АБО ДО ЧОГО ПРИЗВОДЯТЬ АМБІЦІЇ
…На думку голови Ізмаїльської районної ради Сергія Мазура, висловленої ним на черговій сесії, де він звітував про роботу за минулий рік, багато чого в районі вдається завдяки тісній співпраці всіх владних структур і депутатського корпусу, незалежно від їхньої політичної орієнтації.
– Це дає нам можливість спільно діяти в інтересах людей, а не впадати в егоїстичні і політичні крайнощі, – підкреслив районний керівник. – Разом ми захищаємо і обстоюємо інтереси району на регіональному і державному рівнях, аргументуючи необхідність виділення коштів для розвитку соціальної сфери. Тому й відчутна, наприклад, підтримка області. Протягом звітного року на соціальні питання обласний бюджет виділив для Ізмаїльського району понад 2,2 мільйона гривень на додачу до майже двох мільйонів з районного бюджету. Понад мільйон гривень з цією метою надійшло з Держбюджету.
Голова райради докладно розповів, як вирішуються поточні завдання і які перспективи, що робиться для того, щоб селянам жилося краще. На сесії підкреслювалося, що основний, аграрний, сектор району послідовно виходить зі складної ситуації, породженої реформістськими перегинами кінця минулого і початку нинішнього століття. Це дозволяє чіткіше забезпечувати зростання бюджетних надходжень і, відповідно, не лише активніше вирішувати соціальні завдання, але й чіткіше переглядати перспективи розвитку району.
І минулий, неврожайний рік, до речі, не підкосив селян, на чому акцентував увагу перший заступник голови районної держадміністрації Григорій Чепой, доповідаючи на сесії про розвиток агропромислового комплексу Ізмаїльського району. Одне слово, є проблеми, але є й позитив у всіх напрямах, є поступальний рух уперед за всіма позиціями.
…Порівнюючи ситуацію в місті і районі, з особливою гостротою розумієш правоту висновків голови райради. Сьогодні на тлі району Ізмаїл, на мій погляд, дедалі більше програє, чому провиною нескінченні розбирання між міським головою Георгієм Дубенком і депутатським корпусом. Причому нерідко претензії сторін ґрунтуються не на здоровому глузді, а на тих самих амбіціях, проти яких застерігають керівники району. Мера не влаштовує, що депутати критикують кожен його крок. Депутати домагаються послідовності і передбачуваності в діях міського голови, обурюються, що апарат виконкому працює погано. У той же час більшість рішень, ухвалених на сесійних засіданнях, скасовується. Зустрічі закінчуються необхідністю збиратися додатково, після чого, як правило, вето переборюється.
Мотивація ветування, як пояснював її мер під час зустрічей із представниками ЗМІ міста – прагнення більшості депутатів «попіаритися». Мовляв, депутати ухвалюють рішення, які передбачають, наприклад, збільшення дотацій на соціальні потреби, адресну допомогу, а також комунальним підприємствам, у той час, коли в міській скарбниці таких коштів немає... Не вистачає їх і на підготовку міського господарства до зими, шкіл і дитячих садків до нового навчального року.
Але чому? Хто відповідає за вбогість міської скарбниці? Чому мало коштів у фонді розвитку? Хто винен у тому, що пробуксовує фонд комунального майна? Як зрозуміти ті обставини, що деякі підприємці винні міській скарбниці за оренду земельних ділянок, порушують договори щодо оплати за участь у тендерах тощо? За час нинішнього скликання нічого не зроблено щодо відродження переробної промисловості, хоча одним із пунктів передвиборної програми міського голови, як і більшості депутатів, було вирішення саме цього питання. Ні в які ворота не вкладається позиція можновладців у питанні створення умов для нормального прийому туристів. Це в місті, включеному у туристичні маршрути по Дунаю. Немає й, мабуть, не може бути в керівництва міста належних контактів з керівниками містоутворюючих підприємств, які вважають, мабуть, нижче своєї гідності спілкуватися з тими, хто в себе вдома не може позбутися чвар. У занепаді перебувають програми щодо розвитку великого, дрібного і середнього бізнесу. І так далі, і тому подібне...
Так звідки ж у міській скарбниці візьмуться гроші? Лише від продажу об’єктів комунальної власності? «Проїмо» їх, а далі? Які перспективи розвитку міста? До речі, яка доля розробок і планів стратегічного розвитку міста в межах проекту USAID «Економічний розвиток міст»? Нагадаю, наприкінці минулого року Ізмаїл включився у цей проект, робилися певні розробки, частину з яких було опубліковано в місцевій пресі. А що далі? Та нічого, взагалі ж, дієвого. Поговорили, відзвітувалися та й забули свої плани і обіцянки.
Багато питань викликають кадрові призначення. На відповідальні посади, на думку представників громади, підбираються «свої» люди, хай навіть і старанні, але часто недосить компетентні. Це породжує новий виток протистояння.
Чи можна, наприклад, назвати професіоналом... сина міського голови, якого батько, котрий піклується про нього, призначив, всупереч з низкою норм і законоположень, директором Ізмаїльської друкарні, що є міським комунальним підприємством? Молода людина до призначення працювала... експедитором в одній з міських фірм. Насторожує, що навесні він був, судячи з публікацій у пресі, замішаний у бійці з міліціонерами. Говорять, що це призначення вигідне певному колу осіб у зв’язку з можливою виборчою кампанією цієї осені.
Додам – багато городян, з якими довелося розмовляти, негативно поставилися до того, що фактично вигнано з посади колишню директорку друкарні, з якою ще рік тому міський голова не продовжив договір. Але ж вона пропрацювала тут понад сорок років, виросла від учениці до керівника, зуміла у дуже складні дев’яності роки за рахунок власних коштів друкарні організувати цілковиту реконструкцію виробництва, провести комп’ютеризацію, відкрити магазин, залучити нових замовників...
Запитання, запитання… Хто б дав на них відповіді?
Звичайно ж, у медалі – дві сторони, і провина за безлад по-ізмаїльському лежить на обох сторонах конфлікту – від цього нікуди не втечеш. Але ж треба щось робити в інтересах громади? А можливо, городянам звернутися до районщиків з проханням провести «лікбез», щоб повчитися у них взаємодії і співпраці?
