РОЗМНОЖТЕ СУНИЦЮ
Усім відомо, що суниця – одна із найшанованіших ягід. Вона зріє вже наприкінці квітня та на початку травня. Після 3-4 років її плантації оновлюються. Краща розсада цієї ягідної культури – укорінення розетки з гарними листям першого та другого порядків. Заготовлюють розсаду, переважно, у другій половині серпня, коли основна маса розеток повинна вкоренитися.
Викопану розсаду зв’язують у пучки по 20-30 штук і вмочують у розчин глини та коров’яку (1:1). Потім її вкладають у ящики на вологу тирсу або солому й накривають мішковиною або рогожею. Це робиться напередодні садіння, не можна, щоб розсада лежала довго в ящиках.
Ділянка під суницю має бути добре освітленою, вирівняною та захищеною від вітрів.
Кращі попередники – редис, салат, кріп, рання капуста, морква, буряк, багаторічні трави, квасоля, горох, соя. Не можна саджати суницю на місці, де росли баклажани, перець, помідори, картопля, часник, цибуля.
Щоб урожай був рясним, на 1 м2 вносять приблизно за місяць до садіння від 5 до 10 кг перепрілого гною у суміші із 60 – 80 г суперфосфату та 30 – 40 г калійної солі на 1 м2. Можуть бути використані курячий послід або садово-городня суміш (100 – 150 г на 1 м2). Після внесення добрив на 10 – 15 см, ґрунт вирівнюють ретельно й рихлять.
При садінні у рослин обрізують бічне листя, залишаючи один листок біля верхівкової бруньки.
Використовуються 2 способи садіння – однорядковий або стрічковий. При однорядковому методі відстань між рядами роблять 80 – 90 см, а між рослинами в ряду – від 15 до 20 см. Коли з’являться розетки від основних кущів, то вони розташуються смугою у 30 – 40 см.
При дворядному стрічковому садінні відстань між стрічками роблять, як і в першому випадку, а можна й по 60 – 70 см. А між стрічками – 30 см, між рослинами – 15 – 20.
Садіння зазвичай провадиться вручну. Натягують шнур і сапою роблять ями глибиною 15 – 20 см. Заливають у ями воду й, коли вона всотається у ґрунт, саджають розсаду. При цьому важливо, щоб верхівкова частина перебувала на рівні ґрунту. Корінці треба направляти в сторони і вниз.
Ґрунт навколо ямок ущільнюють із урахуванням того, що для поливу повинні бути сформовані лунки.
Як правило, поливають із розрахунку одне відро (10 л) на 10 – 15 кущів розсади. На другий-третій день після садіння полив повторюється. Після поливу, як тільки-но вода поглинеться ґрунтом, лунки присипають сухою землею.
Якщо якісь рослини не приживуться, на їхньому місці треба посадити нові.
У ПЕРІОДІ СПОКОЮ
«Хочу пересадити три кущі винограду на сонячніше місце. Як краще зробити пересадку? Порадьте.
З повагою, Микола ДОНСЬКИХ»
Ми попросили відповісти на це запитання досвідченого виноградаря Микиту Мироновича Цапленка. Він сказав, що якщо виноград молодий, не старший чотирьох років, то його треба викопувати, намагаючись не пошкодити корені. І пересаджувати у ретельно підготовлені ями із удобреним ґрунтом. При цьому корені можуть бути оголеними, без наявності земельної «подушки». А якщо виноград старший, то його треба пересаджувати із землею. Микита Миронович теж переносив на нове місце 2 кущі старого винограду. Спочатку він на відстані 1,2 м від основного стовбура викопав канавки й опустив у них бічні стінки ящика. І потім вже разом із обгородженою у такий спосіб грудкою землі з корінням переносив кущ на нове місце.
І ще досвідчений виноградар сказав, що найкраще провадити пересадку, коли рослина перебуває у стані спокою. То ж краще дочекатися пізньої осені або ранньої весни.
ЧИ САДЖАТИ ГОРОБИНУ?
«Восени будемо закладати сад на купленій ділянці землі. Чоловік просить посадити горобину, а я проти. Чим може бути корисна горобина?
Ірина ПРОВАЛОВА»
Звичайно, горобина росте не в багатьох садах, але є садівники, які дуже цінують це гарне й невибагливе дерево. Насамперед за її цілющі властивості. Плодами та суцвіттями горобини виліковують сечокам’яну хворобу. Вона допомагає позбутися застуди, кишково-шлункового розладу. Сушені плоди цього дерева рекомендують використовувати при дизентерії та хворобах ясен. Застосовується горобина й у ветеринарії і не дає жодних побічних дій.
У народі здавна застосовують для відновлення сил чай із плодів горобини, шипшини та лимону.
ПРОТИ ЯБЛУНЕВОЇ ПЛОДОЖЕРКИ
Тяжко дивитися не те, як земля під яблунями встеляється опалими плодами. Це робота ненажерливої яблуневої плодожерки. Як з нею боротися?
Методів багато. Ганна Іванівна Полєжаєва та Антоніна Дмитрівна Зінкова застосували дуже простий, доступний усім спосіб – вилов плодожерки квасом. У скляні баночки з-під кави або у поліетиленові скляночки з-під сметани наливають до половини хлібний квас. Потім прикріплюють їх або внизу до стовбура яблуні, або до нижньої гілки. Так, щоб можна було ложкою видаляти із квасу плодожерку.
Важлива така деталь: баночки та скляночки із квасом треба встановлювати, починаючи із травня місяця. З метою економії квасу Ганна Іванівна рекомендує періодично проціджувати його й додавати трохи свіжого. «Яким же стало рівним так гладким листя. Якими чистими виявилися плоди», – пише вона. Спробуйте, можливо, й вам вдасться домогтися такого ж результату.
БЕЗ КОМПОСТНОЇ ЯМИ
Усім садівникам відома користь від компостної ями. Але, виявляється, є й такі, хто обходяться без неї. Валентина Рижова пише: «Ми не влаштовуємо компостних куп у саду. Боїмося, що розведуться в них миші, а то й пацюки. Усі відходи (і харчові, й «садові») закопуємо в землю разом із листям. Як ми це робимо? Дуже просто: викопуємо під яблунями, грушами, сливами та під ягідними кущами невеличкі ямки, приблизно 30 на 30 см. Глибина – півтора багнета лопати. Заповнюємо їх відходами і влітку, й восени. Зверху присипаємо мінеральними добривами. Потім у ямку заливаємо воду. Коли вона всотається, закриваємо ямку землею. Через рік-два наше «закладення» перетворюється у перегній. Деревам такого підживлення цілком вистачає, і, що дуже важливо, вони не хворіють. І ще – гілки, які зрізуємо з дерев, не викидаємо, а спалюємо. Золою посипаємо землю в саду».
Будемо сподіватися, що метод Валентини Микитівни використають інші садівники.
Добірку підготував Віктор МАМОНТОВ, «Одеські вісті»
