На цьому тижні Болград потрясла чергова новина про метаморфози з майном колишньої повітряно-десантної дивізії – з військового аеродрому демонтовано і вивезено невідомо куди сотні залізобетонних плит.
На захист стратегічно важливого об’єкта постала громадськість. Оперативно було створено комісію, до складу якої увійшли колишні військовослужбовці дивізії, депутати міської і районної рад, представники громадських організацій – гільдії підприємців, ради ветеранів війни і праці, а також журналісти. Комісія на чолі із заступником голови районної ради Марією Гайдаржи виїхала на об’єкт. Спроба знайти тут сторожів не увінчалася успіхом – тільки Барбос для пристойності гавкнув пару разів і заліз у свою будку.
Члени комісії порахували, що зникло 450 плит – покриття руліжної доріжки і майданчиків для стоянки літаків. На щастя, невідомі не зачепили саму злітну смугу, яка, нагадаємо, здатна приймати літаки всіх типів, зокрема й найважчі, вантажні. Якщо врахувати, що ринкова вартість однієї плити становить близько 1,5 тисячі гривень, неважко порахувати, що пропажа «потягнула» на 670 тисяч гривень. Те, що плити демонтовані й вивезені не дуже давно, свідчать свіжі плями мазуту і сліди від протекторів коліс великовантажної техніки.
У цей же день відбулося оперативне засідання президії Болградської райради, на яке було запрошено і мера міста В.Х. Качанова. Володимир Харлампійович підтвердив, що 20 вересня 2006 року він, як міський голова, підписав договір про цілість майнового комплексу (аеродром і перелік супутніх йому приміщень), який належить Міністерству оборони України. Від військовиків цей документ завізував командир в/ч А 1533 Південного оперативного командування підполковник Олег Вікторович Гуляк. У договорі зазначено, що повна первинна балансова вартість аеродрому становить понад 12 мільйонів гривень. Там же зазначено, що договір діє до 30 жовтня 2006 року (тобто його термін давно минув). Але оскільки на той час у міському бюджеті не було і бути не могло коштів на охорону військового об’єкта державного значення, 25 вересня того ж 2006 року мерія у особі Качанова підписала договір на охорону аеродрому із приватним підприємцем Максимом Кедиком – до вирішення питання про відчуження майна після повного виведення військовиків. Що стосується оплати за послуги, то фірмі надавалася можливість використати майновий комплекс за призначенням. В.Х. Качанов пояснив, що приватний підприємець «хотів запустити туди чотири літаки. Але літаків немає, смуга стоїть».
Важко уявити, як скромний приватний підприємець міг «запустити» літаки, якщо на той час інфраструктура аеродрому стала непридатною – залишаючи об’єкт, військовики демонтували кабелі й труби, тобто комунікації. Інакше кажучи, питання про розрахунки за послуги підприємця свідомо залишалося відкритим.
– Ми домовлялися на людських, добровільних засадах. Як тимурівці були. Прийшли і охороняли, – заявив мер.
Чому ж «тимурівці» прогледіли зникнення 450 плит, на демонтаж яких потрібен був як мінімум автокран, вантажівка і п’ять днів роботи? Чому ж вони не виконали умови договору?
Мер Болграда з цього приводу сказав буквально таке:
– Наскільки легітимні ці договори, питання вже друге. Поважає орган дізнання за потрібне розбиратися в цьому питанні – буде розбиратися. Відповідно до закону про Збройні сили України, військові підрозділи не мають права передавати на охорону військові об’єкти цивільним структурам, тобто нам. Просто місто проявило ініціативу. І по можливості півтора року ми ситуацію стримували. Але довго так бути не могло. Із січня місяця охорону зняли, хоча заяви про це в міській раді немає. Я довідався, що охорона відсутня, після дзвінка співробітників міліції. Я викликав М. Кедика, і він сказав, що не охороняє аеродром тому, що немає грошей, нема чим платити. А міський бюджет не має права утримувати державний об’єкт за свій рахунок, і ми ані копійки не платили.
Що ж, позиція мера коментаріїв не потребує. А що ж керівництво району? Якщо Качанов обійшов закон десятою дорогою, то райдержадміністрація і районна рада чинили лише відповідно до законодавства. А що воно дозволяє? Починаючи з 2006 року, районне керівництво неодноразово у письмовому вигляді доводило до відома Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів, Міністерства оборони, Генеральної прокуратури України, а також всіх обласних структур те, що військовий аеродром ніким не охороняється, зникають матеріальні цінності. Тривале, розлоге листування жодних результатів не дало. Більше того, на сьогоднішній день ніхто не знає, хто ж є власником аеродрому – військове відомство не вважає за потрібне відповідати на запитання органів місцевого самоврядування. Останні документи свідчать про те, що об’єкт перебував у частини № 1785, але чи існує вона зараз? А коли господар невідомий, і об’єкт не охороняється, чи слід дивуватися тому, що почався демонтаж?
Як з’ясувалося, ніхто не бачив, як вивозили плити. І, як висловився депутат районної ради С.І. Мітішов, «це при тому, що на одеській дорозі ледве не на кожному перехресті стоять даішники».
Голова Болградської районної ради І.А. Насипаний висловив надію на те, що відповідні органи дадуть правову оцінку НП. Маючи на увазі міліцію, прокуратуру і Службу безпеки.
Невже?!. Досить згадати, як у Болградському районі на очах у всіх зник груповий водопровід і ціла низка військових містечок.
Поки що з приводу НП міліція утримується від коментарів, як прозвучало на засіданні президії, «встановлюється місцеперебування плит». Тобто міліція поки що не порушує питання про факт злодійства – а раптом, справді, плити демонтував законний господар і на законних підставах?
Президія вирішила негайно вивчити ситуацію, підготувати документи і скликати екстрену сесію районної ради. Депутати мають намір розробити і ухвалити програму про збереженість аеродрому, виділивши з цією метою кошти з районної скарбниці. Якщо ж власника об’єкта не вдасться виявити, то депутати пропонують прийняти аеродром на баланс району, як безгоспний.
На закінчення зазначимо, що плити злітної смуги у разі їхнього демонтажу і продажу за дуже скромними оцінками тягнуть на 3 мільйони доларів. Також нагадаємо про те, що не далі як у серпні минулого року було почато спробу продати аеродром за 30 тисяч гривень, і лише завдяки активній позиції здорових сил Болграда, які звернулися за підтримкою до ЗМІ, угода зірвалася.
Якщо зараз доля демонтованих 450 плит залишиться невідомою, то, як висловився голова гільдії підприємців Г.Д. Арнаут, Болград взагалі втратить аеродром – його просто розтягнуть по частинах. Ось так ми й господарюємо.
