31 жовтня виповнилося 80 років Іванові Михайловичу Сироті – заслуженому юристу України, професору кафедри трудового права та права соціального забезпечення, координатору роботи навчальних центрів Одеської національної юридичної академії, почесному професору ОНЮА.
…Іван був старшим з п'яти дітей Марії Омелянівни Сироти. Батько помер до війни, і мій співрозмовник зберіг найтепліші спогади про дідусів – Семена Сироту та Омеляна Загороднюка. Саме вони, учасники Першої світової, виховали Івана у дусі патріотизму та мужності. У сорок першому через Дальник, батьківщину Івана Михайловича, проходила лінія фронту. У пам'яті професора залишилося обличчя німецького льотчика з винищувача, який пронісся на бриючому польоті.
Після війни Іван Михайлович трудився в радгоспі, потім – на станції Одеса-Сортувальна. В армії одержав направлення до юридичного вузу. Але вчитися довелося без відриву від виробництва – у депо, потім у транспортному цеху цукрового заводу. Добре, що філія юрфаку Київського університету розташовувалася в Одесі, та й начальство всіляко підтримувало юнака.
У 1960 році “свіжоспеченого” юриста направили на посаду помічника прокурора Ленінського району.
– Мені пощастило працювати з Дем'яном Васильовичем Гудзенком, – згадує І.Сирота. – Це був фахівець з великої літери, що дуже допоміг мені на початку шляху. Справжній наставник!
Робота була цікавою, хоча і непростою. Помічник прокурора Сирота провадив загальнаглядові перевірки дотримання законодавства щодо охорони праці та техніки безпеки. В ті часи на підприємствах часто проходили виїзні засідання судів.
Випадки були різні, але гарними їх назвати не можна. Наприклад, дев'ять десятикласників відзначили випуск, пішли на стадіон автоскладального заводу й влаштували п'яну бійку. Важливо було визначити ступінь відповідальності кожного з них, а не стригти усіх під одну гребінку.
Пізніше Іван Михайлович працював координатором правоохоронних органів в обкомі партії, головою Приморського райвиконкому. І одночасно займався наукою: у 1973 році захистив кандидатську дисертацію. З того часу головна справа всього життя – науково-педагогічна діяльність. І знову звучать добрі слова про Вчителя, котрий всіляко допомагав початкуючому викладачеві, – про професора Івана Омеляновича Середу.
Летіли роки. Іван Михайлович, за його словами, багато чому навчився і навчив інших. Шістнадцять років був на посаді заступника декана юридичного факультету Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, відповідав за вечірнє і заочне навчання.
Сфера наукових інтересів професора Сироти – соціальне страхування і забезпечення в Україні. Іван Михайлович є автором понад ста наукових робіт на цю тему. Коли наша країна стала незалежною, потрібно було терміново створювати літературний навчальний фонд. Мій співрозмовник став автором першого в історії незалежної України підручника з права в сфері соціального забезпечення, що витримав сім видань. Книга рекомендована як посібник для студентів. Має успіх і складений професором науково-практичний коментар. Нещодавно вийшла у світ книжка «Нова пенсійна система в Україні: три рівні пенсійного забезпечення». Праці Івана Михайловича відзначені преміями Спілки юристів України.
Свої знання і досвід професор І. Сирота передає студентам соціально-правового факультету Одеської національної юридичної академії, у якій трудиться з 1997 року. На факультеті навчаються майбутні фахівці органів соціального захисту населення. Іван Михайлович, який десять років очолював факультет післядипломної освіти ОНЮА, не відмовляє в консультаціях і простим громадянам.
Добрим словом ювіляр згадує завідувачку кафедри Г.І. Чанишеву, колег Т.М. Додіну, Л.І. Харитонову. Є молоді кандидати наук, є перспективні аспіранти.
– Це майбутнє нашої кафедри! – впевнений Іван Михайлович. – А юнакам і дівчатам, що вирішили стати юристами, раджу не втрачати часу. Навчайтеся зараз, доки молоді і вільні!
З ювілеєм Вас, Іване Михайловичу! Успіхів, добра та здоров'я!
