ЯКА ВОНА, РОЛЬ ДЕПУТАТА?

Цей розгляд триває вже другий рік. І хоча про благополучне вирішення проблеми говорити поки що не доводиться, історія дуже примітна.

До депутата Болградської районної ради Петра Костянтиновича Кирпика, який очолює постійну комісію з питань охорони здоров'я, праці і соціального захисту населення, звернулася зі своїм лихом пенсіонерка. Багато років вона працювала на різних підприємствах, частину зарплати одержувала офіційно, а частину – у конвертах. Коли вийшла на пенсію, виявилося, що жити практично немає на що.

В принципі Петро Костянтинович цілком міг розвести руками й у належний місячний термін дати відповідь-відписку, суть якої – самі в усьому винні. Але депутат Кирпик не з тих людей, які на публіці зображують бурхливу діяльність, а від конкретних проблем громадян намагаються відмежуватися. Петро Костянтинович прийняв заяву і дуже серйозно взявся за розгляд приватної проблеми. Яка, ні для кого не секрет, має масовий характер. Піднято дані архівів про підприємства, на яких працювала громадянка. Розіслано листи до усіх інстанцій, зокрема і прокуратури з проханням вчинити найсерйозніші перевірки на відповідних підприємствах. Залучено до роботи журналістів, розгорнуто цілу кампанію щодо інформування населення про наслідки тіньових розрахунків. Чи вдасться комісії докопатися до істини і відновити справедливість? Важко сказати. Але чим би не закінчилася справа, багато хто бачить, що порушення законодавства може обернутися небажаними наслідками, тому що депутатська комісія налаштована рішуче – аж до судових розглядів.

– До суду, щоправда, справи поки що не доходили, але на наше прохання прокуратура провадила перевірки, та й ми, депутати, нерідко виїжджаємо на місця, буваємо на підприємствах і в організаціях, на адресу яких надходять скарги, – говорить П.К. Кирпик.

Наполегливість і послідовність у роботі комісії, як правило, дає результати. Досить згадати епопею про переведення сільських установ охорони здоров'я на баланс сільрад. Це перепідпорядкування, мета якого – передати максимум влади на місця – обернулося для медпрацівників втратою пільг, адже відрахування від зарплати до Пенсійного фонду йшли як від працівників сільських рад.

– Ми зверталися до Верховної Ради, до Міністерства охорони здоров'я. Боротьба тривала довго і вийшла на колективну трудову суперечку між працівниками охорони здоров'я і райдержадміністрацією, – розповідає депутат. – Зрештою, знайдено вирішення: сільські амбулаторії і ФАПи стали юридичними особами.

Звичайно, депутат не "всесильний божище". На жаль, районна рада багато проблем не в змозі вирішити. Наприклад, питання про завершення будівництва будинку поліклініки, на що потрібні мільйони гривень. Але П.К. Кирпик переконаний: не можна опускати рук, роль депутата – домагатися, вимагати.

Петро Костянтинович Кирпик, як представник “найпотрібнішої професії", завжди лобіює інтереси охорони здоров'я, а, в остаточному підсумку, – інтереси всіх жителів району. Депутата турбує те, що практично не фінансуються з районного бюджету програми щодо охорони здоров'я. І ось сумний результат: вже є випадки, коли на туберкульоз, що поширюється з геометричною прогресією, захворюють і медпрацівники.

Але не тільки проблеми охорони здоров'я доводиться вирішувати депутату-медику. Коли в селі Жовтневому, де живе П.К. Кирпик, склалася загрозлива ситуація в сільському господарстві, коли знищувалися майнові паї колишніх колгоспників, депутат райради не залишився осторонь – допомагав і порадою, і справою. Долучився Петро Костянтинович і до вирішення питання про газифікацію сільського дитячого садка і амбулаторії – цього року вони будуть забезпечені індивідуальним опаленням на природному газі.

Люди звертаються до Петра Костянтиновича по допомогу – як до фельдшера, як до профспілкового лідера медпрацівників району, як до депутата районної ради. Для Кирпика, який починав свій трудовий шлях у службі "Швидкої допомоги" – це звичний ритм життя.

Антоніна БОНДАРЕВА, власкор «Одеських вістей»

У ГЕРОЇВ ЯК У ГЕРОЇВ

Серед депутатів обласної ради два Герої України – Зінаїда Михайлівна Гришко і Володимир Денисович Видобора. Напередодні свята наш кореспондент зустрівся з ними. Ось що він довідався.

В агрофірмі “Маяк” Березівського району, який багато років очолює З.М. Гришко, і в поточному році зуміли збільшити свої виробничі результати. Хоча бідні тут землі, але свої 30 центнерів зернових з гектара господарство стабільно одержує. Всупереч усім застереженням і панічним відмовлянням від тваринництва, Зінаїда Михайлівна в цій галузі вбачає головний важіль для зміцнення економіки господарства, вирішення багатьох соціальних проблем на селі.

У господарстві є солідна свиноферма на 2400 голів. Ще 1,5 тисячі великої рогатої худоби, зокрема і 500 корів. Причому надоюють від них у рік понад 4000 літрів молока.

Якось В.А. Калінчук під час перебування народним депутатом України образно зауважив: “У Гришко весь транспорт на молоці їздить”. І це справді так. Молочно-товарні ферми тут були і залишаються високорентабельними. Чистий прибуток від тваринництва складає 500 – 600 тисяч гривень.

А міцна економіка дозволяє успішно вирішувати багато соціальних питань, буквально змінювати зовнішній вигляд усіх трьох сіл, де працюють підрозділи агрофірми.

Усі вони пов'язані між собою дорогами з твердим покриттям, заасфальтовані всі під'їзди до виробничих і соціальних об'єктів. В усіх населених пунктах проведено газ. Його одержала школа та інші соціальні об'єкти. За наказом виборців було побудовано церкву Іоанна Златоуста.

Але коли попросили Зінаїду Михайлівну назвати найпримітнішу подію, вона сказала:

– У нас з кожним роком зростає число учнів у Златоустівській середній школі!

Агрофірма “Свобода”, яку очолює Герой України В.Д. Видобора теж завершує рік з багатьма чудовими результатами. Отримано на круг по 75 центнерів кукурудзи в зерні, по 50 центнерів озимої пшениці і ячменю. Соняшник дав по 30 центнерів, а горох – 35 центнерів з гектару.

Не маємо інформацію щодо інших великих сільгосппідприємств, але, можемо сміливо стверджувати, що таких результатів у поточному році мало хто має в області.

Володимир Денисович взявся і за відновлення тваринництва. Але як людина новаторського типу і сучасного мислення він не став просто “збивати” ферми з різного поголів'я. Зараз у нього вже функціонує свинокомплекс, що працює за сучасною німецькою технологією. У ньому є відгодівельне і репродуктивне відділення, де вже розміщується 2,5 тисячі голів свиней. Є й перші вражаючі результати: середньодобовий приріст ваги складає 600 – 650 грамів.

Депутатом облради Володимир Денисович обирається вдруге, що свідчить про його авторитет і в Ізмаїльському районі, і в області. Виконуючи накази виборців, депутат багато чого зробив щодо благоустрою Старої Некрасівки, забезпечення школи та інших соціальних об'єктів найнеобхіднішим для роботи в осінньо-зимових умовах.

Особлива турбота у нього про умови роботи людей. У цьому переконуються численні делегації, зокрема і з районів області. Чудові їдальні, побутові кімнати з гарячим душем, телевізори і навчальні кімнати для підвищення кваліфікації. Особливе ставлення до механізаторів. “Вони у мене на вагу золота”, – любить повторювати депутат. І справді, комбайнери з агрофірми “Свобода” знову серед перших по області. Вони ж забезпечують той високий врожай, про який вже говорилося. А де хліб, там і пісня, високі запити до культури і гарного дозвілля. Про це теж подбав депутат.

ГРАЄ, СПІВАЄ І ПРО СПРАВУ ДБАЄ

Старомаяківський сільський голова Володимир Маркович Скрипніченко на цю посаду вже обраний втретє. Тож з клопотами керівника сільради добре знайомий: чимало проблем за цей час доводилось йому вирішувати. Адже шість населених пунктів обіймає Старомаяківська сільрада, 1280 жителів. А це – і освіта, культура та спорт, і медичне обслуговування…

Та сьогодні найпершою для сільського голови є проблема газифікації. Саме цим і клопочеться Володимир Маркович, не випускаючи звісно з поля зору і температуру в класах школи, і те, хто працюватиме у ФАПі замість фельдшера, яка пішла на заслужений відпочинок.

Та є у Володимира Скрипніченка ще одна притаманна йому справа: активна участь у художній самодіяльності села. До обрання сільським головою він майже 20 років працював директором Будинку культури.

Пісня і музика й понині живуть в його душі. І він дарує їх людям. “Хліба наліво, хліба направо…” стривожили не одну хліборобську душу, коли Володимир Маркович заспівав цю пісню на районних урочистостях з нагоди Дня працівників сільського господарства. Не забулося й те, як В.М. Скрипніченко у 2004 році на обласному конкурсі афганської пісні зайняв друге місце, виконавши пісню “Пам’ять”. А як він співає “Каштани”! Слухаєш його і, здається, потрапив до Києва…

Та не тільки співає Старомаяківський сільський голова, він віртуозно грає на гітарі, на деяких інших музичних інструментах.

Лариса ПІВТОРАК, власкор «Одеських вістей», Ширяївський район

НА ВЗАЄМОРОЗУМІННІ

Не просто сьогодні працювати органам місцевого самоврядування на селі. Але хто ж, як не сільський голова, для всіх селян є батьком – він вислухає і порадить, якщо є можливість – допоможе. А треба – покартає, зауваження зробить. До таких керівників можна віднести й новоспеченого сільського голову А.В. Вітюка, який на цій посаді трохи більше півроку в селі Щербанка.

Свою роботу із громадою Анатолій Васильович будує на взаєморозумінні. Багато доводиться працювати над тим, чого зовні не помітно, але лише з часом з’являються сходи та плоди зробленого.

Мрія Анатолія Васильовича – створити в селі затишок, щоб ліквідувати стихійні звалища, прибрати бур’яни, будматеріали під дворами, щоб не соромно було по селу пройтися. Зібрав він депутатів, порадився, як і що краще зробити. Прийшли до спільної думки: кожний на своїй ділянці провадить роботу зі своїми виборцями. Мета – благоустрій. Після цього депутати звітували за виконання своїх доручень. Через певний час проконтролювали, як виконуються попередження. На всіх, хто проігнорував їх, накладено штрафи. Таких виявилося небагато. Адже більшість зрозуміла, що коли в селі порядок, то й на душі радісно. Відверто кажучи, давно вже не бачив такої Щербанки. Порядок вздовж доріг, які ведуть до села, та й по вулицях.

Влітку сільрада придбала бензокосарку, скосили бур’яни. Придбали також бензопилку – попиляли посохлі дерева на вулицях та виробничих ділянках, забезпечили дровами незаможних. Це питання розглядалося на сесії. Замість старих дерев планують посадити близько 1600 молодих – майбутню окрасу села.

Небайдужий голова й до торгівлі самогоном. Було розкрито 28 точок, де можна було придбати “зеленого змія”. Його виробників суворо попереджено. І коли провели контрольні перевірки, повторів не виявлено.

Сільрада почала приділяти серйозну увагу дозвіллю та відпочинку молоді, попередженню правопорушень серед неповнолітніх. З цією метою виконком ухвалив постанову, яка організує провадження вечорів відпочинку, дискотек, враховуючи вікові особливості. Зокрема, підліткам до 15 років дозволено відвідувати різні заходи до 22 години. А за їхнє перебування пізніше встановленого часу батьки будуть нести відповідальність в адміністративному порядку. Для попередження таких порушень в селі постійно працює добровільна дружина, яка, до речі, одна із найдієвіших у районі. Очолює її депутат сільради В.П. Комашко.

Працівники усіх торговельних точок ознайомлені із документами місцевого самоврядування з приводу продажу неповнолітнім сигарет та алкогольних напоїв. За цим провадиться суворий контроль.

Знає сільський голова і тих в селах Щербанка, Новосельці, Новому, хто пиячить. Запрошує до себе у кабінет на бесіду, переконує, попереджає.

Щербанська сільрада – єдина в районі, у складі депутатського корпусу якої працює два працівники міліції А.А. Крайнов та Є.Є. Голубенко. Вони ж провадять велику профілактичну роботу по боротьбі із правопорушеннями.

Удосконалюється робота і комунального господарства, та, на жаль, є всього лише один трактор.

За минулий рік дохідну частину бюджету сільської ради виконано на 120%, що свідчить про наявність резервів наповнення місцевої скарбниці. Показово, що залучення депутатів до роботи із громадськістю, співпраця із місцевими господарствами, підприємцями дають позитивні результати. У Щербанській сільраді і її голова, і всі депутати, особливо такі активні та впливові, як Іван Бурделя, Раїса Вітюк, Андрій Крайнов та інші роблять все для блага селян.

Володимир ТРИБУНСЬКИЙ, с. Щербанка, Роздільнянський район

ПИТАННЯ ВИРІШУЮТЬСЯ ПРЕДМЕТНО

Після впровадження нової системи виборів за партійними списками багато міст обласного значення і сільські райони залишилися без «своїх» депутатів в обласній раді. Фракція Партії регіонів вирішила це питання дуже предметно: закріпила за кожним районом своїх представників. Депутат Б.М. Язвинюк обрав місто Теплодар.

– Дуже цікаве молоде місто, – говорить Язвинюк. – Воно мені нагадує рідну Роздільну або місто Ізмаїл, де я багато років працював. Тому хотілося познайомитися з його жителями ближче і заодно довідатися про їхні потреби і запити. Буваю на зустрічах з виборцями щомісяця, люди мене вже впізнають і дуже відверто розповідають про свої проблеми. Чимось вже вдалося допомогти. Зокрема, тривалий час існувала проблема з доставлянням людей з Теплодара до Одеси або Іллічівська. Приватні «маршрутки» не особливо дотримувалися графіку руху, а могли і просто ним знехтувати. Зараз у місті створено комунальне підприємство, що займається організацією перевезення пасажирів. У зв'язку з цим жителі міста звернулися з проханням посприяти у вирішенні питання на обласному рівні.

Нині затверджено більшість маршрутів. Тепер і пасажири знають точний розклад руху транспорту, і міський бюджет одержить грошове поповнення.

– Особливо радує мене, – продовжує свою розповідь депутат, – що вдалося допомогти учасниці Великої Вітчизняної війни, колишній вчительці початкових класів А.В. Плетньовій. На її лихо відгукнувся головний лікар обласного очного госпіталю для інвалідів ВВВ А.І. Доброгурський. Колишній вчительці було зроблено операцію, а також виділено грошову допомогу в розмірі 750 гривень із благодійного фонду «Відродження Одеси».

– Звичайно, – продовжує Б.М. Язвинюк, – не все вдається зробити відразу. Є питання, що вимагають часу для детального вивчення і вживання заходів. Скажімо, у Теплодарі дислокується низка приватних підприємств, які вже тривалий час не платять за оренду землі. Тому вніс пропозицію розглянути цю проблему на засіданні постійної комісії обласної ради з питань земельних відносин адміністративно-територіального устрою, у якій я працюю.

Від себе додамо: при зустрічі мер Теплодара Л.М. Печерський дуже високо оцінив роботу депутата облради, його конкретну допомогу місту.

А ВИ ЗНАЄТЕ, ЯКИЙ ВІН ГОСПОДАР?

Коли взялася писати про голову Савранської райради Миколу Васильовича Бадюла, в пам'яті почали поставати епізоди з його, так би мовити, публічного життя. Ось Микола Васильович веде сесію, ось вітає освітян району з професійним святом, ось йому підносять коровай на обжинках у Кам’яному. Не раз доводилось бачити М.В. Бадюла на полях серед механізаторів і в лісі, біля партизанських землянок. Супроводжував він усілякі комісії на недобудовану Бакшанську школу, щоб безпосередньо на об’єкті довести необхідність виділення потрібних коштів на завершення робіт... В калейдоскопі цих спогадів почали з’являтись й інші картинки: Микола Васильович із сапою на городі, з кошиком – збирає в садку яблука, з відром – квапиться до обори, щоб нагодувати підсвинків. І подумалось: чому б не розповісти про ці, інші, більш приховані для загалу сторінки з життя “спікера” районного масштабу? Тим паче, що якось одна добродійка захоплено сказала: “А чи знаєте, який він господар?..”

Усі, хто хоч раз проходив повз город Бадюлів, звертав увагу на те, який там лад. Уся площа – ніби зошит в клітинку, “розграфлений” рівненькими рядочками овочів. Та яких! Капуста, помідори, цибуля, часник, болгарський перець такі великі й гарні, що рідко де побачиш.

Одна жінка, сусідка, розповідає: “Чую щойно приїхала машина – то Микола Васильович на обід. І вже через мить він у домашньому одязі рве бурячиння гусям, косить рапс свиням. От так на одному подиху “оббіг” все господарство і знову “при галстуці” поїхав на роботу. А вже ввечері з дружиною дотемна пораються на городі. Тому в них усе таке гарне”.

Справді, на цьому подвір’ї і свині, і птиця ростуть не по днях, а по годинах. Подружжя Бадюлів не тільки саме охоче займається підсобним господарством, а й призвичаює до цього своїх дітей. Не раз доводилося бачити, як їхня донька – Людмила Миколаївна, викладач англійської мови в Одеському економічному університеті, чи то грядку полола, чи картоплю копала. Не цурається цієї роботи і син Ігор, і онука Рената, якій усе подобається в дідусевому саду.

Дбаючи про дітей та онуку, не забуває Микола Васильович своєї матері, Ніни Георгіївни, яка живе в сусідньому селі. Допомагає по господарству. Відвідуючи матір, Микола Васильович цікавиться справами своїх земляків,– посприяв, наприклад, виділенню коштів з обласного бюджету на ремонт Кам’янської школи. Переймається й проблемами місцевого сільгосппідприємства, ФАПу, тісно співпрацює з Кам’янською сільрадою. Дуже радів, коли торік вона стала переможцем обласного конкурсу і за кращий санітарний стан та благоустрій населеного пункту одержала приз – автомобіль.

Напевне, тому, що всю Савранщину Микола Васильович сприймає, як одну велику сім’ю, його вже втретє обрано головою райради.

Лариса ПІВТОРАК, власкор «Одеських вістей», Савранський район

НА П’ЯТІЙ СЕСІЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

В першому ряду (праворуч – ліворуч): А.В. Зотов – голова постійної комісії з питань бюджету і банківської діяльності, С.А. Белюк – голова постійної комісії з питань загальної власності територіальних громад області, М.В. Міюсов – голова постійної комісії морегосподарського комплексу.

Другий ряд: Ю.Г. Івушкін – голова постійної комісії з питань забезпечення законності, громадського порядку, боротьби з корупцією і організованою злочинністю, А.Г. Андрусенко – голова постійної комісії з питань туризму, курортів, рекреаційних зон і готельного господарства.

ПРОЦЕС ТРИВАЄ

Іван Іванович Леонтьєв серед сільських голів Арцизького району наймолодший. Але обирається вже вдруге, причому із приголомшуючим розривом голосів у порівнянні зі своїм опонентом. Господарство дісталося 28-річному сільському голові – не позаздриш: величезний Будинок культури, що руйнується дощами та негідниками-грабіжниками, із дахом, що протікає; старезна бабуся-водосистема; ФАП, до якого заходити не хотілося. За що спочатку братися? У березні на свою посаду заступив, а в травні, коли спека до 30 градусів доходила, селяни вже за барки брали: “Нічого не знаємо, воду давай! Худобу поїти нічим!”

Легко сказати – давай, якщо системі водокористування протяжністю 16 кілометрів – понад 60 років, і лише встигай усувати прориви та змінювати згорілі насоси. Але не розводити ж у безсиллі руками! Адже і в передвиборних обіцянках Леонтьєва значилося цілодобове забезпечення села водою.

Вже на першій сесії сільради минулого скликання було вирішено взяти на свій баланс всі об’єкти соціальної сфери, а на другій, що настала через місяць, – і систему водокористування.

Передусім створили комунальне підприємство “Кристал”, яке очолив Олександр Іванович Глуган – людина, як відгукнувся про нього Іван Іванович, “стовідсоткової надійності”. Але без техніки – трактора, машини – як працювати? Придбати їх було можна, розраховуючи лише на свої кошти. Тоді й вирішили підвищити плату населення за воду. Але спочатку говорили з людьми, переконували у необхідності такого підвищення. І вони погодилися, тим більше, що ціна за воду у Мирнопіллі справді була найнижчою в районі. Використали також дотацію та суму вільного залишку, що накопичилася, – і ось вже два місяці як “Кристал” має трактор-екскаватор – нехай і з чималим стажем у використанні, і доукомплектовувати його треба, але він є і вже числиться на балансі КП. Сьогодні “Кристал” має ліцензію на водокористування та надійні зв’язки із Херсонським насосним ремзаводом. То ж вода в селі подається цілодобово, а плата населення за неї піднялася із 15 до 60 відсотків.

“Я тепер розумію, – зізнається Іван Іванович, – що це означає, коли очам страшно, а руки роблять. Для ремонту Будинку культури потрібні були чималі кошти. Але вже перші 14 тисяч гривень – штраф за землі, які незаконно використовуються,– рішенням сесії спрямовують на придбання шиферу та скла.

Грудень на дворі був, а роботи тривали на повну силу. Тоді й дах перекрили, і величезне вікно засклили. Молодь тут же з директором Будинку культури, ветераном культфронту Василем Фаримо, біля сільради з’явилася: “Будемо провадити новорічний вогник!” І провели, на загальну радість мирнопільців.

Процес відновлення БК триває, і його зараз вже не впізнати.

Гордість Леонтьєва – ФАП. Він у перші дні свого керівництва вирішив переселити пункт у більш підходяще для нього місце. Ним стало одне із приміщень колишнього дитячого садка СВК, від якого хіба що стіни та дах залишилися. Відреставрували його й перевели туди ФАП. Нині в ньому світло, тепло, затишно і дуже просторо, причому настільки, що частину приміщення зараз готують для передання під утримання ще однієї групи місцевого дитячого садка, також відремонтованого і забезпеченого усієї необхідною складною побутовою технікою, меблями, посудом, постільними речами.

У подальших планах Леонтьєва – завершити капремонт Будинку культури, обгородити великий цвинтар і будь-що-будь домогтися капітального ремонту автошляху Арциз –Мирнопілля, про який уже усі наговорилися. Поїздка сільського голови до столиці не була безуспішною, і відповідь заступника голови Держслужби автомобільних доріг України О.В. Мироненка його цілком влаштовувала. Тому що, по-перше, порушене питання було розглянуто за формування плану робіт на наступний рік, і, по-друге, Службі автомобільних доріг в Одеській області доручено виконати цього року роботи щодо покращення умов проїзду та безпеки дорожнього руху на автошляху Арциз – Мирнопілля за рахунок поточного ремонту та експлуатаційного утримання.

Крига, отже, все ж таки, скресла? Вірно ж кажуть: стукай – і тобі відчинять. Що мирнопільський голова і робить.

Таїсія БАРАНОВА, власкор «Одеських вістей», Арцизький район

ТАКА ШКОЛА ЖИТТЯ

Дмитро Васильович Йоргачев почав працювати у ВАТ “Одескабель” двадцять років тому і пройшов за цей час шлях від заступника начальника цеху до генерального директора. Він став відомою людиною не лише в країні, але і за кордоном. Серед його численних нагород і звань – медаль Міжнародної кадрової академії “За ефективне управління”.

В результаті проваджуваної Д.В. Йоргачевим політики постійної реорганізації заводу, сьогодні ВАТ “Одескабель” входить до числа 50 найбільших світових виробників кабельно-провідникової продукції. Підприємство багато разів перемагало в конкурсі “Найкращий роботодавець року”.

Дмитро Васильович активно займається громадськими справами, надаючи спонсорську підтримку багатьом перспективним задумам.

З березня поточного року Д.В. Йоргачев – депутат Одеської обласної ради. Його обрали членом постійної комісії щодо бюджету і банківської діяльності. До його вагомого слова завжди прислухаються, незважаючи на зайнятість, доручення завжди виконує. А інакше він не може. Просто в нього така школа життя.