СКАЗ – інфекційна хвороба тварин і людей, яка спричиняється вірусом і характеризується ураженням центральної нервової системи та закінчується летально. Епізоотичною особливістю хвороби є те, що до її збудника сприйнятливі усі теплокровні тварини, незалежно від виду, породи, віку. Природне зараження людей і тварин виникає внаслідок укусу або обслинення хворими на сказ тваринами.
Сказ реєструється практично на усіх континентах земної кулі, залишається одним із найнебезпечніших захворювань, від якого щорічно на планеті гине близько 50 тис. людей та 1 млн тварин. Епізоотична ситуація зі сказу в Україні є найскладнішою на Європейському континенті. З початку року в Україні захворіло на сказ дві людини в Херсонській та Миколаївській областях, зареєстровано 1023 неблагополучні пункти, де захворіло 1195 тварин, зокрема 506 лисиць, 263 кішки, 250 собак, 104 корови, 72 представники інших видів тварин.
Минулого року в Одеській області було зареєстровано 61 неблагополучний пункт зі сказу тварин, в яких захворіла 71 тварина. Найбільша кількість неблагополучних пунктів припадала на Любашівський район – 14 (захворіло 19 тварин), Балтський, Березівський (7), Білгород-Дністровський (5).
З початку 2007 року в області зареєстровано 32 неблагополучні пункти у 14 районах, де захворіло 33 тварини, в т.ч. лисиць – 12, собак – 10, кішок – 5, корів – 3, єнотовидних собак, свиней, ведмедів – по 1. Найбільша кількість захворілих на сказ тварин має місце в Савранському (12) та Балтському (7) районах. Там спалахи захворювання відмічені не лише серед диких, але й серед домашніх та сільськогосподарських тварин.
Понад 40% від загальної кількості захворілих на сказ тварин припадає на червону лисицю, яка є основним джерелом збудника інфекції на території Одеської області.
Чисельність популяції червоної лисиці в районах, особливо неблагополучних щодо сказу, перевищує нормативні показники (0,5 – 1 голова на 1000 га угідь) в 3-4 рази. Враховуючи постійне зростання чисельності популяції червоної лисиці в Одеській області останніми роками, можна говорити про підвищення її ролі в епізоотичному процесі сказу саме як джерела збудника інфекції. Останнім часом, незважаючи на проведення профілактичних заходів, запобігти розповсюдженню сказу в природних умовах поки що не вдається. Постійно існує ризик зараження свійських та сільськогосподарських тварин і людей. Поширення та активізація природних вогнищ хвороби поєднується з загрозою зародження вогнищ сказу, що підтримуються дикими м’ясоїдними.
Підвищується також роль вовків як джерела збудника сказу. Цього року в Ананьївському районі мали місце неодноразові випадки нападу вовків на домашніх тварин. Інформація про збільшення чисельності їх популяції та реєстрацію захворювання на сказ в 2006 році свідчать про втягнення даного виду хижаків в епізоотичний ланцюг циркуляції вірусу на території області. Розповсюдження сказу серед диких тварин в природі та активізація природних вогнищ, втягнення в епізоотичний процес свійських тварин, особливо котів і собак, значно підвищує можливість заносу інфекції в населені пункти.
З метою проведення профілактичних заходів щодо сказу тварин в Одеській області, необхідно щорічно проводити відстріл не менше 80% лисиць від загальної чисельності популяції. Проводити його до періоду розмноження, враховуючи, що щорічний приріст популяції лисиці може перевищувати 300%. Також необхідно організувати систематичну боротьбу з безпритульними тваринами та мишовидними гризунами на полях, упорядкувати скотомогильники, забезпечити стовідсоткове охоплення профілактичними щепленнями проти сказу собак і котів, а в зонах стійкого неблагополуччя – і сільськогосподарських тварин.
