НАШИХ МИРОТВОРЦІВ ЗАКИДАЛИ ГРАНАТАМИ. ПО ЧИЇЙ ВКАЗІВЦІ?
17 березня спеціальний миротворчий підрозділ МВС України в Косово зазнав втрат. Внаслідок отриманих осколкових поранень черевної порожнини й ніг в американському шпиталі військової бази Бон-Стілл помер заступник командира взводу СМП старший лейтенант Ігор Кіналь, ще двадцятьма пораненими українськими миротворцями опікуються доктори в Центральному військовому шпиталі місії ООН у Приштіні й за місцем постійної дислокації підрозділу в Гниляні.
Інцидент, що завершився рясним кровопролиттям, трапився під час операції по звільненню захопленої території й будинку суду в північній частині Косовської Митровиці. Це місто, як відомо, населене переважно сербами.
Колесо трагічних подій почало набирати оберти вранці 14 березня. До подвір’я митровицького суду, а згодом й до будинку увірвалися колишні співробітники місцевої прокуратури, окружних і общинних судів, – серби за національністю. Насамперед вони порозвішували сербські державні прапори.
Остання акція протесту співробітників системи правосуддя, відсторонених від служби ще у 1999 році, почалася кілька тижнів тому. Поштовхом до її проведення, зрозуміло, стало проголошення Косовського краю незалежною державою. Співробітникам органів правосуддя стало зрозуміло: на свої колишні робочі місця їх уже ніхто не поверне. Усім їм уже дев'ятий рік поспіль доводилося здійснювати свої функції в приватних будовах; формально люди усе ще вважалися представниками Феміди Сербської Республіки.
Будинок окружного суду, з помпою захоплений ними, нині займають співробітники цивільної місії ООН. Новим мешканцям було обіцяно: частину приміщень, де зберігаються архіви ООНівської місії, серби не займатимуть, – доки звідти не вивезуть документацію.
Учасникам захоплення запропонували по-доброму «відступити із зайнятих позицій». У відповідь ті нагадали про право на працю, – одне з головних у системі прав людини; мов, після відомих політичних подій їм загрожує довголітнє безробіття...
У понеділок 17 березня сербів, що засіли в будинку суду, спробували «викурити» шляхом розпилення сльозогінного газу. До операції залучили українських і польських ООНівських поліцейських; по периметру будинку розставили їхніх французьких колег.
Описуючи подальші події, інформаційне агентство И92 цитує лідера Сербської національної ради Північного Косово Милана Івановича: «...службовці органів юстиції мирно погодилися бути арештованими й скерованими до Приштіни (столиці Косово – авт.), однак кілька сотень громадян заблокували дорогу силам КФОР». За словами Івановича, рейд у Митровицю був організований главою місії ООН у Косово Іоахимом Рюкером; той у свою чергу одержав вказівки від лідерів самопроголошеної країни Хашима Тачі й Фатмира Сейдію. У результаті перших зіткнень постраждали й сербські демонстранти, й поліцейські ООН.
Тих, хто начебто «мирно погодилися стати арештованими», посадили в машини й спробували відвезти у бік Приштіни. У цей момент у поліцейських ООН і сил КФОР полетіли камені й «коктейлі Молотова» (тобто пляшки із запальною сумішшю). Миротворці «відповіли» повторною порцією сльозогінного газу й декількома шоковими гранатами. У метушні, проте, кілька машин серби таки зупинили; приблизно двадцяти арештованим (з п'ятдесяти) удалося зникнути.
Чому в «гарячу точку» скерували саме 66 наших співвітчизників?
Тому що прийнято вважати, начебто найкращими комунікаторами й з албанцями, і із сербами є саме українці. У їхньому числі, до речі, були дев’ятеро кінологів із сімома собаками зі складу кінологічного миротворчого підрозділу МВС України.
Очевидно, групу косовських сербів перед нападом на українських поліцейських добре екіпірували. Українців щедро закидали гранатами від 50 до 60 одиниць. Проте, згідно з наказами наших офіцерів (насамперед Ігоря Кіналя), ніхто з наших співвітчизників не відкрив вогонь у відповідь. Так само діяли й решта представників миротворчої місії з кількох європейських держав. Можливо, наслідки штурму будівлі місії ООН, де забарикадувалися поліцейські, були б іще сумнішими, якби не рішучі дії «резервного» французького підрозділу. Отримавши від співвітчизників інформацію про перші поранення поліцейських, французи прорвалися до будинку окружного суду і майже одразу почали стріляти у повітря з великокаліберних кулеметів.
Тих з українців, хто вцілів під час «бомбардування», поспішили евакуювати до польського спецпідрозділу поліції, розташованого в іншій частині Митровиці.
Як пояснили мені деякі учасники колишніх миротворчих «десантів» у Косово, побоїще, що трапилося 17 березня, для тих місць зовсім нетипово.
– У порівнянні з Іраком моя служба в Косово – справжній курорт, – сказав «ОВ» один з бійців Житомирської аеромобільної дивізії. – Місцеве населення завжди виділяло українців з іншої маси іноземних військових, люди намагалися виконати будь-яке наше прохання або побажання. До того ж умови проходження служби були чудовими. Жили в бунгало по 2-4 чоловік, у кожному житловому приміщенні був телевізор, комп'ютер (або ноутбук), холодильник. У їдальні – туди ми ходили із представниками інших країн, що брали участь у місії – годували «на забій». Продукти – вищої якості, екзотичні фрукти на будь-який смак...
– Що ж змінилося з тих пір? Чому на українців напали «брати-серби»?
– Моя думка: недопрацювали розвідники і їх «джерела». Коли службу несли десантники, в офіцерів розвідки завжди була оперативна інформація про сутички, що готуються, між групами місцевих жителів, включаючи чисто побутові. А тут кинули хлопців у район суду. Очевидно, просто не знали, що їх будуть безжалісно «мочити»...
Міністерство оборони України – після серії поспішних і некваліфікованих коментарів «митровицького НП» – зважило за потрібне роз'яснити: військовослужбовці національної складової українсько-польського миротворчого батальйону «УкрПолбат» багатонаціональної тактичної групи «East» сил КФОР у Косовську Митровицю в ці дні не викликалися. Спеціально для журналістів-дилетантів управління прес-служби МО роз'яснило: два миротворчі контингенти, що представляють у Косово Україну, підпорядковуються зовсім різним міжнародним структурам і, відповідно, виконують різні завдання, причому в різних зонах відповідальності. Так, територія муніципалітету Косовська Митровиця, де трапилися зіткнення між представниками сербського населення й поліцією ООН, перебуває на півночі Косово й входить у зону відповідальності багатонаціональної тактичної групи «North» сил КФОР, основу яких становить французький контингент.
Зона відповідальності національної складової українсько-польського миротворчого батальйону «УкрПолбат» багатонаціональної тактичної групи «East» сил КФОР – територія муніципалітету Штрпце – перебуває на південному сході Косово. Ситуація в цьому районі Косово, на відміну від його північної частини, – спокійна й повністю контрольована. Про це, зокрема, свідчить триваюча нині планова ротація польської національної складової «УкрПолбата»; якби ситуація справді була загрозливою, командування сил КФОР перенесло б терміни проведення ротації польських миротворців.
…НП у Митровиці стало предметом серйозного розгляду в Раді по національній безпеці й обороні при Президентові України. Як стало відомо «ОВ», на ньому лунали голоси на користь виведення українських миротворців з Косово через обставини, що змінилися (самопроголошення краєм незалежності від Сербії). Нагадаю: ще місяць назад міністр оборони Юрій Єхануров, похваливши підлеглих за зразкове виконання покладених на них ООН функцій, не виключив, що в Косово от-от відправиться додатковий український контингент.
У розташуванні українських миротворців побував міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Після детального ознайомлення з умовами проходження ними служби й відвідання поранених у «митровицькій бійні» міністр, повернувшись до Києва, виступив у Верховній Раді із закликом до її депутатів не приймати поквапливих рішень щодо виведення українських миротворчих контингентів з Косово.
…Загиблому старлею Ігорю Богдановичу Кіналю було 25 років. Народився у Тернополі. Закінчив Академію МВС і торік аспірантуру у Харкові. В органи МВС Ігор зарахований у 2000-му році. Був командиром взводу другого навчального батальйону Головного управління внутрішніх військ МВС України, що дислокується у місті Золочеві Львівської області. У Косово поїхав за власним бажанням 14 грудня 2007 року. Учора у Тернополі, де живуть батьки та сестра Ігоря Кіналя, відбувся його похорон.
Наразі місія ООН у Косово проводить слідство проти тих, хто скоїв убивство, і проти тих, хто намагався вбити інших поліцейських у Косовській Митровиці. За словами комісара поліції місії ООН у Косово Ларі Вільсона, український поліцейський І. Кіналь сплив кров’ю на очах колег, оскільки під вогнем вони не могли прийти до нього на допомогу. Л. Вільсон також відзначив, що під час зіткнень поранення одержали ще 42 поліцейських, деякі з них – важкі.
Зі свого боку, міністр внутрішніх справ Юрій Луценко звернувся до представників ООН з вимогою надалі при плануванні подібних операцій прораховувати можливий розвиток подій, у тому числі й досить агресивну поведінку населення, та розробляти детальний план дій миротворців, зокрема, і на випадок озброєного нападу на них.
На думку міністра, однією з причин трагічного інциденту стала саме відсутність чіткої регламентації питання застосування миротворцями зброї, коли їхньому здоров’ю та життю загрожує реальна небезпека. Працівники ООН на це зазначили, що миротворчі підрозділи мають повноваження самостійно приймати рішення про застосування зброї з урахуванням наявної ситуації. Така відповідь Луценка не задовольнила, адже в інциденті 17 березня зброю не застосовували, окрім українців, також польські, румунські та французькі миротворці. Останні вдалися до радикальних дій, зокрема й із застосуванням зброї, лише після перших поранень...
