Останнім часом початок вересня асоціюється в нас не лише із Днем міста, але й з міжнародними конференціями «Російський театр в Україні», організатором яких став наш Одеський російський драматичний театр. А минулого року відбувся перший міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в Одесі». Таким чином, одеська театральна осінь розпочинається досить насичено й цікаво. Про що піде мова на конференції, які вистави побачать глядачі, розповідає директор Одеського російського драматичного театру Олександр Євгенович Копайгора.
У ЦЕНТРІ УВАГИ – МЕНЕДЖМЕНТ
Вперше, три роки тому, ми, керівники російських театрів в Україні, зібралися для того, щоб подивитися один одному в очі, поділитися своїм розумінням сьогоднішнього часу, ставленням до російського театру як такого. Тема першої конференції – «Російський театр в Україні: проблеми та перспективи». Наступна була вже більш конкретною – «Питання сучасної драматургії». На третій обговорювалися проблеми сучасної критики. Цього року ми планували поговорити про режисуру, але потім вирішили відійти дещо в іншу площину, змінити формат конференції й зачепити питання театрального менеджменту.
Справа в тому, що в Росії розпочалися дуже серйозні рухи в плані організації гастролей. Законодавство в них побудовано таким чином, що вони зможуть запрошувати до себе театри. Більше того, можна говорити й про гастролі-обміни. І, що для нас дуже важливо, ці гастролі – за рахунок російської сторони: Центру підтримки російських театрів за кордоном, Міністерства закордонних справ. Наскільки це втілиться у життя, стане зрозуміло наприкінці року, коли будуть визначати бюджет СТД. Ось ми й вирішили поговорити на конференції про проблеми сучасного театрального менеджменту. До нас приїжджає Геннадій Олександрович Смирнов – заступник голови СТД Росії, заслужений працівник культури Росії, людина, яка займається питаннями взаємин між СТД та органами влади – Державною думою, урядом. До нас приїжджає також секретар СТД, ректор Санкт-Петербурзького університету культури Лев Григорович Сундстрем, директори московських театрів – ім. Маяковського, на Малій Бронній, ім. Єрмолової, театру оперети. Підтвердили свою участь директори театрів із російської глибинки. З українського боку – це віце-президент Академії мистецтв України Ігор Безгін, ведемо переговори щодо приїзду ректора університету ім. Карпенка-Карого Олексія Безгіна. Можливий приїзд Леся Степановича Танюка – голови СТД України, начальника управління театрів Міністерства культури та туризму України, а також першого заступника міністра культури Валерія Петровича Стасевича.
Я вважаю, що треба поговорити про український Закон про театр та театральну діяльність, послухати, як в Росії було у аналогічному випадку, проаналізувати сказане й підготувати пропозиції Міністерству культури України для подальшого проходження їх через Верховну Раду, Кабінет Міністрів тощо. Адже будь-який закон треба так вибудувати, щоб його положення не виявилися у суперечності з іншими законами. Ось наш Закон про театр вступає в суперечність із багатьма законами, тому він і не працює.
І друге питання, дуже важливе, що буде порушено, – гастролі-обміни. Ми готові у будь-яку мить прийняти московські театри. У випадку гастролей-обмінів за оренду платити не треба. А щоб дістатися – будемо шукати спонсорів. Можливо, наша влада підтримає нас.
СВЯТО У ВЕРЕСНІ
На одній із конференцій було порушено питання щодо того, що в нашому місті необхідний масштабний театральний фестиваль, який треба провадити щороку. Тобто, він має бути постійно діючим. Якщо минулого року був нахил на Україну, то цього року ми розширили свою географію. До нас приїжджають Державний драматичний театр на Літєйному із Санкт-Петербурга, Ризький театр російської драми, Липецький державний академічний театр драми ім. Льва Толстого, Театр 19 із Харкова, Київський академічний театр драми та комедії на лівобережжі Дніпра. Наступного року, якщо фестиваль відбудеться, ми будемо вести переговори із сибіряками, із театрами з інших міст. Росії є, що показати в Одесі. Також дуже гарні театри у Грузії, Вірменії, Білорусі. Цього року в останню мить відмовився Талліннський театр. Ці фестивалі показують, на що ми здатні, на що здатні інші театри. І для усіх нас це дуже важливо, тому що означає, що ми не варимося у власному соку. До речі, цей фестиваль присвячений до дня народження Одеси і ніби продовжує основні свята.
Ми запрошували багато театрів, багато вистав переглянули на дисках і з усього вибрали те, що здалося нам цікавим. У Санкт-Петербурзі – «Любов та смерть Зінаїди Райх», у Ризі – «Король та блазень», у Липецьку – «Іван та Сара» (цю п'єсу ми хотіли в себе ставити – вона досить смішна й щемлива, у той же час). Харківський театр привозить «Павла І» – у цій виставі не лише актори, але й глядачі перебувають на сцені. Київський театр покаже виставу «Останній герой» у постановці Дмитра Богомазова. Минулого року ми вже бачили його виставу – дуже гарну – «Черга». Наш театр відкриє фестиваль своєю останньою прем'єрою – виставою «Непристойна назва». Ось, власне, те, заради чого ми збираємося. А збираємося у кінцевому підсумку для того, щоб і познайомитися, й себе показати, і взагалі фестиваль, це означає – свято. І ми робимо свято в Одесі. У нас і широка культурна програма: намагаємося показати гостям місто, море. Показати те, що є в Одесі гарного. У результаті, всі їдуть із любов'ю та з надією повернутися.
УСЕ ВДАСТЬСЯ
Ми активно співпрацюємо із Центром підтримки російських театрів за кордоном, що, до речі, з'явився в один рік із нашою конференцією – у 2004-му. В травні у нас був десант педагогів із Щукінського училища, які провели майстер-класи для акторів різних поколінь. У червні наші молоді актори Ганна Дьяченко, Ярослав Білий, Ольга Салтикова були у Міжнародному театральному таборі в Серпухові. Туди з'їхалася юнь не лише із країн СНД. З ними працювали кращі педагоги, кращі режисери. Вони навчалися там, ставили вистави, аналізували, що правильно зроблено, що неправильно. Таких таборів у світі багато, а в Росії це вперше. Дуже серйозною, корисною була поїздка.
Можна сказати, що наш театр першим вирвався на простори Росії. Розпочалося із конференцій, потім фестиваль, гастролі. Чим більше показуєш себе, запрошуєш до себе, доводиш, що це необхідно, тим більше уваги приділяють тобі. І я хочу подякувати голові обласної ради Миколі Леонідовичу Скорику, першому заступникові міського голови Анатолію Івановичу Ворохаєву, Міністерству культури та туризму України, посольству Російської Федерації в Україні, усім, хто пішов назустріч нашому святу. І тому, що всі захотіли, щоб воно було, усе нам вдасться.
