Ця теза, знайома багатьом з радянських часів, впевнено перекочувала й до повсякденності незалежної України. Справжня значимість цих самих кадрів спостерігається на усіх рівнях і в усіх сферах діяльності будь-якого колективу.
Звужуючи абстрактність поняття і переносячи його на сучасні реалії, можна сказати, що від будь-якого керівника, будь-то президент країни чи виконроб на будівництві, чекають того, що саме він розв’яже багато першорядних проблем, виявившись гарним господарником, аналітиком та організатором.
Напевно, саме цими пріоритетами майже два роки тому керувалися майже сім сотень мешканців села Левадівки Миколаївського району, практично одноголосно обравши на посаду сільського голови свого односільчанина Олега Котвицького.
Молодий, енергійний і в міру амбіційний, як охарактеризував Олега Анатолійовича голова Миколаївської районної ради Олександр Чорний, він у свої 32 роки побачив чимало. Закінчивши сільську школу, майбутній керівник вступив до аграрного коледжу, після закінчення якого став студентом Одеського аграрного університету. Далі студента Котвицького був направлено на стажування до Великої Британії, де трудився майже три роки.
Повернувшись на батьківщину, Олег точно знав, що саме потрібно зробити, щоб і його рідне село почало жити краще. Свої погляди він докладно виклав у передвиборній програмі, за що й одержав активну підтримку односільчан.
10 травня 2006 року молодий керівник посів свою посаду.
Олег Анатолійович Котвицький зустрів мене біля Левадівського Будинку культури, що сяяв після ремонту. За час своєї роботи у редакції, відвідавши не один десяток маленьких сіл, я був здивований тим, що у сільському бюджеті знайшлися кошти для упорядкування Будинку культури. Однак не лише металопластикові вікна, добротні двері та якісне внутрішнє оздоблення характеризують сьогодні Левадівський БК. За останні півтора року тут було створено цілий комплекс, який включає відділення «Імексбанку», пошту та бібліотеку, ветеринарну і звичайну аптеки, а також і сільську раду. Усі ці установи компактно розмістилися під одним дахом, не витиснувши при цьому вокальний та хореографічний гуртки. До речі, у танцювальній залі сьогодні до завершення наближається ремонт, то ж уже скоро під високими стелями відремонтованого приміщення зазвучить музика, закликаючи усіх бажаючих на уроки танців.
За словами Олега Котвицького, створення такого комплексу, який став центром громадського життя селян, було однією із тез його передвиборної програми. Сільський голова переконаний, що така організація функціонування громадських закладів найприйнятніша та найзручніша.
Варто також відзначити, що колишній будинок сільської ради за ініціативою його голови було віддано для дитячого садка. Сьогодні в ньому також завершується ремонт, і колись холодні та вогкі кабінети у найближчий час зустрінуть малят відремонтованими та світлими.
Незабаром зміниться на краще і центральний майдан села. За ініціативою сільського голови, яка знайшла активну підтримку серед односільчан, на ньому перед Будинком культури розпочнуть свою роботу торговельні павільйони, що пропонують мешканцям не лише продукти харчування, але й промислові товари.
Спілкуючись із Олегом Анатолійовичем, ми прогулювалися по сільських вуличках. Тут пройшло дитинство мого співрозмовника. Він знає кожен дім і кожного мешканця.
Відповідаючи на моє запитання щодо того, як же він зміг домогтися таких змін за настільки короткий термін, Олег Котвицький сказав:
– Зробити можна багато, якщо по-справжньому цього захотіти!
Однак, лише одне бажання – це не єдина умова плідної та успішної роботи сільського голови. Він також відзначив істотну підтримку своїх починань з боку районної ради та районної державної адміністрації, які завдяки злагодженій спільній роботі приділяють велику увагу розв’язанню проблем маленьких сіл.
Говорячи про свої найближчі плани, Олег Анатолійович підкреслив, що спирається на свій досвід, отриманий у Великій Британії.
– У нас чудова земля. Вона багата й родюча. Тому ми усі заслужили на те, щоб жити краще. Я впевнений, що із таких сіл, як Левадівка згодом вдасться зробити мініатюрну Швейцарію, – міркує керівник. – Однак при цьому ми маємо зберегти свої національні українські традиції та особливості.
Реалізувати свої довгострокові задуми сільський голова планує, розвиваючи так званий зелений туризм. Він твердо переконаний, що втомлені від суєти міського життя люди із великим бажанням будуть проводити час у маленьких мальовничих селах, якщо там буде створено для цього умови.
Прощаючись із Олегом Анатолійовичем Котвицьким, я був переконаний у тому, що справді молодий та амбіційний керівник знайде нові шляхи розвитку і процвітання для маленького і, здавалося б, неперспективного села.
Побажаємо сільському голові ентузіазму і підтримки як з боку районної влади, так і з боку своїх односільчан.
