Байтальський священик Антоній Кумпете не лише відродив у селі церкву і чудотворне джерело, разом з дружиною Вікторією вони всиновили сироту Павлика і взяли під опіку ще трьох знедолених дітей.
Мальовниче село Байтали Ананьївського району розкинулося на пагорбах по обидва боки річки Тилігул. В ньому збереглося багато легенд і таємниць. Розповідають, що триста років тому стояв серед прадавнього лісу Байтальський чоловічий монастир, а неподалік було три чудотворні криниці з цілющою водою. Численні прочани добиралися у ці краї таємничими стежинами, щоб зцілитися від хвороб і помолитися чудотворним іконам. Довго обминали твердиню православної віри басурманські орди, але якось напали вороги на монастир і спалили його вщент. Вцілілим ченцям вдалося вихопити з полум’я лише декілька святинь. З роками тут все поросло чагарниками, лише в одному місці цілюща волога ще пробивалася з глибин через рукотворний фонтан.
В книзі “Опыт статистического описания г. Ананьева”, 1854 року випуску, пишеться, що у 1849 році вирішили почистити засмічену трубу, якою текла вода. Але під час робіт обвалилася гора і завалила джерело, проте згодом чиста і холодна вода знову просочилася крізь земну товщу...
Святісь і благодать – невід’ємна частина села Байтали, але тут не було власної церкви. Починаючи з 1945 року, жителі села намагалися спорудити церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці, але її розвалили місцеві атеїсти. Пізніше селяни знову побудували храм, але його зачинили і перетворили на колгоспний склад. Наприкінці ХХ століття байтальці чергового разу розпочали будівництво сакральної споруди, і знову справа не залагодилася.
З призначенням у липні 2005 року настоятелем недобудованого байтальського храму Різдва Пресвятої Богородиці ієрея Антонія Кумпете розпочалося відродження сільської святині. Недавній випускник Патріаршого Гербовецького духовного училища, що в Молдові, нині слухач Одеської духовної семінарії, молодий священик розповів, що по приїзді в це село відчув, ніби Матінка-Церква стоїть з простягнутою рукою і очікує відгуку у серцях людей. Невдовзі церкві пожертвували старовинну ікону, після чого вдалося зібрати необхідні кошти на добудову споруди. Коли ікону повезли на поклоніння до Києво-Печерської лаври, виявилося, що вона творить чудеса. Ніхто не знав ні походження святині, ні її назви, а київські реставратори виявили, що святому лику понад 200 років. Тому ікону назвали за місцем знаходження – Божа Матір Байтальська. Вірогідно, що це одна з вцілілих монастирських святинь “повернулася додому”. Тепер ікона перебуває у місті Вишгороді, їй поклоняються віруючі.
Разом з будівницвом церкви отцю Антонію вдалося через 150 років повернути з небуття і цілюще джерело. Від храму до нього добиратися хвилин п’ятнадцять. Дорога веде через село, а потім потрібно піднятися на високий пагорб. Раніше до святого місця пробиралися лише вузенькою стежиною, та завдяки старанням Байтальського сільського голови Наталії Греденюк до джерела було проторовано дорогу. Саме тут зусиллями священика було побудовано каплицю-купальню Святих Царственних Страстотерпців, де парафіяни і численні прочани можуть скупатися в освяченій джерельній воді.
17 липня поточного року в селі біля церкви відбулася надзвичайна подія – освячення церковних дзвонів. Недавно завдяки настоятелю встановлено різьблений за всіма церковними канонами дубовий іконостас, виготовлений румунськими майстрами, а до храмового свята, що припадає на 20 вересня, сільська святиня засяє у своїй повній красі. Понад тридцять тисяч доларів коштує храмове убранство. Кошти немалі, і, як пояснив отець Антоній, на нього пішли пожертвування віруючих з України, Росії, Румунії і Молдови.
Небайдужі отець Антоній і його дружина матушка Вікторія до знедолених дітей. Подружжя має власного сина Пантелеймона, проте вирішило всиновити сироту – трирічного Павлика. Якось, перебуваючи у справах в райцентрі, священик побачив у лікарні покинутих напризволяще малюків. Від жалю стиснулося серце, і він відразу вирішив взяти під свою опіку усіх трьох. Сьогодні разом з Пантелеймоном і Павликом в родині священика виховуються п’ятирічний Сергій Черешенко та сестричка з братиком: трирічна Віка Іоарданова і п’ятирічний Євген Рощенко. Щоб велика родина могла жити з комфортом, подружжя придбало будинок, зараз там провадиться ремонт.
Планує сільський священик відкрити готель для прочан, а також жіночий монастир.
Переймається Антоній Кумпете і будівництвом сільського дитсадка. У селі є понад двадцять діточок віком від 3 до 6 років, але старому приміщенню дошкільного закладу не допоможе навіть капітальний ремонт, тому діти не отримують відповідного виховання. У сільраді грошей немає. І зараз священик сподівається благословіння від митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела на відкриття благодійного фонду, щоб зібрати необхідні кошти на цю добру справу.
Байтальська земля сповнена чудесами зцілення, і, як вважає отець Антоній, тут, де возносилися молитви, завжди буде Божа благодать.
