Сьогодні кожен із нас, визначаючи якість свого життя, неодмінно враховує і її транспортну складову. Зокрема, тривалість "пробок" на дорогах, комфортабельність засобу пересування та поведінки водіїв, кондукторів і, хоча і рідко зустрічаються, касирів, контролерів. "Пробки", як відомо, у нас затяжні, переважна частина громадського транспорту зношена, має непривабливий вигляд. А чимало водіїв начебто й народилися на білий світ спеціально для того, щоб нагрубити пасажирові, образити або принизити його. І на цьому тлі прямо-таки живою надією сприймаються факти воістину державного підходу до розв’язання транспортної проблеми, шанобливого ставлення до пасажирів, особливо до літніх.
Приводом переконатися у цьому став і лист до редакції, під яким розписалося близько тридцяти чоловік. У ньому, зокрема, повідомляється: "Ми, пасажири маршрутів № 78 та № 519, хочемо висловити свою щиру вдячність колективу приватного підприємства "Таїровтранссервіс" в особі його директора Олени Миколаївни Петрусенко та головного інженера Юрія Олександровича Петрусенка. І насамперед за те, що сьогодні, коли високі ціни на ПММ, запчастини, вони здійснюють перевезення пасажирів усіх пільгових категорій. При цьому, як ми з'ясували, жодних дотацій з боку держави не одержують. На автомобілях, які перевозять пільговиків, установлено спеціальні зелені таблички. Графік руху не порушується. У салонах чистота й порядок. Водії ввічливі, справжні майстри. Наприклад, І.І. Савчук та Д.Д. Митєв. Велике спасибі усім працівникам "Таїровтранссервісу" за чуйне ставлення до пасажирів. Зеленого світла вам! Ні цвяха, ні жезла!"
Прочитавши листа, згадав, що про це ж підприємство з теплотою писала в "Одеських вістях" і директор школи-інтернату № 93 для сліпих дітей Лідія Іванівна Пустовалова. Олена та Юрій Петрусенки надають обділеним долею дітлахам благодійну допомогу. Поряд із грішми, надають свій транспорт для школи. Добрі слова висловив на адресу "Таїровтранссервісу" від імені багатьох пасажирів ветеран війни із села Сухий Лиман Анатолій Петрович Михайлін, який зателефонував до редакції. Мимоволі з'явилося бажання довідатися, а чи такий насправді стан справ на маршрутах № 78 та № 519, як повідомляють у листах пасажири. Проїхавши від Одеси через село Сухий Лиман до селища міського типу Таїрове в "Еталоні" ВН 1264 АА й потім назад, я із приємним подивом чув слова, які тепер рідко звучать, що потрапили до розряду ледве чи не чарівних: «спасибі», «будьте такі ласкаві», «будь ласка». У салоні було чисто. Водій, Валерій Герасимович Бройченко, нагадував, коли до автомобіля сідали люди похилого віку, щоб ті, хто молодші за них, поступалися їм місцями, хоча місця для інвалідів та пасажирів з дітьми були позначені. Привернула увагу акуратно виготовлена табличка: "Шановні пасажири! На маршруті з'явилися незвані гості – кишенькові злодії. Будьте уважними!"
На кінцевій зупинці поцікавився у місцевих жителів про те, як їх обслуговує "Таїровтранссервіс" і сказав їм про листа, який надійшов до редакції.
– Правильно люди написали. Ми тепер горя не знаємо, через кожних двадцять хвилин сів і поїхав спокійно, куди тобі треба. Хоч до Одеси, – відповів літній чоловік із кошиком рум'яних яблук.
Ні від кого я скарг не почув. Молода жінка сказала, що про це підприємство та його керівників схвально писали і в газеті Овідіопольської райради "Наддніпрянська правда". Сам Юрій Петрусенко – депутат сільської ради й до всього має стосунок. Мені розповіли про те, як пенсіонерка залишилася без води і без електрики і, здавалося, допомоги було чекати нівідкіля. Довідавшись про це, депутат звернувся до директора ЖКГ "Таїрове" Андрія Павловича Смирнова, й фахівці оперативно усунули усі неполадки. Коли в будинку з'явилася вода й світло, стара жінка від такої турботи не стримала сліз. А пізніше я довідався, що Юрій Петрусенко на благо усіх водіїв та пасажирів вишукує будь-які можливості для забезпечення безпеки руху. Свої пропозиції, пов'язані із поліпшенням шляхово-транспортної ситуації на маршрутах № 78 й № 519, які обслуговує "Таїровтранссервіс", він надіслав до управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв'язку облдержадміністрації. В обласному управлінні Державтоінспекції, куди Петрусенко адресував перелік невідкладних справ, подякували за піклування про безаварійний шляховий рух та готовність на плідну співпрацю надалі. Що стосується підготовки транспорту до виїздів на маршрути, інструктажу водіїв, медогляду, то у "Таїровтранссервісі" усе провадиться відповідно до встановлених вимог.
Коли я зустрівся із Юрієм Олександровичем Петрусенком, який, як звичайно, почав трудовий день о 5-й годині ранку, насамперед запитав про те, навіщо він бере на себе, можна сказати, додаткові й не обов'язкові, взагалі-то, турботи. Адже ніхто не примушує його із дружиною, Оленою Миколаївною, піклуватися про дітей-інвалідів, сиріт, дітей з дитбудинків, літніх людей, виділяючи на їхні потреби гроші із власного, не такого вже й великого бюджету. Вони могли б і не возити безкоштовно учнів молодших класів, а старшокласників за зменшену плату; могли б і не виділяти транспорт для поїздок до військкомату, райлікарні, на футбол, для надання ритуальних послуг; могли б і не упорядковувати територію, ініціювати закладення парку на пустирі...
Юрій Олександрович, вислухавши й інші, перераховані мною "необов'язкові" для них турботи, про які я довідався від таїровців, сказав:
– Ми з Оленою Миколаївною знаємо, що таке особисте горе й що чужого горя не буває. У нас дуже хворіла донечка Мариночка, і ми робили усе, що тільки могли, щоб урятувати її. Недосипали, недоїдали, щоб заробити гроші на лікування. Справу свою налагодили, почавши з ремонту старої "кубані". Тепер у нас в підприємстві працюють 26 водіїв. Возимо пасажирів на комфортабельних "еталонах". З'явився достаток. Але разом з ним не відійшла із серця біль від смерті Марини. І ми переносимо свою любов до неї на інших людей, і насамперед на знедолених дітей. А їх, на жаль, сьогодні багато. Хочемо, щоб у серцях дітлахів завжди жила надія на те, що їх не залишать напризволяще, підтримають дорослі.
Ми довго розмовляли про справи "Таїровтранссервісу", який нещодавно пройшов суворий конкурс на право обслуговувати й надалі маршрути № 78 та № 519. Юрій Олександрович із гордістю розповідав про те, що вдалося створити нормальні побутові умови для 26 водіїв, які дорожать робочими місцями. Так звані "літуни" в них не затримуються. Перш ніж зарахувати новачка до штату "Таїровтранссервісу", Олена Миколаївна вимагає трудову книжку та відгуки керівника того підприємства, на якому він працював раніше. Зрозуміло, що порушники йдуть ні з чим.
Наприкінці нашої зустрічі я запитав у Юрія Олександровича про те, чи відзначена їхня підприємницька праця органами влади. Він показав грамоти, вручені йому та Олені Миколаївні від голови облдержадміністрації, голови Овідіопольської райради, а потім сказав:
– Для нас найкраща нагорода – ось ці відгуки пасажирів про нашу роботу та публікацію в пресі, зокрема й в "Одеських вістях". До речі, ми з Оленою Миколаївною зробили благодійну передплату на двадцять п'ять примірників газети облради.
Я перечитав багато відгуків пасажирів, і місцевих, і приїжджих, про роботу "Таїровтранссервісу". Ось деякі з них: "Усе подобається дуже. Молодці", "Водії дуже ввічливі", "Маршрут працює без збоїв. Спасибі!" Причому відгуки не безіменні, а підписані конкретними людьми, зокрема В.Г. Бойченко, П.П. Кошенко, І.В. Феофановою, Р.П. Зелінською, В.Д. Чемовим, В.І. Кутаховим, Н.Ш. Станковою, М.В. Паламарчук. Один із відгуків надійшов від сім’ї Білоусових: "Дякуємо за роботу, за дбайливе та ввічливе ставлення до людей. Удачі вам!"
Прощаючись із Юрієм Олександровичем, я також побажав колективу "Таїровтранссервісу" успіхів в його роботі, затребуваній суспільством, адже в Україні за місяць перевозиться до 300 мільйонів пасажирів. І як важливо, щоб кожний із них залишався задоволеним якістю послуг так, як задоволені пасажири, яких обслуговує дружний колектив "Таїровтранссервісу".
