У кабінетику головбуха підприємства «Еко-сервіс» потріскує пічечка. Інфрачервоні хвилі зачаровують: хочеться перетворитися на домашню кішку і згорнутися клубочком на лежанці. Але у містечку на воді взимку не до блаженної дрімоти – тут у самому розпалі жнива. З листопада по лютий включно жителі Української Венеції косять очерет у дельті Дунаю. Навіщо? Ця сировина користується величезним попитом за кордоном, де увійшли в моду очеретяні дахи.
Директор ТОВ «Еко-сервіс» Олексій Володимирович Жуковський у ватнику розхриставшись, червоний від вітру, радий можливості посидіти три хвилини біля вогнища.
– Так, бізнес у нас унікальний, – потираючи закоцюблі руки, говорить керівник. – Оскільки працюємо на території Дунайського біосферного заповідника, ми щорічно одержуємо на цю діяльність ліміти і дозвіл на вилучення природних ресурсів. Підприємств, які займаються заготівлею очерету біля Вилкового, наскільки я знаю, шість. Більшість косять очерет вручну – уявляєте, яка це праця? А ми використовуємо спеціальні комбайни, які проходять по трясовині, по болотах. Це імпортні комбайни датського виробництва, щоправда, старенькі. Але, буває, і такі машини застрягають у плавнях – для цього ми самі сконструювали і зібрали своїми руками тягач. Коли наші партнери з Голландії побачили це диво техніки, були дуже здивовані. Взагалі вони кажуть, що у нас, в Україні, весело працювати. У них фірму можна за півгодини зареєструвати. А у нас? Це цілий процес, з використанням каналів, зв’язків, індивідуальними підходами. А контролюючі органи? Та у Голландії вони не знають, як податковий інспектор виглядає. А у нас контролюючі служби – постійні гості. Словом, весело.
– Олексію Володимировичу, кажуть, краще один раз побачити...
– Поїхали!
База на околиці міста обнесена високою огорожею із залізобетонних плит. Як говорить директор, очеретяний бізнес залежить від одного сірника. Торік на цій базі була пожежа – згоріла вся заготовлена сировина. «Доброзичливця» так і не знайшли.
З Дунаю – ось він як на долоні – дме холодний вогкий вітер: моє зимове пальто – що шовкова блузка. Куди не кинь погляд – усюди склади очерету.
– Нашому підприємству для викошування очерету відведено близько 500 гектарів на островах Полуденний і Шабаш, що на Очаківському гирлі Дунаю, – вводить у курс справ директор.
– І скільки очерету за день косить один комбайн?
– Усе залежить від місця його роботи. Якщо під берегом, то за день заготовлюємо до 4 тисяч снопів. Що глибше в плавні, де ґрунт усе м’якший і м’якший, і складніше працювати, у кращому випадку накошуємо 2,5 тисячі снопів. Але працюємо не щодня – то комбайн зламається, то погодні умови не дозволяють. Коли очерет мокрий від дощу або інею, косити припиняємо. Якщо сильний вітер, теж не працюємо.
Як пізніше мені розповість майстер цеху переробки Євгенія Максимівна Калініна, на кожному комбайні працюють по п’ять чоловік: один за кермом, а четверо підхоплюють скошені стебла і перекидають у «бункер». А ви змогли б за зміну нахилитися дві тисячі разів? Здоров’я треба мати залізне.
Ось до причалу підповзає великий просмолений човен до верху навантажений очеретом – так звозять сировину з острова на базу. На березі вже чекає автонавантажувач.
То там, то тут, використовуючи нехитрі пристосування, працюють жінки. Ось підхопивши черговий оберемок очерету, вилківчанка спритно вичісує його спеціальною щіткою, очищаючи від сухого листя – потрібно залишити тільки жовтенькі стебла. Потім вони туго зв’язуються ниткою.
Мені пояснюють, що периметр кожного снопика повинен складати рівно 60 сантиметрів, такий євростандарт. Тому місцеве населення ці снопики прозвало «євриками». Тростини, я вам скажу, – одна в одну. За словами майстра, відповідно до стандарту, стеблинка не повинна бути товщою 6 міліметрів. Такий очерет треба ще вміти виростити.
Готові «єврики» – такі акуратні лялечки – автонавантажувачем доставляються до складу, де чоловіки займаються стягуванням їх у спеціальні тюки, кілограмів по триста кожний. У такому вигляді продукція вже готова до відправлення за кордон. Возять автотранспортом. Запитую: скільки очерету залишається в Україні?
– Дуже малий відсоток, – говорить директор підприємства. – Очеретяні дахи зараз популярні у Німеччині, у Данії, але особливо у Голландії. Там очеретом покривають усе – будинки, гаражі, стайні. Європа просто «помішана» на екологічній безпеці. А наш очерет, як відомо, – екологічно чистий продукт. Очеретяний дах – чудовий «термос»: взимку захищає від холоду, а влітку – від спеки. Крім того, наскільки я знаю, у деяких європейських країнах є урядові програми, які стимулюють економію енергоносіїв. Там підраховано, що будинок під очеретяним дахом потребує набагато менше витрат на його опалення і, відповідно, господарі таких садиб заохочуються шляхом пільг в оподаткуванні.
Укласти дах з очерету – ціла наука. За словами О.В. Жуковського, у Вилковому тільки «Еко-сервіс» має у своєму розпорядженні відповідну бригаду фахівців – шість молодих осіб посилали на навчання до Голландії. Зараз ця бригада виконує замовлення по Україні. Працювали у Кам’янець-Подільському, у Каховці. Інколи майстрів запрошують оформлювати виставки.
Цікавлюся: а чи багато у Вилковому будинків під очеретяними дахами?
– Жодного, – говорить директор підприємства.
– І свій будинок ви не накрили?
– Ні. Тільки альтанку у дворі.
– ?..
– Для мене це дорого.
– ?!.
– Укладання 1 квадратного метру очеретяного даху з урахуванням вартості сировини складає близько 50 євро.
– Тобто дах середньостатистичного будинку обійдеться в 60-70 тисяч гривень? До речі, чи довговічна покрівля з очерету?
– Усе залежить від кута покриття. Якщо нахил даху складає 45 градусів і його товщина 35-40 сантиметрів, то він сто років простоїть. Коли в нас у Вилковому розбирали старі дідові хати, криті очеретом, шар поганого був сантиметрів п’ять, а інший – жовтенький, немов вчора скошений.
ТОВ «Еко-сервіс» не тільки заготовлює очерет для постачань його за кордон – тут розгорнуто виробництво очеретяних циновок та плит. Перші використовуються з декоративною метою: у великих містах, які задихаються в асфальті і бетоні, ними часто «обшивають» літні кафешки, створюючи ефект живого куточка. А очеретяні плити застосовують при будівництві будинків, у вигляді утеплювача. Але тільки справжні цінителі комфорту – адже більшість практикує гіпсокартон та іншу «хімію».
На території підприємства я провела хвилин тридцять, але на вогкому вітрі, який дув з боку моря, промерзла, що називається до кісток. Згадалося про грубку і бажання перетворитися на кішку. Як же витримують люди, особливо жінки, які цілими днями під відкритим небом або під легкими навісами вручну «розчісують» очерет?.. Але ж обсяги заготівель складають тисячі тонн!
За приблизними підрахунками, у Вилковому на заготівлях очерету зайнято близько тисячі осіб. Тобто для багатьох родин у зимову пору, коли немає роботи на городах, очерет – вірний спосіб поповнити сімейний бюджет. Виживати-то треба. Але який же це важкий хліб – Голландію «кришувати».
