Кажуть, що яблуко від яблуні далеко не падає. Цей вираз цілком стосується родини Поперечних. У їхньому випадку яблуко від яблуні далеко таки не котиться, бо вся їхня родина вже багато років поспіль займається садівництвом.
Цю донедавна призабуту у Любашівці справу глава родини Петро Матвійович Поперечний розпочав не випадково. Його батько, Матвій Макарович, тривалий час працював агрономом в одному з кращих у районі колгоспів – “Зоря комунізму”– і, вже будучи на пенсії, на прохання голови колгоспу Євгена Миколайовича Ігнатовського взявся за розпланування колгоспного саду. Місце для нього досвідчений агроном обрав неподалік від села Жовтневого, що підпорядковане Любашівській селищній раді, і обабіч кількох мальовничих ставочків. Сад, названий “45 років Перемоги”, садили всією колгоспною громадою, а в перших рядах, звичайно, були ветерани війни і праці. Елітні сорти яблунь, черешень, слив та вишень, доглянуті дбайливими руками садівників, прижилися, і невдовзі 97-гектарний сад щовесни духмянів біло-рожевим цвітом, а восени – запаморочливим запахом яблук...
З розвалом колгоспно-радгоспного виробництва сад розділили серед чотирьох новостворених фермерських господарств, потім розпаювали на 33 частини, і поступово він почав занепадати. Щоб відродити його колишню славу і щоб батьківська справа не зникла марно, Петро Поперечний вирішив зайнятися садівництвом. Поступово засновники приватного підприємства “Комуна” (таку назву мало село Жовтневе колись), прикупивши стареньку техніку, стали наводити лад у своїй вотчині. З часом новий господар викупив майно, тобто дерева і будівлі, за 150 тисяч гривень, а нещодавно виготовив і відповідну документацію. Правда, земля під садом перебуває в оренді і згідно з договором власникам паїв виплачується орендна плата грішми або зерном.
Перспективна справа стала сімейним бізнесом, до якого долучилися дружина Любов Іванівна, 27-річний син Сергій, який здобув вищу освіту в Кіровоградському інституті регіональної економіки, й 24-річний син Петро, студент-заочник агрономічного факультету Уманського аграрного університету, та невістки Світлана і Оксана.
За словами Петра Матвійовича, тут є до чого руки докласти, і роботи вистачає всім. Особливо важко довелося у цьогорічну жахливу спеку, яка мало не звела нанівець всю нелегку працю любашівських садівників. Врятував майбутній врожай інтенсивний полив дерев, поливали двома пожежними помпами. Протягом місяця по п’ятнадцять годин на добу під кожну яблуню лили по півкубометра ставкової води. Сьогодні родина Поперечних може похвалитися врятованим садом і добрим врожаєм, а це близько 500 – 600 тонн смачних плодів. І кожен з ранніх та пізніх сортів яблунь – “Айдаред”, “Зимовий банан”, “Голден резістенд”, “Монтуанський”, “Слава переможцям”, “Мелба”, “Спартан” – вродив на славу. Червонобокі та запашні плоди рясно звисають з дбайливо доглянутих дерев. В саду наступала гаряча пора.
Щедрий дарунок осіннього саду не залежується в коморах. Яблучний потік поступово спливає у виробничі цехи “Сандори” і “Джафи”, на любашівські, одеські ринки та у магазини. Закупівельна ціна коливається від 80 копійок до гривні за кілограм. За пізні сорти яблук, що реалізовуватимуться самими виробниками у Києві та Одесі, можна буде виручити трохи більше коштів.
Любашівські садівники не збираються зупинятися на досягнутому. Без крапельного поливу Петро Поперечний перспектив у своїй роботі не бачить. Тому планує закупити необхідне обладнання і взяти у приватну власність ставок, щоб не залежати від примх матінки-природи, а також “підремонтувати” наявні плодові насадження та засадити додаткові площі новими перспективними сортами. За кілька років було придбано всю необхідну для обробітку садових насаджень техніку та інвентар. Також господарник мріє облаштувати неподалік міні-завод з переробки дарів природи й уже придивився устаткування, на якому можна буде переробляти до 20 тонн яблук за день.
Ставши міцно на ноги, залишається лише навчитися задовольняти потреби внутрішнього ринку і думати про експорт того ж яблучного соку, який полюбляють і за кордоном. Тому нарощування виробництва продукції садівництва і його переробка буде одним з перспективних завдань родини Поперечних. Петро Матвійович вважає, що в саду потрібно вирощувати не дерева, а конкурентоспроможні запашні плоди.
