Підсобне господарство любашівця Володимира Федоровича Шаровського оберігають від нападів гризунів три добре вгодованих та гарних коти: Філя, Кузька і Микита. Вони віддані своєму господареві і справно стережуть хазяйське добро. На вигляд звичайні собі домашні тварини, непородисті. Таких котів можна побачити майже у кожному дворі, де вони гріються на сонечку або полюють на горобців.
Але про все по порядку. Років п’ять тому Володимир Федорович вирішив завести справжнього щуролова. За своїм омріяним котом він поїхав аж до обласного центру, на Старокінному ринку купив пухнасте кошеня, назвав його Фількою. Згодом воно перетворилося на молодого красеня з зеленими уважними очима, грозу мишей і пацюків, а також суперників. Його територію почали обходити стороною навіть затяті коти-старожили, багатьом з яких він добряче по нашкрябував морди.
Навесні кров стала вирувати у молодому тілі, Філя заспівав любовну пісню своїй обраниці, що мешкала неподалік. А невдовзі господар побачив, що його улюбленець штовхає до двору перед собою вже підросле кошеня, яке верещало і впиралося лапами. Але Філя таки заштовхав його у подвір’я. Це був котик, і по тому, як Філя лагідно обходився з ним, В. Ф. Шаровський зрозумів, що це Фільчин син. Шануючи батьківські почуття кота, кошеняті дали притулок, напоїли молоком і назвали Кузькою. Турботливий батько почав його виховувати та навчати «мисливським» премудрощам.
А торік Філя повернувся з чергових любовних походеньок знову з сином, якого нарекли Микитою.
Кіт якимось сьомим відчуттям вибирав з виводків своїх кровних і забирав додому, щоб ті не поневірялися.
