У скромній приймальні голови СВК «Дружба», депутата Кілійської районної ради Володимира Прокоповича Тихонова з ранку яблуку ніде впасти. Доки політичні «небожителі» ділять владу, куди рядовому селянину йти зі своєю сірячинною проблемою? І в горі, і в радості в нього одна надія, одна опора – рідне господарство. От і поспішає народ з ранку до контори СВК: кому соломи для корівки, кому – вантажівка на півдня, щоб картоплю на ринок відвезти, кому – виписати порося. Життя в селі йде своєю чергою. І не терпить потрясінь.
Як справи в сільгосппідприємствах після такої жорстокої посухи? Чи дотягне селянин до майбутнього врожаю? Щоб дізнатися про обставини і настрій людей, ми приїхали до села Мирного Кілійського району.
– Так, удар жорстокий: якщо перевести в грошове вираження, то наше господарство не добрало продукції на 5 мільйонів гривень, – говорить Володимир Прокопович Тихонов. – Вклавши чималі кошти, ми недоодержали майже 4 тисячі тонн хліба. Озимі в середньому дали по 21 центнеру з гектара, ярі – по 15,4 центнера. Соняшник і навіть виноград – теж половина середньостатистичного врожаю. Проте, завдяки підтримці держави, Кабінету Міністрів ми почуваємося стабільно, і, гадаю, що впораємося з фінансовими труднощами.
– Давайте говорити конкретно: яку допомогу одержав ваш СВК?
– Як ви знаєте, Кабмін ухвалив рішення пролонгувати кредити. І банки ставляться до нас з розумінням. Частково кредити ми гасимо, а щось залишаємо на потім. Тут вже кожен регулює сам.
Сподіваємося, що після виборів збережеться така ж підтримка, яку нам надав уряд на чолі з Януковичем. Я порахував: в цілому протягом року наше господарство одержало від держави 412 тисяч гривень. По-перше, були виділені кошти на сівбу озимих і ярих культур, по-друге, нам відшкодували вартість добрив, по-третє, надійшла компенсація щодо посухи. Далі. Якщо торік нам покривали 50% витрат за електроенергію на зрошення, то цього року – 80%. А компенсація щодо пільгових кредитів? А компенсація на придбання дорогої техніки?
– Як, Ви ще щось купуєте?!
– Так, цього року наше господарство придбало дві дощувальні установки «Фрегат». Системи зрошення і насосні, які є у нас в наявності, великих капітальних вкладень не потребують – тільки трохи підремонтуємо. Зрошення – дуже актуальне питання, його треба відновити. Якщо раніше техніка для поливу йшла зі знижкою 30%, то цього року держава взяла на себе 50% цих витрат – теж спасибі. Крім того, солідну допомогу фінансами держава зробила тим, хто займається тваринництвом. Ми одержали 40 тисяч для племінної ферми – СВК «Дружба» вирощує гусей білої італійської породи. Найближчим часом одержимо дотацію на вівчарство – і за вовну, і за збережене поголів'я. Програм досить – тільки займайся виробництвом, тільки правильно підходь до роботи і використовуй всі можливості. Треба працювати, треба старатися, треба йти назустріч нашій державі і нашим людям.
– Зараз тримаються досить високі ціни на сільгосппродукцію. Подорожчали зерно, соняшник, стабілізувалися ціни на м'ясо. Чи є в селянина можливість за рахунок цього виправити фінансове становище?
– Так, ціни високі, але в нас товарної продукції практично немає. Засипали насіння і фураж, видали зарплату, та за паї – і продавати практично нема чого. Що ми цього року реалізували? Всього 222 тонни ячменю, коли в минулі роки було по 2000 тонн. Гороху не продали жодного кілограма – зібраного врожаю тільки на насіння вистачило. Пшениці на продаж залишається близько 200 тонн та соняшнику трохи.
– Володимире Прокоповичу, як пройшли осінні польові роботи? Чи вистачить сил на весну?
– У виробництві можна йти дорогим шляхом, що забезпечить високі показники, а можна вийти шляхом оптимальним. Одні купують насіння дороге, імпортне, а другі – у наших товаровиробників: воно не гірше, а бувають роки, коли і не поступається. Проте вітчизняне насіння дешевше в п'ять, а то і у десять разів. Наше господарство йде оптимальним шляхом. Всі озимі культури вже посіяли. Є в нас 60 гектарів цукрового буряку на насіння, поливали два рази, потім були дощі – сходи чудові. Це – одна із найприбутковіших культур, гектар приносить 7-8 тисяч гривень виторгу. Закінчили оранку. Таким чином, осінню програму закрили. У СВК «Дружба» є деякий запас міцності – з нами ще не цілком розрахувалися за насіння цукрового буряку. Є тваринництво – теж підмога. Гадаю, труднощі переживемо.
– Що очікує тваринництво?
– Цього року практично немає кукурудзи, те, що виросло – тільки на силос згодилось. У нас є фуражне зерно, але його мало. Поголів'я починаємо скидати – не резонно тримати худобу надголодь. Насамперед ми позбуваємося малопродуктивного, старого поголів'я. Зробили ви бракування на птахофермі, вивезли на ярмарок – от тобі жива копійка. Здамо на м'ясокомбінат кондиційну худобу. Збережемо лише добірний молодняк і маточне поголів'я.
– Який у людей настрій?
– Рік важкий для всіх. Дуже вірно, що впроваджень квотування. Перед нами, наприклад, райдержадміністрація поставила завдання засипати у резерв 450 тонн пшениці на хліб. Всього ми зарезервували 582 тонни – 406 пшениці і 176 тонн ячменю, що піде на крупи. Видали на паї все, що винні за договорами, навіть трохи більше. Відпустили по 200 кілограмів пшениці працівникам соціальної сфери. Тобто зробили все, щоб у людей був хліб на столі. Звичайно ж, проблем купа, але ми працюємо. Я вдячний нашим фахівцям, механізаторам, водіям, всім, хто працює в СВК: так, важкий рік, але сільський житель – він найтерплячіший.
– Перспективи?..
– Ми плануємо зайнятися реконструкцією рисових систем. Розробили відповідну програму до 2015 року, але багато чого тут буде залежати від уряду, від нашої влади. Не можу не сказати про те, що люди були обурені рішенням провести дострокові вибори, тому що простій людині життя це не полегшить... Наша програма-мінімум – утримати підприємство, зберегти робочі місця. Головне, щоб були лад у державі, стабільність та порядок. Я вважаю, що життя – які б уроки воно нам не давало – завжди чудове. Ми – не голодні, і слава Богу.
