Останнім часом ЗМІ України усе частіше нагадують нам про те, що у Верховній Раді – політична криза. А чи тільки політична?

Дивом дивуєшся, коли чуєш по радіо та дивишся по телебаченню зведення рахунків між депутатами різних фракцій. Вже діти запитують своїх батьків: а що таке "бандюган", "стукач", що означає "співмешкати вісім років"? Усе це юне покоління й ми чуємо із вуст еліти українського суспільства.

Що й казати, лексикон окремих народних обранців досить багатий на словечка, що допомагають принизити, образити своїх опонентів. Колишній народний депутат вимагає від лідера партії заприсягтися на Біблії принародно, щоб і на телевізійному екрані бачили, що, мовляв, він у приватній розмові колись обливав брудом лідера іншої партії. У хід в телепередачах пускаються компромати на своїх колег. Навіть зберігаються майже що досьє про те, як кілька років тому нинішній депутат незаконно провіз через кордон півтори тисячі доларів... А випадок із міністром, коли на телеекрані відбувається ледве чи не інквізиція з приводу витрачання державних коштів, і це при тому, що слідство ведеться і зрозуміло: передчасно розголошується таємниця слідства, а отже, чиниться тиск на слідство і суд. І найголовніше – на громадську думку... Проте, міністрові на всю країну вже називають термін тюремного ув'язнення...

Ну а що стосується електронної системи Верховної Ради... Ми з вами протягом декількох днів споглядали справжній фарс. Гірше того, під час недавньої телепрограми Савика Шустера одному із шанованих депутатів зателефонував журналіст, який був готовий назвати працівника Секретаріату Президента, який здійснив хакерські дії в систему "Рада". І це усе оголошується на всю країну. Хоча правоохоронні органи продовжують розслідувати неординарну ситуацію в українському парламенті. До речі, у цій же передачі один із промовців-депутатів зупинився на зростаючих цінах в Україні, на що ведучий, перервавши його, сказав: "Це не головна тема сьогодні..." Мене це обурило, адже увагу народу відволікають від насущних проблем, та педалюються "смажені" факти, але ж тема цін – це головна тема нашого сьогоднішнього буття... І вона має стати ГОЛОВНОЮ, НАРОДНОЮ, темою у новому складі парламенту та Кабміну.

Вчора один із моїх співрозмовників, обурених лицедійством у Верховній Раді, сказав: "Ну, це зрозуміло... Відомі політтехнології... Піарчики..." Я із ним не погодився і відповів, що деякою мірою, обливаючи один одного брудом, депутати справді піаряться, але назвати їхні дії політтехнологіями було б непрофесійно. Це, швидше за все, зразок аморальності, аморальності тих багатьох депутатів, за партії яких ми чесно, вірячи їм, віддавали свої голоси. І тут же розповів йому про Перикла, царя Афін, який правив країною протягом сорока років. Тоді були важкі часи, але він керував Афінами завдяки не лише тому, що був талановитим державним діячем, політиком, але й відомим ритором. Адже у Стародавній Греції та Стародавньому Римі, щоб стати політиком, державним діячем, необхідно було пройти курс риторики, публічної майстерності. А за образу та приниження своїх опонентів оратори позбавлялися слова. У нас же, там, нагорі, часом окремі депутати безкарно вправляються в словоблудстві, демонструючи непорядність та низьку загальну культуру. Ми добре засвоїли модне слово "піар", але чомусь забули про такі важливі якості, на яких тримається демократичний світ та суспільство, як порядність, терпимість до іншої думки, чесність... Поки ж що там, нагорі, діють за принципом – хто не з нами, той проти нас. Ось у цьому й суть аморальності так званих політичних вистав спікеріади та прем’єріади.

Про людину судять за вчинками. І цю стару істину мені нагадав колишній депутат Верховної Ради, талановитий економіст та фінансист Петро Порошенко. Виступаючи минулої п'ятниці по телебаченню, він чесно зізнався у тому, що щасливий, що не є депутатом Верховної Ради й не бере участі у відомому бруді. Я одразу подумав: а можливо депутатство для деяких депутатів, людей із високими принципами, стає непрестижним? Непрестижним, тому що в основі взаємин фракцій та партій, не усіх, а багатьох депутатів, закладені аморальні принципи?

Сьогодні, сподіваюся, буде обрано Прем'єр-міністра, й усі прагнучі нарешті сядуть у крісла міністрів. Ми, виборці, розгублені, розтерзані новим витком інфляції, що відчутно вдарила по кишені кожного з нас, все ж таки ще не втрачаємо останньої надії на мир та лад у владних структурах.

Нагадую, можливо, про банальні речі, але, як і багато наших читачів, стривожений моральною кризою, створеною політиками. Тому не можу мовчати...