НА КОМУ ШАПКА ГОРИТЬ?
Ректор одного з одеських вузів, обговорюючи на сторінках газети «Одеські вісті» парадокси нової системи оцінювання, навів цікавий приклад. Цей маленький фрагмент тексту розбурхав читачів, які мають безпосередній стосунок до школи. Пропонуємо його ще раз цілком. «До мене як до депутата обласного ради і ректора вузу, звернувся здивований і обурений батько одного з випускників школи. За дванадцятибальною шкалою юнак одержав оцінку «4», яка, відповідно до інструкції Міністерства освіти і науки, свідчить про те, що школяр має «середній (!) рівень навчальних досягнень», але за двохсотбальною, рейтинговою, шкалою одержав лише 119 балів – що не дозволяє йому взяти участь у конкурсі на вступ до будь-якого вищого навчального закладу України!»
– Ректор не знає, що означають чотири бали за сучасною шкалою оцінювання? – обурювався один зі старих шкільних вчителів. – Якщо перевести на звичну п’ятибальну шкалу, – це «трійка» з величезним мінусом. Юнак не утруднював себе навчанням, батьки, як видно, успішністю сина не цікавилися. А тепер хочуть до інституту?!.
– 119 балів? Та це ж страшенний телепень! У нас у школі таких оцінок у сертифікатах не було навіть у тих дітей, які через день відвідували школу! – не приховувала емоцій моя юна сусідка.
Звідси в наших читачів виникло два запитання. Навіщо татусь трієчника підходив до ректора? І чому керівник одеського вузу журиться?..
Цього року довелось прочитати десятки публікацій, у яких критикувалася, розбивалася геть чисто нова система оцінювання абітурієнтів. Переважна більшість цих публікацій виходила або від опозиційних партій (черговий привід хоч чимось «насолити»), або від керівників і викладачів вищих навчальних закладів (шапка горить?)
Сьогодні про нову систему оцінювання розкажуть її безпосередні учасники. Ми побували в Ренійській гімназії, у недалекому минулому – ЗОШ № 2, поспілкувалися з директором, вчителями, випускниками та їхніми батьками.
Результати і висновки - «ПОТРІБНО ЗМУСИТИ УЧНЯ ПРАЦЮВАТИ НА КОЖНОМУ УРОЦІ»
– На базі нашої гімназії випускники шкіл району писали математику і українську мову, – розповідає директорка Ренійської гімназії Віра Іванівна Гулько (на знімку). – Всупереч всім побоюванням, організація зовнішнього незалежного тестування була на найвищому рівні. Пакети із завданнями вчасно привезли, а після іспитів опечатали і відвезли під охороною. Ми запрошували бути присутніми на іспитах батьків, пресу. Жодних порушень не було. Скарг не було.
– Віро Іванівно, не терпиться дізнатися результати...
– У нас цього року було 74 випускники. При тестуванні 90% з них підтвердили оцінки, які виставляли вчителі протягом року. А є діти, які показали вищий результат.
– Чи багато випускників не набрали «вузівського мінімуму» – 124 бали?
– З 164-х сертифікатів, отриманих нашими випускниками, таких було лише два.
– Тобто 99% юнаків і дівчат одержали можливість продовжити освіту. Виходить, не такий страшний чорт, як його малюють! Віро Іванівно, як першопрохідниці тестування впоралися із хвилюванням?
– Добре, що було проведено пробне тестування. Ми налаштували учнів: потрібно вирішувати всі завдання. Питання в тестах були цікаві. Багато завдань було розраховано на логічне мислення. Знаєте, ще два роки тому ми хотіли ввести в початковій школі уроки хореографії, але тепер впроваджуємо логіку.
– Напевно, не обійшлося без випадків, коли дитина перехвилювалася, розгубилася і, в результаті, одержала не ті бали, на які розраховувала?
– А хіба на екзаменах в інститутах діти хвилювалися б менше?.. Що стосується надій, які не виправдалися. Не секрет, що є учні, від природи не наділені особливими здібностями, але вони дуже старанні – готуються до уроків, активно працюють. Таким дітям, як правило, вчитель додає один бал. Але на тестуванні така дитина однаково показує свій справжній результат. Буває по-іншому: дуже розумний учень, але через хворобу часто пропускав уроки – і на іспитах ці прогалини дали про себе знати. Невдоволення результатами тестування в нашій гімназії висловлювали двоє батьків. Але більшість просто світяться від щастя. Бачили б ви наших дітей, коли вони розкривали конверти. Хлопчики, звичайно, бравували. Мишко Мунтян: «Подумаєш, сертифікат!» А в самого руки тремтять. Коли він побачив свою оцінку, від радості говорити не міг.
– Я знаю, що педагоги нервували не менше учнів, адже, якоюсь мірою, визначалася ефективність їхньої роботи.
– Нашим випускникам пощастило із вчителями. У класі із поглибленим вивченням математики, який вела Олена Віталіївна Бахарєва, з дев’ятнадцяти екзаменованих лише один учень одержав оцінку нижче семи балів. 22% випускників з цього складного предмета одержали 9 – 10 балів – це найкращий у Ренійському районі показник. Добре наші діти склали правознавство, за що мені хочеться подякувати викладачці Світлані Миколаївні Лукіян. Чудово пройшов екзамен з історії України: 90% випускників набрали понад сім балів. Причому понад 40% дітей продемонстрували найвищий рівень, набравши 11-12 балів! Це – робота викладача історії Володимира Івановича Дьяченка. Чудово написали випускники й фізику, у чому, безумовно, заслуга вчителя-методиста Сергія Павловича Міхрякова.
– А як діти з ренійських російськомовних родин склали державну мову?
– Тестування з української мови і літератури на сім і вище балів у нас склали 70% випускників.
– Незалежне тестування змушує звернути особливу увагу на особистість шкільного вчителя. Висококваліфікований педагог стає великою людиною. Це саме те, чого в останні роки так бракувало вітчизняній системі освіти. Гадаю, молоді вчителі одержали стимул підкорювати вершини педагогічної майстерності.
– Безперечно. А учням тестування дало зрозуміти: у школі треба працювати весь час, адже у завданнях закладені питання програми із шостого класу.
– Супротивники оцінювання знань шляхом тестування одностайно говорили: ця форма іспиту не дає можливості визначити вміння учня логічно мислити, аналізувати.
– Категорично не погоджуся. Наприклад, тести з історії та української мови передбачали невеликі письмові роботи, у яких випускник повинен був розкрити свою думку, довести тезу. А математика?! Щоб поставити «галочку» на правильному варіанті відповіді, необхідно розв’язати задачу. Учень, який не працював на уроках, не може впоратися із цими завданнями. Я переконана: система зовнішнього тестування повинна бути продовжена. Необхідно зробити глибокий аналіз – що добре, що погано. Насамперед, на рівні вузів.
– Що Ви маєте на увазі?
– Один приклад. У Дніпропетровському залізничному сказали: «Нам ваші сертифікати не потрібні, ми будемо провадити своє тестування».
– І що ж?
– Наш випускник Микола Іванов так само успішно склав внутрішньовузівські іспити і вступив на бюджет. Однак є вузи, які чітко виконали нові вимоги Міністерства освіти і науки.
– А тепер про головний підсумок: скільки юнаків і дівчат стали студентами?
– 54% наших випускників вступили до вузів третього-четвертого рівня акредитації на бюджет. Для порівняння: торік, коли у нас були не менш сильні діти, таких щасливчиків було тільки 36%. Зросла не тільки кількість – подивіться, до яких вузів вступили наші випускники. Ілля Черногоренко пройшов на юрфак Київського національного університету імені Шевченка, на бюджет. Наталя Коваль – до Одеської національної юридичної академії Ківалова, теж на бюджет. Коли таке було?
– А тепер кілька запитань, щоб навчити подальших випускників та їхніх батьків. Не секрет, що цього року багато старшокласників, щоб успішно пройти тестування, займалися з репетиторами.
– Але далеко не всі.
– Якщо не брати додаткових платних уроків, то які шанси на успіх?
– Якщо дитині від природи дана, наприклад, математика (а таких, як свідчить статистика, лише 25%), і вона систематично працює на уроках, ті 8-9 балів одержить. А з ними – і шанси навчатися у вузі за рахунок держави.
– Не раз доводилося чути, що в тестах були запитання, вивчення яких не передбачено програмою звичайної загальноосвітньої школи.
– Ми з колегами вивчали тестові завдання. Там справді є матеріал, який виходить за програму загальноосвітньої школи. Або ж з’являється дуже складна тема, на вивчення якої за програмою приділялося всього два уроки. Висновок: щоб показати високий результат, дитина повинна працювати додатково – сама або з педагогом. Знаєте, ми, вчителі, не могли натішитися тій атмосфері, яка склалася у випускних класах. Перерва: «Що це в тебе за книжка?» – «Ти ж знаєш, я навчаюся на курсах, це – контрольна робота». – «Слухай, дай мені на вихідні, я хочу попрацювати». Звичайно, таких дітей – небагато. Завдання батьків і педагогів – налаштувати учня на роботу.
– У великих міських школах, ліцеях, гімназіях є можливість впроваджувати профільне навчання. Але як бути сільським школам?
– Тут можна застосовувати нові навчальні плани, коли чотири уроки клас працює за загальною програмою, а потім, поділившись на групи, діти одержують додаткові знання за обраними предметами. Друге питання – чи є в сільських школах високого рівня фахівці...
– Цього року, схоже, до вузів потрапило більше молоді з провінції. У кожному разі, виникають проблеми з нестачею місць у гуртожитках для приїжджих. Як це пояснити?
– У нас, у провінції, не зруйновано стару систему освіти. Багато «сучасних» вчителів так міркують: «Не хоче дитина навчатися – ну й не треба» Ні, треба змусити дитину працювати! Першу – зацікавити, на другу – натиснути, третю – переконати. Саме так ми намагаємося поставити роботу в Ренійській гімназії. Але найбільшу роль у вихованні дитини відіграє, звичайно ж, сім’я.
– І останнє запитання. Віро Іванівно, чим, на Ваш погляд, викликана хвиля критики нової системи оцінювання випускників?
– Яка система практикувалася останнім часом – це ні для кого не секрет. Якщо дитина яскрава, надзвичайно здібна, вона ще вступить на бюджет. А ті діти, які навчалися на 8-10 балів? Або давай хабара, або підписуй контракт. Скільки було випадків, коли дитина у нас спала на задній парті, вчителі в школі їй ставили не більше 3-5 балів – і раптом вона на бюджеті, причому у доброму вузі! А її однокласники, сильні, здібні – на контракті. Місто Рені – маленьке, ми чудово знаємо і здібності дітей, і рівень статку батьків... Тому нам, шкільним вчителям, хочеться, щоб нова система зовнішнього незалежного тестування розвивалася і удосконалювалася.
Думки й враження - ЧЕРЕЗ ТЕРНИ ДО ПОСТАВЛЕНОЇ МЕТИ
Олександра ЮЗЕФОВИЧ, золота медалістка:
– Все дитинство я мріяла стати лікарем, планувала вступити до Одеського медуніверситету і дуже серйозно до цього готувалася. Але за кілька місяців до тестування цей вуз раптом змінив дисципліни: оголосили, що замість фізики потрібен сертифікат з хімії. Часу для серйозної підготовки залишалося вкрай мало, і я побоялася ризикувати. У результаті я була змушена шукати інший медичний вуз. Свій вибір зупинила на Київському національному медуніверситеті імені Богомольця, куди подала свої сертифікати і незабаром була зарахована. Дуже рада, що моя мрія здійснилася. Але, я вважаю, надалі всі вузи повинні суворо дотримуватися вимог Міністерства освіти і науки.
Василіса Михайлівна, мама Євгена Кирмиза:
– Мій син спочатку хотів вступити на факультет міжнародних відносин. Для цього Женя два роки серйозно займався англійською з дуже досвідченим, сильним репетитором. І що ж? Складаючи екзамен з іноземної мови (цього року тільки англійська мова не була включена у тестування), він набрав усього лише 165 балів. Цього не могло бути! Завдяки щасливому випадку, перед іспитом Женя працював із книжкою, де були саме екзаменаційні завдання, він знав вірні відповіді. Ми не стали подавати апеляцію – навіщо ж битися головою об стіну? Все одно сам розіб’єшся. Поряд із цим, займаючись українською мовою і математикою самостійно, беручи додаткові уроки лише з фізики, під час незалежного тестування мій син набрав за цими предметами такі бали, які дозволили йому вступити на бюджет до багатьох вузів – і до Одеського економічного університету, і до Київського авіаційного, і до Київського політехнічного. Женя зупинив свій вибір на інституті прикладного системного аналізу Київського політеху. Ми дійшли висновку: цього року екзамен з англійської мови була останньою можливістю викладачів вузів брати у абітурієнтів хабара. І цією можливістю, я вважаю, вони скористалися сповна.
Світлана Василівна, мама Євгена Сирбу:
– Торік мій син потрапив у аварію. Важка травма голови – ми були в розпачі. Він, випускник, не міг відвідувати школу, і вчителі ходили додому. Ми дуже вдячні викладачеві математики Олені Віталіївні Бахарєвій. Торік, першого вересня вона запитала Женю, які його плани? Він відповів: Одеський політехнічний. Учителька тільки похитала головою, але сказала: «Давай спробуємо, попрацюємо». Учителька цілеспрямовано готувала його до тестування, причому, безкоштовно. У результаті Женя успішно пройшов іспити і вступив. Які враження? Я навіть не помітила, як син став студентом! Моя радість безмежна! Причому Женя буде навчатися за рахунок держави, про що ми навіть не сміли мріяти.
Артем БОНДАРЕВ:
– Найважче було чекати результатів тестування. Конверти відкривав тремтячими руками і... гора спадала з пліч. Відразу біг додому, відкривав сайт Українського Центру оцінювання якості освіти – там оперативно розміщувалися результати по всій Україні – відразу можна було вирахувати, на якому ти небі. Тоді з’явилася перша впевненість у собі.
В Одеському політеху, глянувши на мої бали, дали перелік спеціальностей і сказали: «Вибирай будь-яку!». Мене вмовляли залишити оригінали документів. Але я мріяв про Київський політех, де рік навчався на заочних курсах (це коштувало 2 тисячі гривень), здав внутрішньовузівські тести і був реальним кандидатом у студенти.
Що можу сказати про нову систему? Приємно, що не зіштовхуєшся з корупцією. Солідні одеські татусі цього року були неспроможні. Прості хлопці і дівчата із провінції, якщо в них є знання, врешті-решт можуть заявити про себе.
Наталя КОВАЛЬ:
– Поставлену мету досягнуто – я вступила до Одеської національної юридичної академії Ківалова, причому на бюджет. Було б це можливо, якби не нова система оцінювання? Напевно, нам, випускникам 2008 року, пощастило. Так, цілий рік ми дуже переживали. Я цілеспрямовано готувалася до тестування, вивчала право, історію, українську мову і літературу. Перед вступом, щоб адаптуватися у стінах вузу, я пройшла підготовчі курси. Всі труди і зусилля себе виправдали. Величезне спасибі нашим вчителям. Я – найщасливіша людина!
Оксана Євгенівна КУЛЕШОВА, класний керівник:
– Нам, педагогам, дуже приємно! Деяким нашим випускникам приходили запрошення відразу із чотирьох вузів. Наші діти вибирали – це ж прекрасно! Не треба тремтіти в Одесі на екзаменах. Не треба батькам у чужому місті знімати квартиру на два-три тижні і платити за неї великі гроші. Склали іспити в школі (а вдома і стіни допомагають), потім відвезли сертифікати – ось і вся вступна кампанія.
Дев’ять випускників нашої гімназії вступили до столичних вузів, чому особисто я особливо рада. У Києві – інший рівень викладання: там надзвичайно складно купити залік або екзамен. У кожному разі моя дочка навчалася в столиці, і я бачила, що викладачі від студентів вимагають знань, а не грошей. Я рада за успіхи наших випускників. І дуже сподіваюся, що зовнішнє незалежне тестування не скасують. Ця форма повинна тільки вдосконалюватися.
Підсумки - «ЦЕ – МАСШТАБНА ПОДІЯ»
– Зовнішнє незалежне тестування стало масштабною подією в системі освіти України за останні роки, – відзначила у своєму виступі на великій серпневій педконференції начальник райвідділу освіти Ренійської райдержадміністрації Тетяна Миколаївна Ботіка. – Суть його – у заміні існуючої двоетапної системи перевірки знань однією процедурою, результати якої використовуються і для одержання шкільного атестата, і для вступу до вузів. Вчителі, інструктори, відділ освіти доклали багато зусиль для успішного проведення тестування. У цілому воно пройшло успішно і організовано.
З 345-ти випускників шкіл Ренійського району, які пройшли тестування, до вищих навчальних закладів 3-4 рівня акредитації вступив 231 випускник (67%). Причому за рахунок держави будуть навчатися 37% випускників. З урахуванням же вузів 1-2 рівнів акредитації на бюджетну форму навчання пройшли понад 57% юнаків і дівчат.
