Конфлікт між Євангельською пресвітеріанською церквою і Одеським міжобласним відділенням СТД України, які волею історичних обставин опинилися під одним дахом, триває вже кілька років. Театральній спілці, котра займає частину церковного приміщення, іти поки що нікуди. Церква, щоб зробити перебування там театралів максимально нестерпним, відрізала світло, воду, опалення. Судові процеси відбуваються один за другим. Спілка театральних діячів не може провадити повноцінну творчу і організаційну діяльність, працівники морально і фізично страждають.
Лідія Захарівна Полянська, бібліотекарка, розповідає:
– Головне, що вражає у всій цій історії, – церква усвідомлює, що знущається з нашої організації. Як можна було залишити нас без води, взагалі важко собі уявити. Жодні умовляння на них не діють. Було кілька приписів обласного суду – підключити воду. Ми зверталися до судового виконавця, але він неспроможний. Оскільки церква щоразу подає апеляції на рішення суду, ухвалені на нашу користь, у нас постійний вир судових розглядів. І якби справу було, нарешті, припинено, судовий виконавець інакше б діяв. Коли він приходить, у церкві говорять, що в них знову справа слухається. Церква живе повноцінним життям, ми ж – паралізовані у своїх діях. І, головне, що цьому немає кінця. Таке враження, що якби це була якась інша організація, то ми б домовилися. Я навіть не знаю, з ким можна не домовитися, щоб вчинити по-людському. А тут щодо нас таке знущання. Причому, вони знають, бачать, як ми тягнемо воду...
«Воістину християнське» милосердя – позбавити своїх ближніх життєво необхідного і жодного разу не пошкодувати про це... Більше того, церква впевнена у власній правоті і від свого не відступиться. Чи є вихід із цієї ситуації? Вихід був...
Поруч, за адресою Пастера, 60, розташований будинок колишнього Матроського клубу, кілька років тому переданий містом Спілці театральних діячів замість нинішнього приміщення. Свого часу там навіть почалися ремонтно-реставраційні роботи. Але влада змінилася, фінансування припинилося, а будинок тим часом сплив у інші руки, потім у треті, четверті і так далі. Без відома і, тим більше, згоди СТД, зрозуміло. Питання, як таке стало можливим, з розряду «дитячих»: у наш час все можливо. Шанована організація опинилася у справді тупиковому становищі. Ще одне приміщення спілці вже не нададуть. На що ж сподіватися? Чи з’явиться «світло наприкінці тунелю»? Ситуацію коментує голова Одеського міжобласного відділення СТД України, народний артист України Анатолій Іванович Дуда:
– Доки церква з нами судиться, наше нове приміщення виявилося проданим... Слідство тяглося півтора року, зараз справу передали до Приморського районного суду. Однак два засідання вже перенесли через неявку всіх фігурантів справи. Адже прийти повинні не лише ті, хто купував і продавав (а це дві організації і чотири приватні особи), але й представники міськради, управління з комунальної власності, МБТІ, яке зареєструвало ці незаконні продажі. До того дійшло, що суддя дав нам, мені і секретареві СТД Світлані Василівні Григор’євій, повістки, – для того, щоб рознести їх. Ми написали листи до обласної ради, губернатору із пропозицією, щоб вони разом з міською владою вирішили, кому належить цей будинок. Справа в тому, що як пам’ятка архітектури, він на балансі в області, а як комунальна власність – у міста. Обласний господарський апеляційний суд ухвалив рішення відкласти розгляд справи щодо позову церкви до закінчення розгляду Приморським судом справи про продаж будинку по Пастера, 60. Однак церква не згодна із цим і подала апеляцію до Вищого господарського суду України, котрий відправив справу на новий розгляд. Виходить замкнуте судове коло. Реальний вихід із цієї ситуації – повернути нам будинок.
Чергове засідання Приморського районного суду призначено на 21 травня. Передчасно сподіватися на рішення на користь потерпілої сторони – Спілки театральних діячів. Як мінімум, треба сподіватися на те, щоб засідання, нарешті, відбулося.
