З цим запитанням я звернувся до деяких одеситів, і всі вони охоче відповідали на нього:
Ганна Іванівна Мельниченко:
– Ось біжу в ЖЕК сваритися. Батареї не гріють. На вулиці тепліше, ніж у квартирі. А як холоди настануть? Газову плиту доведеться включати. Але ж з газом жарти погані.
Глибоко зітхнувши, Ганна Іванівна сказала:
– Взагалі, ви зрозуміли, що мене хвилює.
Прикро чути, коли по радіо і по телебаченню у Києві і в Одесі говорять, що до опалювального сезону підготувалися добре, а ти опиняєшся заручником чиєїсь несумлінності, байдужості. Ось і виходить, що за рапортами взагалі і цілком конкретний будинок, конкретна квартира, конкретна людина губиться. А ви, до речі, хто будете?
– Я журналіст.
– З якого ЗМІ?
– “Одеські вісті”. Газета обласної ради.
– Читаю цю газету. Добре, що вона завела рубрику “Як зустрічаємо зиму?” Хай наша влада більше дізнається про те, з яким настроєм пересічні люди чекають холодів.
Петро Миколайович Ларін:
– Я звик жити одним днем. Бог дасть день и дасть їжу. Тому про зиму не думаю. Треба ще листопад прожити, а там видно буде. А взагалі-то бували часи складніші і важчі. Сьогодні у кожного шматок хліба і склянка чаю знайдеться, отож не пропадемо і зиму подолаємо.
Біля хлібного ларка на кінцевій трамвайній зупинці біля Куликового поля вишикувалася незвично довга черга. Сивенька бабуся, яка купила два буханці “Обіднього” на моє запитання відповіла:
– Не знаю хто як, а я сухариків насушу. Якось воно буде. Хліб дорожчає, дорожчає. Все дорожчає. А мені взимку і до ларка не просто дістатися по снігу та ожеледиці. Адже у нас піском та сіллю доріжки не посипають. Економлять, мабуть.
Біля аграрного університету звернувся до групи студентів.
– Хлопці і дівчата, як зимоньку зустрічатимете?
У відповідь: “Лето красное пропела, оглянуться не успела, как зима катит в глаза”. І – дружній сміх.
– Я серйозно, хлопці і дівчата. Хтось про це думає?
За всіх відповів широкоплечий, чорноокий хлопець, відрекомендувавшись Романом:
– Чекаємо нової стипендії. Дадуть ту, що обіцяли, тоді нам ніяка зима не страшна. А поки що живемо осінню.
На стихійному базарчику по вулиці Сегедській відбувалися жваві торги. Картопля, яблука, цибуля, морква, помідори, м’ясо, сало, гриби... Вибір великий, та ціни відлякують. Другий хліб – по 3 гривні за кілограм, яблука по 8, морква – 6, добірні помідори – 10, а підгнилі – 4. Люди охають та ахають: а що ж взимку творитиметься? Але купують, хоча на Привозі можна і дешевше виторгувати. А продавець картоплі з Вінницької області, Костянтин Аврамович, на моє запитання, чи не дорогувато він просить за свій товар, відповів:
– Я, навпаки, гадаю – чи не продешевив? І чи не зарано торгівлю розпочав? Взимку, повірте, картопля подорожчає. Тому той, хто тільки що взяв у мене мішок по дві гривні вісімдесят копійок за кілограм, не помилився. Раджу всім – робіть запаси сьогодні. Пізніше возити картоплю до Одеси здалека буде збитково і її недокупишся.
На цій пораді і невтішній, зокрема і для мене, пропозиції я й завершив своє опитування на актуальну тему: “Як зустрічаємо зиму?” Як кажуть, хочеш не хочеш, а питання це стоїть перед кожним і у кожного на нього своя відповідь.
