ДВОПОВЕРХОВА ОКРАСА СЕЛА
За літні канікули двоповерхова окраса села Будеї – НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дошкільний дитячий заклад» – невпізнанно змінилася. Тут встановлено нові сучасні вхідні двері, відремонтовано спортивну залу, технічний персонал школи зробив чудовий ремонт, і першого вересня світлі та охайні класні приміщення знову наповняться, дзвінкоголосим сміхом ста шести школярів.
На думку директора освітянського закладу Євгенії Іванівни Блажевської, сільська школа – це щось більше, ніж просто будинок, тут особлива атмосфера, а кожен випускний клас залишає про себе не що інше, а цілу колекцію вишуканих мистецьких творів.
Дійсно стіни Будеївської школи прикрашають картини, виконані у різних техніках та стилях. Це орнаменти, розписи по склу, акварелі. Школу можна сміливо перевести у розряд закладів з естетичною формою навчання.
Малювати тут навчають з раннього дитинства, у дошкільній групі виховується шістнадцять малят. Можливо, саме мальовничі Будеї колись стануть батьківщиною визначного українського художника.
В новому навчальному році вперше поріг школи переступлять лише двоє дітей, а у одинадцятому класі навчатиметься п’ятеро старшокласників. Та невдовзі учнів стане набагато більше, бебі-бум “докотився” і до цього прадавнього села.
Прикро лише, що заручницею двох епохальних українських реформ – освітньої та аграрної – стала не лише школа, а й уся соціальна інфраструктура села. Але жителі глибинок, як завжди, сподіваються на краще життя і ретельно готуються до загальносільського свята Першого дзвінка.
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Кодимський район
І ДИРЕКТОРКА ХОДИТЬ БОСОНІЖ...
Сьогодні на подвір’ї Слюсарівського навчально-виховного комплексу «ЗОШ І–ІІ ступенів-дитсадок» незвично тихо. Учні на канікулах, а вчителі у відпустках. Лише директорці цього навчального закладу Анастасії Демченко не сидиться вдома. Вона, як господиня, має ще раз перевірити, чи все зроблено належним чином. Побіжно дає зауваження робітникам, які фарбують парканчик, щоб акуратніше працювали. І не тільки тому, що фарби шкода, вона ж таки дорога, а й, щоб ускрізь було гарно та охайно. Класні кімнати, кабінети, вчительська й коридори вже готові до нового навчального року. Директорка не без гордості показує комп’ютерний та клас народознавства, вони справді заслуговують, щоб про них сказали гарне слово. Скільки душі вкладено в їх оформлення! Анастасія Михайлівна, розповідаючи про свій педколектив, про учнів, намагається нічого не упустити. Відчувається, що директорка всіх любить і вболіває за кожного.
З особливою гордістю Анастасія Михайлівна говорить про те, що коли вона прийшла в цю школу, то тут навчалось 38 дітей. Нині ж є 60 школярів та 15 вихованців дитсадочка. Хоч у цій сільській школі є свої особливості. Наприклад, в цьому навчальному році тут не буде першого класу. Просто в селі немає дітей такого віку. Зате на наступний матимуть аж дев’ятеро. Та незважаючи на те, що учнів тут не так багато, вони живуть цікавим, плідним і сучасним життям. Своєрідною родзинкою цього НВК є те, що в ньому працює шкільне лісництво, яке має свої плани. Його члени займаються садінням дерев, збором насіння, доглядають за історичними пам’ятками природи, ведуть агітаційну роботу серед населення за чистоту довкілля.
Всі 15 членів лісництва мають спеціальну форму. Минулого року вони їздили до Одеси в обласне управління лісового господарства, де їх приймали у лісничата. В цьому році директор Савранського держлісгоспу Анатолій Іванович Слободанюк організував для них поїздку до Київської аграрної академії на факультет лісового господарства з метою профорієнтації.
До речі, в цій школі діти розвиваються всебічно. Тут є і свої спортсмени, і учасники конкурсів «Таланти твої, Україно!» Є діти, які займаються в Малій академії наук. Наприклад, Олена Копусь посіла третє місце в обласному конкурсі за дослідження в історико-краєзнавчій царині, Наталя Бровко займається біологією. За досягнення в своїх розробках Одеський гуманітарний центр нагородив її путівкою на відпочинок до Києва.
Варто звернути увагу на те, що цього року тут оздоровили всіх учнів НВК без винятку. За це директорка, діти і батьки щиро вдячні спонсорам – Савранському держлісгоспу, Слюсарівському лісництву, Савранському заводу продтоварів, районній організації Партії регіонів, фермеру Миколі Іванині, який орендує шкільну землю.
Анастасія Михайлівна похвалилася:
– Нам із спонсорами повезло. Всі вони переймаються проблемами школи, в міру своїх можливостей допомагають нам. А в проведенні ремонту взяли участь ще й батьки. Роботи провадили здебільшого власними силами.
Нині всі класи чекають на своїх господарів. Розповідати про те, який вигляд має нині школа не буду, скажу лише, що директорка, заходячи до приміщення, роззувається. І справді підлога настільки виблискує свіжою фарбою, що не хочеться, щоб на ній залишались сліди від взуття.
У внутрішньому дворі вже заготовлені вугілля і дрова. Тож слюсарівським школярам зима буде не страшна.
Лариса ПІВТОРАК, власкор «Одеських вістей», Савранський район
