернення до попередньої системи управління, можливості знов ігнорувати Конституцію і закони.
Певен, реформу буде продовжено, і станеться це обов’язково. Триста голосів, необхідних для її реалізації на місцевому рівні, будуть забезпечені. У нас достатньо засобів, щоб не допустити антиконституційного, отже, антидержавного перевороту. Переконаний, що і Президент не допустить авантюр чи безладу в Україні.
Хочу також підкреслити: питання відміни конституційної реформи чи внесення змін до неї не може бути питанням референдуму. Винесення на референдум змісту Конституції України є абсурдом. Це абсолютно зайва річ. Референдум може проводитися стосовно окремого питання, де народ чітко і свідомо може дати відповідь: «так» або «ні». А щоб остаточно зняти всі питання щодо доцільності реформи, необхідно провести «круглий стіл» за участю представників всіх гілок влади, експертів, представників громадських організацій, аби кожен мав можливість донести свою позицію до суспільства, до кожної людини.
– Які уроки з минулої виборчої кампанії треба врахувати? Чи виправдала себе виборна система за партійними списками?
– Особливістю останніх виборів до парламенту та місцевих органів влади стали інерція суспільної думки, живучість нав’язаного стереотипу – антагонізму, поділу суспільства на “своїх” і “чужих”, нав’язування образу ворога, якого краще вбити. Цей стереотип нав’язувався свідомо попереднім режимом і його конкурентами під час президентської кампанії 2004 року. Під час парламентської кампанії 2006 року також неймовірно експлуатувались штучні, але сприйняті обивателем аргументи щодо мови, сепаратизму, НАТО, патріотизму.
Хочу підкреслити – мабуть, тільки соціалісти ні проти кого не боролися. Представники нашої партії агітували “за”, а не “проти”. Ми не боролися проти “регіоналів”, розуміючи, втім, що вони представляють специфічні інтереси. Не боролися проти Юлії Тимошенко, хоч вона використовувала абсолютно недостойні прийоми. Не боролися проти “Нашої України”. До речі, “Наша Україна” та БЮТ, пересварившись між собою під час виборчої кампанії, конфліктами та корупційними скандалами, по суті, знищили ідеали Майдану, хоч і полюбляють про них багато говорити.
Висновок – урок може бути один. Об’єднати Україну, позбавитись штучного поділу по лінії «Схід-Захід», який продовжують нав’язувати і зараз, можна тільки відмовою від нав’язування суспільству неактуальних для пересічного громадянина проблем, консолідацією політичних партій, а отже, виборців, навколо справжніх цінностей, копітка спільна робота над поліпшенням добробуту кожної людини, побудовою Європи в Україні.
Щодо виборчого закону: безперечно, пропорційна система виборів – це крок до структуризації суспільства і парламенту. Але в умовах переходу від авторитарної форми правління до демократії, нерозвинутості політичної системи модель, за якою виборець голосує не за конкретну людину зі списку, а за “кота в мішку”, потребує модернізації. Не скажу, що сьогодні внесення змін до нього – це невідкладне завдання, але воно існує.
Вважаю, що одним із варіантів могло би стати поєднання пропорційної системи виборів із мажоритарним представництвом: закріплення кожного кандидата в депутати від політичної партії за конкретним округом. Це, по-перше, стимулюватиме кандидатів до активної роботи в округах, по-друге, виборець голосуватиме і за партію, і за людину, що її уособлює і буде в парламенті представляти його інтереси, по-третє, забезпечуватиме представництво відповідних громад. Цей проект ліпше відповідав би нинішній політичній ситуації в Україні. При цьому виборчий бар’єр може залишатися або таким, який він є, або може бути встановлений на рівні 4%.
– Ви, шановний Олександре Олександровичу, часто бували в нашій області, добре знаєте її проблеми. Будь ласка, Ваша оцінка стану соціально-політичного розвитку області та ролі у цьому органів місцевого самоврядування.
– Можу оцінити соціально-політичний розвиток області як позитивний. Вважаю, що основу позитивним змінам було закладено за часів губернаторства представника Соціалістичної партії України Василя Цушка, який багато зробив, передусім, у розбудові соціальної сфери та у сфері охорони здоров’я.
Безперечно, без активної участі місцевих органів влади не можна говорити про успіх будь-яких реформ. Надзвичайно важливим, на мій погляд, є рішення останньої сесії обласної ради, яка ухвалила стратегію соціально-економічного розвитку області і доручила обласній держадміністрації готувати відповідні програми, під реалізацію яких виділятимуться цільові кошти. Зазначу, що фракція соціалістів, яка за чисельністю посідає друге місце в облраді, взяла активну участь у розробці цієї стратегії.
Багато позитивного зроблено обласною та районними радами і у питаннях власності об’єктів соціально-культурного призначення, і у питаннях газифікації, зокрема Березівського району, і у питаннях будівництва житла для соціально вразливих верств населення.
– Будь ласка, Ваші побажання читачам «Одеських вістей», усім жителям Одещини напишіть своїм почерком (для факсиміле).
