Минулого тижня мешканці староруського села Муравлівки Ізмаїльського району зустрічали гостей із усього СНД. Хресним ходом, святковою службою в церкві, встановленням Поклінного хреста на місці колишнього жіночого монастиря розпочалася чергова, п'ята, міжнародна науково-практична конференція. Вона тривала три дні й була присвячена проблемам старообрядництва. Серед учасників – вчені, історики, священнослужителі. Оргкомітет репрезентували працівники Одеської облдержадміністрації, ОНУ ім. Мечникова, старообрядницькі приходи Покрова Пресвятої Богородиці с. Муравлівки та Старонекрасівської старообрядницької церкви, КП «Ізмаїльський архів», національно-культурне товариство липован-старовірів «Київська Русь», громадська організація «Відродження джерел».
– Вважаю такі заходи дуже корисними, – сказала учасниця конференції начальник управління у справах національностей та релігій облдержадміністрації Ярослава Різникова. – У Муравлівці найяскравіше відчувається поєднання етносу та релігії. Скажу так – і в Росії, наскільки знаю, мало де збереглося таке єднання, як у цьому та інших селах Одещини, де живуть старовіри, які називають себе липованами. Ми підтримуємо такі заходи і фінансово. Нами виділено 10 тисяч гривень для видання чергової збірки із матеріалами наукової конференції. А всього нинішнього року на підтримку подібних заходів – конференцій, фестивалів, народних гулянь, мета яких – зберігати єдність різноманіття етносів та культур, виділено 600 тисяч гривень.
Зараз триває робота щодо формування програми до 2010 року, яка буде складатися з усього спектру питань, пов'язаних із підтримкою етносів та культур. Свої пропозиції ми подамо до Верховної Ради.
Розповіла Ярослава Різникова і про те, що, звичайно ж, пригнічує нинішнє становище сільської глибинки: розбиті дороги, невпорядкованість, соціальні проблеми. Але ж люди тут живуть не лише богобоязливі, але й працьовиті.
– Проблем у нас справді багато, – сказав сільський голова Муравлівки Сергій Скорик. – Бюджетна програма виконується з великими труднощами, вона безпосередньо залежить від діяльності фермерських господарств. Але ви подивіться, що відбувається сьогодні: люди виростили зерно, а його не хочуть приймати або збивають ціни до рівня ледве чи не удвічі нижчого за собівартість. Те ж саме із соняшником – вже сьогодні нам заявляють, що обійдуться без нього. А як бути селянам? Кажуть, що усьому виною входження України до СОТ... І, звичайно ж, дуже добре, що саме у нашому селі провадиться конференція такого масштабу. Нехай, крім нашої, липованської екзотики, гості побачать і наші труднощі. Можливо, це теж допоможе у майбутньому нам проблеми розв’язати? Нам архівісти розповідають, що 70 років тому, в 1938-му, згідно із наявними даними, у селі мешкало понад 2500 чоловік. А сьогодні – трохи більше 1000.
– А що ви хочете? Після розвалення базового багатогалузевого господарства та створення на його базі фермерських господарств багато людей в нашому селі залишилися без роботи, – долучився до розмови колорітний липованин-бородань Василь Тимофєєв. – Так, ми, старі, не бідуємо, живемо за рахунок своїх городів. Муравлівська картопля славиться на всю Одещину. Але праця ж, в основному, ручна, на своєму горбі господарства тягнемо, як можемо. А молодь шукає щось сучасніше. І, не знайшовши, їде до міст. Нас, за великим рахунком, рятує віра наша. І те, що ми прагнемо зберегти свої вікові традиції. Похвально, що до нас приїхали й представники облдержадміністрації. Вони ж то бачать більше. Але – що діється нагорі? На жаль, наші керівники ухвалюють рішення нібито від усього народу, нас і не запитуючи, нашою думкою не цікавлячись. Так, муравлівці не падають духом – віра не дозволяє. Але, здається, час керівництву країни припинити ділити владу та звернути увагу на глибинку. Адже, що не кажіть, ми, селяни, – основа країни. Я усім серцем, усією душею підтримую статтю редактора газети "Одеські вісті" Івана Нєнова "Кум кумом, а бринзу – за гроші". І не лише я – а багато хто з муравлівців. Справді, як можна, не запитуючи нас, від нашого імені вихваляти політичних авантюристів – керівників Грузії? І це замість того, щоб там, нагорі, звернути серйозну увагу на те, як ми живемо, і як нам не дають жити?
– Те, що молодь роз'їжджається, справді лихо, – підтримала тему мешканка села, голова громади сільського храму Олена Соколова. – Мабуть, початок лиха було покладено ще тоді, коли зруйнували монастир, розташований неподалік від Муравлівки. Його відкрили у 1905 році, а знищений він у 1947-му, незважаючи на те, що селяни як могли цьому протидіяли. А як же жити без Бога в душі? Ось і прийшли ми до того, до чого прийшли, незважаючи на всі, здавалося б, гарні помисли Радянської країни, яких теж було чимало. І дуже добре, що сьогодні на місці монастиря було встановлено хрест. Так, нам нелегко жити. Але я пам'ятаю своє дитинство – хіба воно було кращим? Ми працювали не покладаючи рук і вірили у краще майбутнє. І за будь-яких часів намагалися зберігати і свою мову, і свою культуру, і свої обряди. Переконана – навіть їдучи до міста, діти наші в душі залишаються прихильниками цих устоїв. І вірю – краще майбутнє і в нашого села, і в нашої країни попереду.
...На думку і мешканців села, і самих учасників конференції, вона вийшла дуже насиченою. Звичайно, селян найбільше цікавило: а що розкажуть вчені люди про їхнє село? І, безсумнівно, вони залишилися вдячні кандидатові історичних наук, доцентові кафедри етнографії ОНУ ім. Мечникова Олександру Пригаріну, який досить цікаво й дохідливо розповів про наукові дослідження появи на тутешній землі старообряднців, про справжню дату народження поселення на місці нинішньої Муравлівки. Не здивували й оплески усіх присутніх в залі на адресу директора Ізмаїльського архіву Алли Галкіної – відданого ентузіаста своєї великотрудної праці, однієї із організаторів таких семінарів. Людини, переконаної у тому, що без минулого немає майбутнього. Від імені учасників семінару вона була нагороджена грамотою. А повага людей, вдячних за те, що їм допомагають зберегти старовину, дорожча за все.
