«Наслідки та перспективи договору про вільну торгівлю між Україною та Європейським союзом» – ця тема стала предметом обговорення на засіданні «круглого столу», організованого Міжнародним центром перспективних досліджень – незалежною неурядовою організацією, заснованою, до речі, на гроші мільярдера Сороса та фінансованої, зокрема, Шведською агенцією міжнародного розвитку.
Як відзначалося учасниками "круглого столу", зближення із Європейським союзом має для України дуже важливе значення при визначенні перспектив розширення міжнародних торговельних контактів та підвищенні рівня конкурентоспроможності вітчизняної економіки на світовому ринку. А це, у свою чергу, стане своєрідним ключем, що допоможе Україні відкрити двері при вступі до Євросоюзу. Перший крок на шляху цієї інтеграції вже зроблено – Україна вступила до Світової організації торгівлі.
На сьогоднішній день Європейський союз, або, інакше, Об'єднана Європа – це 27 економічно розвинутих країн із населенням 450 мільйонів. Їхня частка у світовому валовому внутрішньому продукті становить понад 27 відсотків. І, можливо, найголовніше для нас – це те, що наш західний сусід є джерелом 46 відсотків світових прямих інвестицій, з яких понад 20 мільярдів євро вкладено в розвиток української економіки.
Окрім того, це великий ринок товарів та послуг. Вже сьогодні товарообіг між Україною та Євросоюзом перевищує товарообіг із Російською Федерацією. Тому цілком зрозуміле і природне наше прагнення стати повноправним членом цієї європейської структури. І важливим кроком на шляху до цього може стати договір про вільну торгівлю. Очікується, що така угода підготує підґрунтя для нової поглибленої угоди між Україною та Євросоюзом.
Чим, власне, приваблива для нас зона вільної торгівлі? Насамперед, окрім легшого доступу до ринків, вона буде сприяти скороченню нетарифних обмежень при торгівлі товарами та послугами за рахунок гармонізації і взаємного визнання технічних стандартів, поступовому обнулінню тарифів, реформі регуляторного середовища, створенні чітких правил державних закупівель та державній допомозі, надійному захисту інтелектуальної власності й, зрештою, поліпшенню умов для активнішого залучення інвестицій.
Як повідомив учасникам "круглого столу" експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Шевляков, переговорний процес щодо створення зони вільної торгівлі вже розпочато. З українського боку вести його уповноважене Міністерство закордонних справ, Міністерство економіки та Державний департамент з питань адаптації законодавства.
– Що стосується нашого центру, то ми вже провели певні дослідження та консультації із представниками широкого кола європейського бізнесу, – підкреслив він. – Тому можна стверджувати, що вони готові працювати з Україною – як у сфері торгівлі, так і інвестування. З їхнього боку, зокрема, буде зайнято тверду позицію у питаннях екологічного регулювання, пересування людей та товарів, митних процедур.
На жаль, за його словами, не відомо, чи готова до цього українська сторона. Політика уряду залишилася незмінною, він продовжує діяти за принципом: "Треба вплутатися у бій, а там подивимося..." Негативну роль тут відіграє політична нестабільність у країні. Схоже, що може повторитися сценарій із вступом України до СОТ, коли цей процес розтягся на довгих п'ятнадцять років. Щоправда, вже відбулося два раунди переговорів за закритими дверима, але, по суті справи, ані фахівці, ані бізнесмени, ані широка громадськість не знають, яка позиція України у даному питанні.
Однак створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС має як позитивні, так і негативні сторони. У промисловості, на думку фахівців Міжнародного центру перспективних досліджень, до плюсів можна віднести сприятливіші умови для інвестицій, скорочення кількості антидемпінгових розслідувань, впровадження високих стандартів захисту навколишнього середовища, включення до європейського ланцюжка виробництва та постачання, до мінусів – витрати на впровадження стандартів ЄС та переоснащення виробництва, банкрутства неконкурентних товаровиробників.
Не безхмарна ситуація може скластися для сільського господарства та переробної промисловості. Так, прогнозується скорочення експорту продукції тваринництва у ЄС. Натомість режим вільної торгівлі буде сприяти розвитку українського плодо– та овочівництва, залученню інвестицій, гармонізації актів продовольчого законодавства, збільшенню продажів насіннєвого матеріалу, технологій і техніки, впровадженню програм навчання українських сільгоспвиробників, тобто відкриє широкі можливості "неторгової" співпраці.
На жаль, на думку фахівців, поки що повна інтеграція до європейського ринку неможлива, митний союз із ЄС теж небажаний. Із усіх можливих сценаріїв для нас найприйнятніший той, що припускає поглиблену угоду про зону вільної торгівлі.
