Культура вибратися із «Зони. . . »

В офісі Одеської обласної організації Національної спілки журналістів відбулася прес-конференція відомих письменників та видавців Віталія і Дмитра Капранових. Брати Капранови входять до числа організаторів Надзвичайних зборів, які відбулися у Києві наприкінці минулого року, на яких Україну було проголошено "зоною культурного лиха". У прес-конференції взяв участь голова Місії Давида Ойстраха та Святослава Рихтера в Одесі Юрій Дикий – один із шістнадцяти представників Одещини на Надзвичайних зборах.

За даними карти культурного лиха (а вона репрезентована на сайті <![CDATA[]]>www.cultura.net.ua<![CDATA[]]>), Одеса, за масштабами лиха, перебуває на другому місці після Києва. Проблеми у сфері культури – це руйнування та зникнення пам'яток історії і архітектури, парків та скверів, рекреаційних зон, тяжке становище музеїв, театрів, недостатнє матеріально-технічне забезпечення художніх колективів, засилля радіо- і телеефіру програмами низького рівня тощо. Ми усі – свідки й жертви "культурного лиха", прикладів якого на прес-конференції було наведено чимало.

Свої спроби відповісти на запитання "Що робити???" ініціатори Надзвичайних зборів втілюють у створюваній нині "Програмі подолання культурного лиха". Доповнити її своїми пропозиціями може кожний – для цього необхідно зайти на вищевказаний сайт. Створення "Програми..." – це і прагнення об'єднати зусилля тих, хто обстоює свою "ділянку".

Дмитро Капранов:

– Минулий, 2007-й, – унікальний рік: такого погрому українська культура ще не знала. Виселяли книгарні, установи культури, бібліотеки. Кожна постраждала галузь організувала свій рух опору. В образотворчому мистецтві це "Культура проти вандалізму", рух на захист музею "Київська фортеця" перетворилося у рух на захист музеїв взагалі. Окрема розмова – варварська забудова. Ми побували на вашій Дерибасівській і дуже "пораділи" новобудові, яка "прикрашає" її. Ми не зрозуміли, де ми перебуваємо... Однак у якусь мить ми дійшли до висновку, що це не вихід – коли кожний захищає своє. І не може життя українського інтелігента перетворитися на ходіння по мітингах, стояння у пікетах, приковування себе до батареї в установі культури на знак протесту... Необхідне щось конструктивніше.

Зустріч із київськими гостями залишила двоїсте враження. З одного боку, вселяє оптимізм спроба перебороти "культурне лихо", з другого боку – є побоювання, що шляхетна ідея може бути зведена нанівець непереборними обставинами...

Рубрика: 
Выпуск: 

Схожі статті