Баскетбол. Чемпіонат України «ОДЕСА», ВПЕРЕД!
У вівторок, у межах чергового туру чемпіонату суперліги, МБК «Одеса» приймав одного з аутсайдерів чемпіонату – «Львівську політехніку-Галичина». Нагадаємо, що у попередньому турі одесити зустрічалися в гостях з харківським «Політехніком» і перемогли з рахунком 107:83. Відзначимо, що БК «Одеса» у двох попередніх домашніх зустрічах зазнав поразки і, звичайно, команда горіла бажанням реабілітуватися в очах уболівальників. Крім того, одеситам була потрібна лише перемога, щоб зберегти теоретичні шанси для потрапляння до вісімки кращих команд.
Рахунок відкрили гості зусиллями Олександра Смілянича. Господарі відповіли точним кидком Неріуса Варнеліса. Гостям ненадовго вдалося вийти вперед – 2:4, але протягом трихвилинного відтинку їх стартовий порив було охолоджено чіткими оборонними діями господарів. Чудово себе проявив капітан одеської команди Олег Юшкін. Він взяв гру на себе, і господарі, вийшовши вперед 6:4, чітко позначили свою перевагу. Юшкін у першій чверті зумів тричі влучити у кільце суперника через триочкову дугу. Одесити демонстрували комбінаційну гру, при цьому надійно діючи в обороні. Головний тренер гостей Валентин Воронін, який свого часу тренував і одеський клуб, так і не зміг налаштувати своїх підопічних на ефективні контрзаходи. У львів'ян просто перестала клеїтися гра, і перший відтинок матчу закінчився з великою перевагою господарів у 14 очок – 29:15. На велику перерву команди пішли при рахунку 57:28 на користь одеситів.
У двох чвертях, що залишилися, господарі далі нарощували перевагу. Періодично «політехнікам» вдавалося трохи скорочувати розрив. Одесити ж чітко діяли під своїм кільцем, вміло грали на перехопленнях і за рахунок частих втрат м'яча суперниками набирали очки. Нарешті, “прорвало” Варнеліса, який відзначився хорошим відсотком реалізації. Під кінець гра мала зовсім спокійний характер, оскільки всім давно стало зрозуміло, хто ж святкуватиме перемогу. Трибуни трохи пожвавилися лише на останній хвилині – вболівальники почали дружно скандувати «Одеса», вперед! і «сотку!». І команда таки виконала їхнє прохання – за 15 секунд до кінця Кирило Скуматов установив остаточний підсумок – 100:75.
Після цієї перемоги БК «Одеса», набравши 31 очко, посідає 9-й рядок у таблиці.
В одеситів найбільшу кількість очок набрали Неріус Варнеліс (30) і Олег Юшкін (26). У гостей точніше за всіх кидали Браян Хопкінс (14 очок) і Олександр Смілянич (23).
На післяматчовій прес-конференції головний тренер БК «Одеса» Володимир Брюховецький відзначив: «Команда налаштовувалася тільки на перемогу, тому що в нас є теоретичні шанси потрапити до плей-оф. Нам треба вигравати всі ігри. Хлопці сьогодні дуже багато пресингували, вдало закрили лідерів гостей. Єдине, коли розрив у рахунку досягав понад 30 очок, мені було дуже важко мотивувати баскетболістів на продовження боротьби. Окремі помилки були, але в цілому я дуже задоволений діями гравців».
Наступний матч одесити проведуть 1 квітня в гостях проти київського «Будівельника».
Євген АЛЕКСЄЄВ
УСПІХИ НАШИХ ЗЕМЛЯКІВ
* Гандболісти «Портовика» (Южне), втративши чотири очки (ЗТР – Запоріжжя п’ять) далі успішно грають пропущені поєдинки чемпіонату України.
Так, южненці в Донецьку двічі перемогли «Політехнік» – 34:19 та 31:22. Вчора наша команда у Харкові виграла у місцевого клубу «Академія», а сьогодні повторна зустріч.
30 та 31 березня «Портовик» вдома поміряється силою із полтавським «Динамо».
* На харківському рингу завершилися змагання з боксу, які входять до програми спортивних ігор України.
Першу золоту медаль до скарбнички Одещини приніс 19-річний вихованець ДЮСШ ФСТ «Колос» Василь Ломаченко (57 кг), якого тренує його батько Анатолій Миколайович.
У ваговій категорії до 69 кг одесит Дмитро Бобошко (тренер Сергій П’ятецький) удостоєний «бронзи». До загальнокомандного заліку входило по вісім кращих результатів у кожній категорії. Віталій П’ятецький та Роман Пенсават посіли у вазі до 75 кг п’яті місця. Команда юнаків області буле дев’ятою.
* В Ялті на стадіоні «Авангард» розіграно VII зимовий Кубок Європи з легкоатлетичного метання. У складі збірної України успішно виступили динамівці Одеси.
Так, Юрій Білоног (тренер Євген Карсак) у штовханні ядра, пославши снаряд на 19 метрів 95 сантиметрів, завоював золоту медаль. Його одноклубник Андрій Семенов із результатом 19 метрів 37 сантиметрів посів четверте місце.
Серед метальниць диску відзначилася Катерина Карсак, вона удостоєна срібної медалі – 36 метрів 91 сантиметр.
* Стартував другий заключний етап жіночого чемпіонату України з волейболу серед чотирьох клубів, які виборюють комплекти медалей.
У Тернополі з усіма набраними очками відбулися ігри першого фінального туру. Одеська «Джинестра» (тренер Олена Соколовська), поступившись у стартовому матчі (1:3) «Орбіті-Університет» (Запоріжжя), зуміла, як кажуть, знайти себе.
Наступного дня одеситки у чотирьох партіях обіграли «Галичанку-Галекспорт» (Тернопіль) і під завісу туру з таким же рахунком виграли у лідера – «Круга» (Черкаси).
Таким чином, попереду «Круг» – 58 очок, за ним «Орбіта-50», «Джинестра» – 49, «Галичанка» – 47 очок.
30 березня – 1 квітня у залі одеського СЧКА пройдуть матчі другого фінального туру. Як бачимо, «Джинестра» зберігає гарні шанси на медалі. Навіть на срібні.
* На чемпіонаті України з баскетболу серед 13 чоловічих команд суперліги давно визначилося провідне тріо: БК «Київ», «Азовмаш», «Черкаські мавпи», у яких було по дві поразки.
Минулої неділі в одному з останніх відбіркових матчів черкащани приймали чемпіона країни «Азовмаш». Маріупольці виявилися сильнішими із перевагою у 18 очок.
Цього ж дня «Хімік» (Южне) на своєму майданчику грав з «Дніпром» і зазнав поразки – 68:73. Решта зустрічей: «Будівельник» (Київ) – БК «Пульсар» – 91:63, МБК «Миколаїв» – БК «Київ» – 83:98, «Кривбасбаскет» переміг «Політехніка» (Харків) із перевагою у вісім очок.
Євген ГОРЕЛЮК
Одеський футбол Іван ГЕЦЬКО: «МЕНІ ПОЩАСТИЛО СТАТИ АВТОРОМ ПЕРШОГО М’ЯЧА ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ»
Іван Гецько відомий своїми виступами за багато команд у чемпіонатах СРСР та України. Але ім'я грізний форвард зробив в одеському «Чорноморці», у якому з'явився на початку 1989 року. За нашу команду нападник зіграв 74 матчі й забив 24 голи. А всього за 15 років у професійному футболі він став десятим снайпером, якому вдалося забити 100 й більше м'ячів у всесоюзних турнірах, матчах чемпіонату та Кубка України, у єврокубках й у складі збірної України. На жаль, через дорожньо-транспортний випадок Іван Гецько змушений був завершити ігрову кар'єру. Кілька років він був наставником одеського «Сигналу», а в березні цього року став тренером-селекціонером «Чорноморця».
Про свою спортивну кар'єру та багато чого іншого Іван Гецько погодився розповісти в інтерв'ю кореспондентові «ОВ».
Довідка «ОВ»:
Іван Михайлович Гецько народився 6 квітня1968 р. у Дніпропетровську.
Ігрове амплуа: нападник.
Виступав за команди: «Закарпаття» (Ужгород), КФК «Зірка» (Бердичів), «Чорноморець» (Одеса) – 1989-1992 рр., «Маккабі» (Хайфа, Ізраїль), «Локомотив» (Нижній Новгород, Росія), «Аланія» (Владикавказ, Росія), «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Карпати» (Львів), «Кривбас» (Кривій Ріг), «Металіст» (Харків), КФК «Сигнал» (Одеса).
З 2003 р. по лютий 2007 р. – головний тренер КФК «Сигнал» (Одеса).
З березня 2007 р. – тренер-селекціонер «Чорноморця» (Одеса).
У чемпіонатах України провів 113 ігор, забив 67 голів (рекордна середня результативність). У чемпіонаті Росії провів 60 ігор (22 м'ячі).
Виступав за збірну СРСР та України.
– Іване Михайловичу, згадаєте свої перші кроки у футболі?
– Я розпочав грати в футбол у дитячій спортивній школі міста Іршава у 1981 році. Моїм першим тренером був прекрасний фахівець Андрій Уйгелі. У 1986 році на запрошення Іштвана Шандора я перейшов до ужгородського «Закарпаття», яке виступало у другій лізі чемпіонату СРСР.
Як зараз пам'ятаю, за цю команду в першому сезоні забив 6 м'ячів.
– А як виник варіант із «Чорноморцем»?
– Навесні 1989 року один із тренерів команди Володимир Плоскина приїхав до мене додому й запропонував пограти в Одесі. А я вже на той час дав згоду на перехід до донецького «Шахтаря». Але Плоскина виявив наполегливість і навіть сказав, що забере дітей та дружину до Одеси. Я все ж таки дав згоду на перехід до «Чорноморця», яким тоді керував Віктор Прокопенко, й анітрохи не шкодую про це. До речі, саме Прокопенко дав мені путівку до великого футболу. І зараз мені дуже подобається мешкати й працювати в Одесі.
– Як Вас прийняли в команді?
– Атмосфера була дуже дружною, а склад – відмінним: Гришко, Цимбалар, Никифоров, Третьяк. Усі ці хлопці були дуже сильними футболістами, зробили гарну кар'єру. У 1989 році я відіграв все друге коло й забив чотири м'ячі. У тому чемпіонаті «Чорноморець» посів 6-те місце, але цілком міг розраховувати й на більше.
– А наступного року одесити зненацька одержали право стартувати в Кубку УЄФА...
– За це можна сказати спасибі вільнюському «Жальгірісу», який відмовився виступати у чемпіонаті СРСР і ми «автоматом» одержали путівку до єврокубків. У 1/32 фіналу ми здолали норвезький «Русенборг», але в наступному раунді поступилися французькому «Монако».
– Я знаю, що Вам вдалося провести кілька матчів у футболці збірної СРСР.
– Так, у 1991 році я грав у збірній в рамках відбіркового турніру до чемпіонату Європи-92. Керував командою Анатолій Бишовець. Добре пам'ятаю захоплюючі двобої із норвежцями (2:0) та італійцями (0:0). У нас була дуже сильна команда, яка у підсумку завоювала право виступати на чемпіонаті Європи, щоправда, вже як збірна СНД.
– Як довго Ви ще грали в «Чорноморці»?
– До літа 1992 року. Після закінчення першого чемпіонату України я виїхав до Ізраїлю, одержавши запрошення від клубу «Маккабі» із Хайфи, у складі якого ставав чемпіоном і володарем Кубка Ізраїлю.
– Ви захищали кольори й першої збірної незалежної України.
– Так, і мені пощастило стати автором першого м'яча команди у дебютному для неї товариському матчі із Угорщиною. Він був програний із рахунком 1:3, а цей історичний гол я забив наприкінці гри ударом зі штрафного.
– Ви закінчили кар'єру в результаті автокатастрофи...
– Саме так. Це трапилося у 2002 році, коли я грав у харківському «Металісті». Я їхав із Києва до Харкова, о пів на першу ночі заснув за кермом і розбився. Аварія була серйозною, й лише на п'яту добу я отямився у реанімації. Довелося зробити кілька операцій. Це позначилося на здоров'ї, я відчув, що вже не зможу виступати так, як раніше, тому прийняв рішення завершити ігрову кар'єру.
– Але Ви не розсталися з футболом...
– Я повернувся до Одеси й став тренером аматорського колективу «Сигнал», який утримувала обласна ДАІ . Тоді в цій команді грали відомі у минулому футболісти – Тимерлан Гусейнов, Сергій Гусєв та інші. Чогось я з командою домігся, можливо, не такого великого, але ми ставали бронзовими призерами 7-го чемпіонату Європи серед поліцейських, який проходив у 2006 році в Німеччині. Кістяк збірної України становили футболісти «Сигналу». А клас команд-суперниць був дуже високим, і багатьох здивував наш результат.
– Іване Михайловичу, повернемося до «Чорноморця». За яких обставин Ви розпочали працювати в команді як тренер-селекціонер?
– Ще до від'їзду команди на другий тренувальний збір до Туреччини в мене відбулася зустріч із головним тренером Семеном Альтманом і виконувачем обов'язків президента клубу Олегом Марусом, на якій і обговорювалося питання моєї можливої роботи в «Чорноморці». Тоді вона мала попередній характер. Коли ж команда повернулася зі зборів, я прийняв запрошення Семена Альтмана.
– Ви вже визначили основні напрями своєї роботи?
– Я, як тренер-селекціонер, займаюся пошуком нових гравців, потрібних клубу, і в цьому маю допомагати головному тренерові. Географія пошуку дуже велика – від одеського регіону й по всій країні. Відзначу, що до сфери інтересів клубу мають входити як і юні таланти, починаючи з 16 років, так і такі футболісти, що вже відбулися, які з різних причин не змогли себе проявити. Я буду рекомендувати клубу насамперед футболістів із українською пропискою, тому що існує ліміт на легіонерів, та й взагалі, зовсім небагато зараз у нашому футболі вихованців вітчизняного футболу.
– Іване Михайловичу, як Ви вважаєте, чому така слабка результативність в одеських нападників у цьому сезоні?
– Відповідь на це запитання я поки що не можу знайти. В «Чорноморці» я людина нова і поки що лише придивляюся, вливаюся в колектив, тому про причини мені судити складно. Але я прекрасно знаю як Венглінського, так і Шищенка, мені довелось ще виходити з ними на поле. Це досвідчені майстри, які вміють забивати. Поки що в них щось не ладнається, але я вірю в їхній потенціал.
Я вважаю, що «Чорноморець» ще не сказав свого останнього слова. Перед командою ніхто не знімав поставленого завдання – завоювати путівку до єврокубків . Попереду ще багато турів. Зробити це буде дуже важко, але є мета, й хлопці будуть за неї боротися.
Євген НИЗОВ
