Якось, проїжджаючи польовою дорогою, помітила дуже привабливу і не зовсім звичну картину. На перший погляд, здалося, що на видолинок, порослий зеленою травою, опустилися дві великі білі хмари. Видовище було настільки гарним, що не втрималася і попросила зупинити машину. Тільки підійшовши ближче, зрозуміла, що то пасуться вівці.
Як виявилось, то була отара агрофірми «Мар’янівське» Ширяївського району. Нині не часто можна побачити овець, особливо в північних районах області, тому я вирішила обов’язково побувати в цьому господарстві. Та обставини складалися так, що потрапила туди аж через рік. Перше, що побачила, знову приємно вразило. Заїхавши на територію молочнотоварної ферми, вловила, можна сказати, вже забутий кислуватий запах силосу. І не помилилася. Справді, на цій фермі ще досі є силосні траншеї, які наповнені соковитим кормом.
Раніше, коли доводилося двічі на тиждень бувати на фермах, чесно кажучи, цей запах досить таки набридав. Але тепер, коли вже рідко в яких агроформуваннях утримують хоч якусь худобину і годують її вже чим доведеться, побачити справжню, я б навіть сказала, класичну МТФ, справді зраділа.
А ще біля кожного тваринницького приміщення стояли вози із сіном, соломою. Як пояснив директор агрофірми Володимир Миколайович Гармац, для обслуговування ферми використовують переважно гужовий транспорт. Це в нинішній час дає відчутну економію паливно-мастильних матеріалів. І здешевлює тваринницьку продукцію. Та не тільки це прорахував Володимир Миколайович. Він переконаний, що той, хто зберіг худобу, хто втримає її тепер, в цей кризовий час, то в недалекому майбутньому буде, так би мовити, у вигоді. Адже більшість людей починають розуміти, що ніякі імпортні стегенця та інші «лакітки» в гарних сучасних упаковках за якістю не можуть конкурувати з нашим вітчизняним м’ясом та молоком. І якщо наші законотворці спроможуться підійти розважливо до питання регулювання імпорту тваринницької продукції, та ще й підтримають вітчизняного товаровиробника, ось тоді настане час одержувати віддачу таким ентузіастам і справжнім господарям, які, попри всілякі труднощі, не дали загинути тваринницькій галузі. А щоб її зберегти, то потрібно саме так, як у Мар’янівці, дбати не лише про «хвости», а й про раціон і про збільшення стада.
За 2008 рік агрофірма «Мар’янівське» наростила поголів’я великої рогатої худоби майже на півсотні, а дійне стадо ззросло на вісімдесят голів. Тепер керівництво господарства поставило собі завдання довести кількість ВРХ до тисячі, а дійних корів – до 400 голів.
Як зазначив начальник управління агропромислового розвитку Ширяївської райдержадміністрації Олександр Семенович Дудник, це єдине в районі господарство, яке в минулому році не тільки зберегло тваринництво, а ще й збільшило поголів’я.
До того, що в агрофірмі розвиваються майже всі галузі тваринництва, зокрема й вівчарство, спонукає ще один чинник. Землі цього господарства розміщені на пагорбах та схилах, багато з яких не придатні для рільництва. А їх чимало. Майже півтори тисячі гектарів. Тож їх використовують як пасовища.
– Добрих півроку худоба пасеться. Крім того, – говорить Володимир Миколайович, – тепер, коли ціни на зерно впали, вигідніше перепустити його через тваринництво, а не віддавати за безцінь чи платити за його зберігання.
Щоденно, навіть взимку, господарство реалізовувало по 1200 – 1500 кілограмів молока. Коштів, одержаних за нього вистачало на оплату податків, за використану електроенергію. Щоправда, на заробітну плату при цих надоях недосить. Але на фермі ось-ось розпочнуться масові отелення. Тож тут чекають на велике молоко, а отже, і прибутки зростуть.
Все це сприяє тому, що навіть в нинішніх досить таки складних для аграріїв умовах, агрофірма «Мар’янівське» входить до першої п’ятірки кращих господарств району.
