– Кириловичу! – покликала тітка Марія, вгледівши чоловіка, що йшов вулицею.
Той зупинився, підійшов ближче до бабусі, яка стояла в своєму обійсті, опираючись на костур.
– Добридень. У вас якесь діло до мене?
– Хотіла просити тебе, синку, аби допоміг город виорати.
– Не турбуйтесь. Я ж обіцяв, та обов’язково зроблю.
– Та знаю, що в тебе завжди багато справ, то боюсь, щоб не забув про стару.
Справді, в Миколи Кириловича Обухіна є чимало клопотів. Крім того, що керує СФГ “Обухін”, він ще й депутат райради. Тож опікується не тільки власним господарством. Скажімо, коли випадає сніг, виділяє необхідну техніку для розчистки не лише вулиць свого села, а всіх населених пунктів, що входять до Катерино-Платонівської сільради. Нещодавно до Миколи Кириловича звернувся сільський голова Олександр Олександрович Обухін: вийшов з ладу насос на вежі Рожновського, і півсела залишилось без води. Просив допомогти. Без зайвих слів чи розпитувань Микола Кирилович прислав кран, швидко відремонтували обладнання і водогін запрацював знову. Таких прикладів можна навести чимало.
Хоча і своїх проблем вистачає, він ніколи й нікому не відмовляє в допомозі. Син потомствених хліборобів, Обухін ще в юності обрав фах зоотехніка. За свій трудовий вік обіймав різні посади, а коли розпались колгоспи, одним з перших став фермером.
Очолюване ним селянське фермерське господарство починав з нуля, а на сьогоднішній день воно одне з кращих в районі. Тепер господарство має повний набір сільськогосподарської техніки, розвиваються всі галузі виробництва. Обухін – сам собі і агроном, і зоотехнік, і економіст, і бухгалтер, і інженер.
Велику допомогу йому надає дружина, яка взяла на себе фінансові питання господарства. Доброю підтримкою для М.К. Обухіна є його сини Віталій та Микола, вони теж фермерують, навчаються у батька землеробської мудрості. А дещо вже і тато переймає від своїх дітей. Така сімейна взаємопідтримка дає добрі результати. Навіть у минулому посушливому році у СФГ “Обухін” зібрали по 40 центнерів пшениці з кожного гектара. А ще, незважаючи на недорід, він сповна розрахувався за оренду земельних та майнових паїв.
Микола Кирилович головним у своєму житті вважає турботу про своїх односельців. Ще з молодих літ старався, аби людям, які його оточують, жилось краще. І навіть тепер, коли самостійно господарює на землі, в нього болить душа за невирішені проблеми сільчан, за те, що окремі з них зараз через економічні негаразди бідують. І він, чим може, допомагає не тільки маркевичевцям, а й мешканцям інших населених пунктів Катерино-Платонівської сільради.
Навіть у свої сімдесят літ Микола Кирилович енергійний, непосидючий, великий життєлюб, переймається болями й тривогами інших. Недаремно його земляки кажуть, що він для сільчан як батько рідний.
