УРОЧИСТИЙ МІТИНГ НА АЛЕЇ СЛАВИ
Виповнилося 40 років Одеському міському центру військо-патріотичного виховання молоді «Пост № 1». Цьому було присвячено урочистий мітинг, який відбувся на Алеї Слави.
Привітати одеситів із цим святом приїхало понад 50 дітей із 9 міст-героїв: Тули, Волгограда, Санкт-Петербурга, Смоленська, Мурманська, Бресту, Севастополя, Мінська, Керчі. На мітингу були присутні понад 800 учнів міста. За 40 років існування «Поста № 1» почесну вахту тут несло понад 200 тисяч дітей.
Від імені міської ради прапор «Посту № 1» вручила заступник Одеського міського голови Тетяна Фідірко.
Потім до присутніх звернувся голова обласної ради Микола Скорик. Він розповів про те, які почуття сповнювали його 20 років тому, коли він сам ніс почесну вахту на «Посту № 1». На його думку, не потрібно багато говорити щодо необхідності військово-патріотичного виховання, треба просто підтримувати такі славні традиції, які існують на «Посту № 1».
Микола Скорик від депутатського корпусу обласної ради подарував «Посту № 1» комп’ютер, а також вручив почесні грамоти одеситам, які внесли великий вклад у справу військово-патріотичного виховання.
Анатолій ВАКУЛЕНКО
64-ТА РІЧНИЦЯ ВИЗВОЛЕННЯ ОДЕСИ
10 квітня керівники міста і області, представники районів Одеси, Південного оперативного командування, громадських та ветеранських організацій, закордонних дипломатичних місій, школярі та студенти поклали квіти до пам’ятника Невідомому матросу на Алеї Слави, на майдані 10-го Квітня.
Під залпи салюту з прикордонного катера вінки були спущені на воду. Хвилиною мовчання люди вшановували пам’ять ветеранів, які відійшли в інший світ, рідних, близьких та друзів, котрі загинули на полях бойових дій.
Анатолій ВАКУЛЕНКО
ВИСЛОВЛЮЮЧИ СВОЮ ВДЯЧНІСТЬ ПЕРЕМОЖЦЯМ
64-ту річницю визволення від фашистських загарбників відзначає у ці квітневі дні приміський Комінтернівський район.
В усіх без винятку населених пунктах територіальні громади святкують чергові роковини, що ведуть свій відлік з весни 1944-го, різноманітними заходами: урочистими зборами, покладанням квітів до могил і монументів землякам, які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни, тематичними вечорами-реквіємами, зустрічами з ветеранами.
– Тільки через конкретні справи ми сьогодні можемо висловити свою вдячність поколіннь переможців. Тільки роблячи життя кожного ветерана війни благополучним і достойним їхнього подвигу, ми можемо називати себе вдячними і гідними нащадками тих, хто виборов для нас мирне сьогодення, – підкреслює голова Комінтернівської райдержадміністрації Людмила Прокопечко.
Наш кор.
ЦИХ ДНІВ НЕ ЗМОВКНЕ СЛАВА
На особисте запрошення Одеського міського голови Едуарда Гурвіца та голови міської ради ветеранів Героя Радянського Союзу Валентина Євгеновича Соколова до нашого міста на святкування 64-ї річниці визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників прибув генерал-майор у відставці Валентин Миколайович ТРОФИМОВ, який у ті далекі дні особисто брав участь у воєнних діях.
Сьогодні ми публікуємо спогади генерала Трофимова про події героїчного визволення Південної Пальміри.
10 квітня 1944 року. Як це було.
26 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту, виконуючи Директиву ставки Верховного Головнокомандування від 11 березня, приступили до проведення Одеської операції.
Головний удар завдавався силами 8-ї гвардійської і 46-ї армій у напрямку на Роздільну в обхід Одеси з північного заходу. Найбільший успіх на початку операції мали армії правого крила фронту, які 28 березня прорвали оборону німецько-фашистських військ на правому березі Південного Бугу і рушили до річки Дністер. Тут успішно наступали частини 57-ї, 37-ї, 46-ї армій, 23-й танковий корпус і кінно-механізована група генерала І.О. Плієва.
На лівому крилі фронту – 5-та ударна армія з плацдарму з району Варварівки уранцы 30 березня відновила наступ і у взаємодії з частинами Чорноморського флоту комбінованим ударом із суші і з моря визволила Очаків і форт Червоний Маяк. Передові загони 108-ї гвардійської стрілецької, 416-ї стрілецької та 248-ї стрілецької дивізій 5-ї ударної армії, знищуючи супротивника на проміжних рубежах оборони, обходячи опорні пункти, рушили вперед до Одеси і до кінця 30 березня вийшли до східного берега Тилігульського лиману – водна перешкода завширшки 15 – 20 км простягалася перед військами армії. У них на 1 квітня під час заметілі частини 86-ї та 109-ї гвардійських стрілецьких дивізій з ходу розпочали форсування лиману. Гвардійці пішли вбрід розливом Тилігульського лиману і подолавши двометровий перешийок, атакували гітлерівців, розгромили їх і захопили плацдарм на західному березі лиману.
4 квітня 10-й гвардійський стрілецький корпус (86-та, 109-та гвардійські і 320-та стрілецька дивізія) у нічному бою розгромили супротивника, що стояв супроти них, і розвивали наступ у напрямку Свердлового. Зламавши опір супротивника, війська 5-ї ударної армії до 6 квітня, пройшовши до 20 км, вийшли на східний берег Аджалицького лиману і підійшли до другого рубежу оборони.
У ніч на 6 квітня війська армії прорвали другий рубіж оборони німців і опанували населеними пунктами Свердлового, Нової Дофинівки, а потім Іллічівкою на підступах до Одеси.
З раннього ранку 7 квітня розпочалися запеклі бої. Гітлерівці великими силами перейшли у контратаку. Радгосп Іллічівка протягом дня кілька разів переходив з рук у руки.
Відбивши всі атаки гітлерівців і завдавши їм значних втрат, війська 5-ї ударної армії перейшли у наступ і оволоділи опорним пунктом у селі Гільдендорф. У ніч на 8 квітня командир 108-ї гвардійської стрілецької дивізії полковник С.І. Дунаєв направив десантом на човнах уздовж берега лиману у тил супротивнику 8-му роту 308-го стрілецького полку з розвідниками на чолі із старшим лейтенантом І.М. Кустовим. Десант висадився у тилу оборони і раптово атакував супротивника, що викликало паніку. Замішанням супротивника скористалися полки 108-ї гвардійської і 416-ї стрілецької дивізій і раптовою атакою повністю оволоділи Гільдендорфом на ближніх підступах до Одеси.
Перед нашими військами був останній міський оборонний рубіж на 2-му км перешийку між Куяльницьким лиманом і Чорним морем, який запекло обороняв спеціально виділений 72-й армійський корпус під командуванням гітлерівського генерала фон Форстера. На перехрестях вулиць і площах Одеси були обладнані залізобетонні доти, дротові загородження, які доходили до трьох рядів.
На світанку 9 квітня розпочався штурм міського оборонного обводу Одеси. Особливо успішно діяла 248-ма стрілецька дивізія. Її 905-й стрілецький полк (під командуванням полковника Д. Філатова), підсилений 384-м окремим батальйоном морської піхоти, першим увірвався на станцію Сортувальна. Гітлерівці підірвали дамбу у районі Лузанівки і вода затопила прилеглу до станції місцевість. Рух можливий був тільки полотном залізниці під вогнем супротивника.
Командир полку полковник Філатов особисто повів в атаку на станцію Сортувальна батальйон капітана Саліхова. Хто вбрід, хто вплав, радянські воїни пробилися вперед, увірвалися на станцію і оволоділи нею. У цій операції успішно також діяли частини 416-ї стрілецької дивізії.
86-та гвардійська стрілецька дивізія полковника В.Л. Соколовського прорвала позиції на підступах до передмістя Пересип і увірвалася до східної частини передмістя, а потім разом з частинами 295-ї стрілецької дивізії, розгромили супротивника і підійшли до східної околиці Одеси.
320-та стрілецька дивізія, наступаючи на лівому фланзі 5-ї ударної армії вздовж берега Чорного моря, допомагала у штурмі Пересипу.
До 19-ї години 9 квітня війська армії прорвали останній оборонний рубіж і підійшли до околиць Одеси і о 20-й годині розпочався штурм міста.
Першими до північно-східної і північної околиці Одеси увірвалися 416-та стрілецька дивізія генерал-майора Д.М. Сизранова, частини 248-ї стрілецької дивізії полковника М.З. Галая, 320-ї стрілецької дивізії генерал-майора І.І. Швигіна і частини 86-ї гвардійської стрілецької дивізії полковника В.П. Соколовського. Командир батальйону 1038-го стрілецького полку 295-ї стрілецької дивізії майор І.У. Гащенко, уродженець міста Одеси, визволяючи своє рідне місто, стрімкою атакою оволодів машинобудівним, а потім і шкіряним заводом. Під час рукопашного бою у місті загинув майор Ф.М. Завірюха, якого поховали у дворі Одеського піхотного училища.
У ніч з 9 на 10 квітня повсюди на вулицях Одеси гримів бій, рвалися снаряди, міни і гранати, а до 10-ї години ранку війська 5-ї ударної армії повністю оволоділи Одесою.
На честь військ, які визволили Одесу, 10 квітня о 20-й годині Москва салютувала двадцятьма чотирма артилерійськими залпами з 324-х гармат, а кораблі Чорноморського флоту салютували двадцятьма артилерійськими залпами з 120 гармат. З’єднанням і частинам, які визволили місто, присвоєно найменування «одеських».
Швидкому визволенню міста Одеси від німецько-фашистських загарбників сприяли успішні дії з’єднань і частин 46-ї армії 3-го українського фронту, які наступали в обхід м. Одеси з півночі та північного заходу.
У складі цієї армії активно результативно діяла 34-та гвардійська стрілецька дивізія та її 103-й гвардійський стрілецький полк, де начальником розвідки був я, тоді ще старший лейтенант.
