Побачив світ черговий, восьмий, випуск часопису Чорноморського козацьського з’єднання Українського козацтва «Козацький вісник» (головний редактор – Володимир Пукліч), який набуває все більшої популярності серед козаків-чорноморців та шанувальників козацької давнини нашого краю.
Особливістю цього видання є те, що творці його вдало поєднують екскурси в історію Українського козацтва – з висвітленням сьогоденного буття, цього, ще тільки відроджуваного, громадського національно-патріотичного руху. І в цьому відношенні привертає увагу рубрика “З історичних джерел”, кожна подача якої відтворює якусь сторінку буремної козацької історії України. Цього разу в “Козацькому віснику” подається передрук нарису “Фатальна Гелена” (“Богдан Хмельницький та його жінки”), про господарку хутора Суботового Гелену Чаплинську, трагічну і рокову жінку в долі Великого Гетьмана. Цей матеріал цікавий сам по собі, а до того ж, окрім відтворення якихось аспектів приватного життя козацького вождя, він проливає світло і на складні військово-психологічні колізії, в яких формувався і гартувався образ видатного козацького полководця.
На честь цього видання, воно першим відгукнулося на появу в Одесі “Всесвітньої козацької енциклопедії”, автором якої став автор цих рядків. Крім рецензійного відгуку на цю енциклопедію крайового військового отамана Чорноморського козацького з’єднання (ЧКЗ) Володимира Пукліча, в часописі розпочато публікацію так званої “Козацької абетки”, в якій подаються найважливіші відомості (за “Всесвітньою козацькою енциклопедією”) про історію та сучасність козацтва, його вождів, зброю, традиції; митців, які висвітлювали героїчні сторінки запорізького лицарства. Досить вдалим доповненням до цієї подачі, що з’явилася під рубрикою “Козацькі видання”, слугують і репродукції, які публікуються під рубрикою “Козацтво на полотнах художників”.
У вересні відбулося засідання Ради козацької військової старшини ЧКЗ, під час якого розглянуто було низку питань, зокрема – про створення козацьких загонів сприяння правоохоронним органам в охороні громадського порядку; підготовку громадських інспекторів з охорони довкілля; святкування Дня Козацтва та кілька інших, висвітленню яких в “Козацькому віснику” присвячено рубрики “Наші будні”, “Зірковий Олімп”, “Хто є хто...” Цікавим досвідом спільної з районним відділом освіти роботи з культосвітнього розвитку та виховання школярів ділиться на сторінках вісника отаман Татарбунарського районного козацького товариства ЧКЗ, сотник УК Ольга Бусаренко.
Ті, хто брав участь у відзначенні Дня Українського козацтва (14 жовтня, біля пам’ятника отаману А. Головатому в Одесі), звернули увагу на чудовий виступ українського козацького богатиря. А полковника УК М. Пасічника, який, разом з групою своїх учнів, демонстрував силові прийоми, гнув цвяхи та металеві бруси, “танцював” на битому склі та дошці зі цвяхами. Так от, у віснику повідомляється про такі ж показові виступи групи М. Пасічника (з коментарями помічника крайового отамана по зв’язках з пресою полковника В. Павліченка) перед жителями міста Южного.
Формуванню патріотичного світогляду козаків, читачів вісника, сприятимуть і добірка фоторепродукцій “Сім чудес України”; літературна сторінка з віршами Валентини Нечитайло, взятими зі збірки поезій “Мріям нашим на спомин” та юної поетеси і художниці Олександри Хомухи, а також із традиційними “сміхомовками від козака Мамая”, від імені якого у віснику промовляє поет-гуморист Микола Шапошник.
В усі часи українське козацтво шанувало християнську віру, тож цілком виправдано й те, що на шпальтах “Козацького вісника” ЧКЗ, під рубрикою “Слово пастиря”, теж надається слово священникові, і навіть подається його фотографія. От тільки журналісти, які готували це видання, забули представити читачам цього пастиря, не вказавши ні імені, ні сану його, ні до якої конфесії він належить. У наступних числах вісника радив би уникати подібної “анонімізації” пастиря. Непогано було б також, якби “Козацький вісник” не обмежувався матеріалами, пов’язаними тільки з діяльність ЧКЗ, але й подавав матеріали з життя інших козацтв Одещини, висвітлював спільні акції (а головне, закликав до таких акцій) кількох козацтв нашого краю. Та й взагалі, я вважаю, що з часом цей козацький вісник ЧКЗ міг би стати козацьким вісником Одещини, часописом усіх козацьких організацій області. Принаймні він того вартий.
