ЮРІЙ ЧЕБАН: «БРОНЗА» У ПЕКІНІ МЕНЕ НЕ ЗУПИНИТЬ»
Як відомо, минулої Олімпіади представники Одеської області здобули три медалі. Одну з них – бронзову – здобув весляр Юрій Чебан. Подолавши половину дистанції, Юрій йшов четвертим, однак зумів зібратися із силами і стати третім.
Наш кореспондент зустрівся з Юрієм Чебаном і взяв у нього інтерв'ю.
– Юрію, згадайте подробиці свого фінального запливу.
– Це був найважчий із усіх моїх виступів. У фінал на 500 метрів вийшли найкращі спортсмени, усі один одного добре знали. Спочатку я розраховував свої сили, а наприкінці дистанції дуже додав. Останні 50 метрів вже нічого не відчував, просто плив. Це був автомат, що виконує задану програму... Потім пролунали вигуки. Я спочатку не зрозумів, що сталося. А коли почали вигукувати: «Юро, молодець!», то зрозумів, що здобув медаль. Я відчув радість і велике полегшення. Все вже було позаду...
Приємно, що всіх призерів і переможців щодня особисто вітав президент НОК Сергій Бубка. Взагалі така увага дуже важлива для будь-якого спортсмена.
– Потрапити на Олімпіаду – це вже великий успіх. Але ж Ви могли і не поїхати до Пекіна.
– Справді, відбірковий цикл Олімпіади склався для мене не дуже гладенько. По суті, я не міг визначитися з дистанціями і тривалий час не міг домогтися бажаного результату в олімпійських дисциплінах. Питання здобуття ліцензій залишалося відкритим до останнього етапу – чемпіонату Європи, що відбувався у травні цього року у Мілані. І там мені таки вдалося здобути бронзову медаль на своїй коронній дистанції 500 метрів.
– Перед Пекіном Ви вже брали участь в Олімпіаді?
– Так, я був на Іграх в Афінах у 2004 році і посів 10-те місце. Можна сказати, що це була лише спроба. Але ні той результат, ні нинішній мене не зупиняють. Тому що ще не досягнута найвища ступінь – золота. Я планую далі тренуватися і готувати себе лише до першого місця на наступній Олімпіаді в Лондоні. Відчуваю, що сьогодні на це здатен.
– Юрію, а які враження справила китайська столиця?
– Все було гарно і цікаво як у країні, так і в олімпійському селі, але клімат просто жахливий. Було спекотно, над Пекіном висів смог. Китайці почали змінювати клімат, запускаючи спеціальні ракети у хмари. І пішли дощі. У підсумку мій тренер В'ячеслав Сорокін захворів на запалення легенів. Лише по приїзді додому ледве одужав.
– Як Ви почали займатися веслуванням?
– Вісім років тому моя мама, чемпіонка СРСР з веслування, Людмила Олександрівна, посадила мене на байдарку. Стала моїм тренером, а потім я перейшов до тренера Євгенія Лесяка. Але в Одесі не було жодних умов для тренувань. І тоді я записався до спортивного клубу припортового заводу «Хімік» в Южному. Потім став працювати з В'ячеславом Сорокіним, з яким і поїхав до Пекіна.
– Як проводите свій вільний час?
– Люблю спілкуватися із друзями, потанцювати на дискотеках, порибалити. Із задоволенням дивлюся телевізор і, звичайно, спорт – бокс, легку атлетику.
– Про сім'ю не замислюєтеся?
– Поки що ні. Сім'я вимагає дуже багато часу. Справа в тому, що я поки що хочу повністю віддаватися спорту, доки є можливість. А коли доможуся своєї мети, то подумаю про сімейне вогнище.
– За результатами Пекінської олімпіади спортсмени-призери одержали, як ніколи, значні винагороди....
– І це справедливо. Я одержав квартиру в Одесі, премію в 350 тисяч гривень, а також багато нагород, квітів і добрих побажань. А ще великим сюрпризом і несподіванкою став подарунок від футбольного клубу «Чорноморець», який вручив мені і іншим олімпійцям футболки з нашими іменами. Приємно, що не забули і справедливо нагородили наших тренерів. Без них ми б не досягли таких успіхів.
Євген НИЗОВ
ДРУЖНА СПОРТИВНА СІМ’Я
21 вересня, у день святкування чергової річниці міста, з нагоди присвоєння звання Почесного громадянина Білгорода-Дністровського, міська громада привітала Анатолія Миколайовича Ломаченка – заслуженого тренера України, батька Василя Ломаченка – чемпіона Олімпійських ігор 2008 року у Пекіні. Спортивні досягнення цієї сім’ї стали вагомим внеском у розвиток фізкультури та спорту міста за останній час.
Анатолій Ломаченко родом із Білгорода-Дністровського, де мешкали його батько та дід, який загинув під час Великої Вітчизняної війни. З раннього віку він займався футболом та веслуванням, в армії серйозно захопився боксом. Дружину Тетяну Михайлівну, згодом майстра спорту СРСР з акробатики, зустрів під час навчання у педінституті.
Василь та його сестра Настасія – також обрали спортивну стежку. Настасія – майстер міжнародного класу зі спортивної акробатики.
Шлях до головної перемоги майбутній чемпіон розпочав із шести років під керівництвом батька. Із 1986 року Анатолій Миколайович працює вчителем фізичного виховання у Білгород-Дністровській школі № 5 та тренером міського боксерського спортивного клубу "Акерман".
Дружина Тетяна Михайлівна із 1987 року працює тренером Білгород-Дністровської ДЮСШ зі спортивної акробатики. Нині тренує доньку Настасію.
Сьогодні, коли син, якого на честь героїчно загиблого діда назвали Василем, досягнув високої спортивної мети, Анатолій Миколайович Ломаченко мріє про створення спортивного комплексу у рідному Білгороді-Дністровському.
Лише минулого року у результаті успіхів на обласних, всеукраїнських та міжнародних змаганнях, спортивна рать Білгорода-Дністровського поповнилася заслуженим майстром спорту України, трьома майстрами спорту України, дев’ятьма кандидатами у майстри спорту, дванадцятьма спортсменами першого розряду. Тріумфом нинішнього року, безперечно, стала перша в історії міста золота олімпійська медаль – спільна заслуга дружної сім’ї Ломаченків.
Тетяна ГУРІЧЕВА, власкор «Одеських вістей», м. Білгород-Дністровський
ВИЇЗНЕ ЗАСІДАННЯ НОК
З 17 по 21 вересня у Коктебелі (Крим) під головуванням президента Національного олімпійського комітету України Сергія Бубки пройшов виїзний семінар-нарада НОК. У ньому взяли участь керівники регіональних відділень НОК, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, олімпійських федерацій і фізкультурно-спортивних товариств.
Під час семінару було підбито підсумки участі української делегації в Олімпійських іграх, відбулася презентація Перших юнацьких Олімпійських ігор та обговорення перспектив і проблем розвитку олімпійського руху в Криму. Завершився семінар дружнім футбольним матчем, у якому взяли участь команди Національного олімпійського комітету та збірної спортивної громадськості Криму. Зустріч проходила у рівній боротьбі, тому рахунок 6:6 закономірний. Найрезультативнішим у команді НОК став її капітан – Сергій Бубка (3 м'ячі).
Семінар-нарада НОК проходив вже уп’яте. У попередні роки його приймали Львів, Кіровоград, Чернігів та Запоріжжя. Мета подібних заходів – обговорення проблем та перспектив розвитку олімпійського руху в Україні.
Євген АЛЕКСЄЄВ
ГВОЗДАВСЬКА ФУТБОЛІСТКА
З дитинства гвоздавська школярка Наталка Волошина віддавала перевагу не лялькам, як її однолітки-подружки, а грі у футбол. Разом з хлопчаками вона з ранку до вечора ганяла м’яча на вулиці або шкільному стадіоні.
Протягом чотирьох років дівчина виступає на різних змаганнях в складі шкільної збірної футбольної команди, яку жартома називають “Єпураш”, бо її тренує вчитель фізкультури Василь Григорович Єпур. Часто дівчинку-футболістку запрошують до Любашівської жіночої збірної захищати спортивну честь району в обласних турнірах з міні-футболу. Нині Наталка навчається у 9-му класі Гвоздавської ЗОШ І-ІІІ ступенів і жодного дня не пропускає нагоди потренуватися.
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Любашівський район
СТАЛИ ЧЕМПІОНАМИ ЄВРОПИ
Євпаторія приймала учасників молодіжної першості континенту з шашок – 64, на якому успішно виступили представники нашої області.
Так, студентка Південноукраїнського педагогічного університету гросмейстер Вікторія Мотричко за швейцарською системою, набравши 16 очок із 18-ти, стала володаркою золотої медалі.
Ще однією, цього разу срібною медаллю, Вікторія була нагороджена за друге місце у блискавичній грі (три хвилини на партію).
Серед юнаків відзначився студент Одеської академії холоду майстер спорту Владислав Нан. Він у класичних шашках (одна година на партію) із результатом 13 очок із 18 здобув золоту медаль чемпіона континенту. Владислав виконав норматив міжнародного майстра.
Там же проходив чемпіонат Європи серед ветеранів, де Одещину репрезентував найсильніший шашкіст сільського спортивного товариства «Колос» 54-річний Василь Максимчук із Татарбунар.
У вирішальному двобої за «золото» наш земляк поступився міжнародному гросмейстеру харків’янину Сергію Бойку і став срібним призером.
Євген ГОРЕЛЮК
ФАРТОВА ВОДА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
У Дніпропетровську фінішував командний чемпіонат України з веслування на байдарках і каное, на якому нашу область репрезентували динамівці, вони посіли загальне третє місце (головний тренер Микола Кравчук).
Серед байдарочників на дистанції 200 метрів передували Микола Кремер, а на п’ятисотці він був другим. Наша землячка Ірина Муравйова разом з киянкою Ольгою Дубиніною на байдарці-двійці перемогли на відрізках 200 і 500 метрів.
Каноїсти також піднімалися на п’єдестал пошани. Так, одесит Юрій Ісаков і Михайло Біленький з Миколаєва на двійці першими на дистанції 1000 метрів перетнули фінішний створ.
Екіпаж каное-четвірки склали брати Юрій і Олександр Ісакови, Олександр Голубєв і киянин Сергій Клименюк, які виграли заїзд на 200 метрів.
Євген АЛЕКСАНДРОВ
