Ця книжка стала підсумком багаторічної наполегливої роботи колективу дослідників, які поставили собі за мету повернути із забуття сторінки життя талановитої людини, одного з тисяч тих, хто не прийняв нову реальність і волею долі був викинутий за межі рідного міста і країни. Його ім'я – Петро Олександрович Нілус (1869 – 1943), чудовий художник, критик і публіцист, один з активних діячів Тюрха. Книжка «Петр Нилус. Письма из эмиграции (1920 – 1937)», що вийшла у видавництві «Оптимум», – це вираження інтелектуально-духовних устремлінь певної частини одеської інтелігенції, що прагне зберегти наступність із періодом найвищого культурного розквіту міста (другої половини ХІХ – початку ХХ ст.). Коло людей, скажімо, досить вузьке, але чудове у своїй послідовності і глибині наукового збагнення (вибачте за термінологічну сухість) предмета їхнього дослідження.
Автори-упорядники книжки – відомі дослідники культурного життя Одеси к. XIX – поч. XX століть – головний хранитель Одеського художнього музею Людмила Єрьоміна і заступник директора з наукової частини цієї установи Віталій Абрамов. Діяльну участь у здійсненні проекту, і не лише як адміністратора (книжка видана на кошти музею), але і як перекладача, взяла директорка художнього музею Наталя Поліщук, а також науковий співробітник Одеської державної бібліотеки ім. М. Горького Ольга Барковська. Відомий дослідник діяльності Товариства південноросійських художників, – Ольга Михайлівна взяла на себе нелегку працю редагування книжки.
Не можна не погодитися з думкою Віталія Абрамова, висловленою під час презентації книжки в Одеському художньому музеї, що робота над подібними збірниками певною мірою позбавлена емоційно-особистісного, оцінкового моменту. Вона припускає, насамперед, інтелектуальні і моральні прерогативи, тому що, крім знань, вимагає дуже дбайливого ставлення до чужого життя. А життя Нілуса, скажімо відверто, було незавидне, сповнене особистої невлаштованості, злигоднів, гірких розчарувань, але змістовним, сповненим пафосу служіння культурі. У своєму особистому листуванні Петро Нілус постає як виразник думок людей певного кола і покоління, багато в чому розчарованих, які втратили те, що становило сенс їхнього життя. Цим почасти пояснюється загальне враження депресивності і скепсису – стан, властивий багатьом представникам еміграції на Заході, особливо у 20 – 30-ті роки ХХ століття. Однак, цікаві його думки про французьке мистецтво, зокрема про творчість Сезанна, Пікассо та ін.
Окрема тема – життя Петра Нілуса в еміграції і його взаємини з Іваном Буніним, з яким він жив у Парижі в одному будинку по вулиці Оффенбаха, 1. Поінформований читач виявить спільні моменти з життям інших відомих російських емігрантів, наприклад, Костянтина Сомова і Зінаїди Серебрякової, які також користувалися заступництвом і перебували в тіні своїх великих друзів або родичів, відповідно, Сергія Рахманінова і Олександра Бенуа.
Листи Петра Нілуса адресовані до його давніх одеських друзів – художників Євгенія Буковецького до Одеси і Бориса Егіза до Константинополя і Вільнюса. Усього подано близько вісімдесяти листів. Вони охоплюють період початку еміграції Нілуса до настання епохи «залізної завіси» (березень 1920 – травень 1937 рр.). Більшість із цих листів зберегла дружина П.О. Нілуса Берта Голубовська і його прийомна донька Валентина. Нині вони зберігаються в архівах Національного художнього музею і Інституту історії мистецтва, фольклористики і етнографії ім. М. Рильського. Дане видання містить також спробу осмислити передісторію еміграції Нілуса на підставі газетних публікацій 1918-1919 років, що зберігаються в ОДНБ ім. М. Горького, а також документів з Державного архіву Одеської області.
Свою посильну допомогу в підготовці книжки зробили відомі одеські дослідники-краєзнавці С.З. Лущик, М.Р. Бєльський, С.А. Сєдих і А.А. Дроздовський, співробітниця художнього музею Олена Жулицька, а також наш французький друг К.В. Махров, який надав рідкісні фотографії паризького періоду творчості П. Нілуса.
Книжка, красиво зовні оформлена, з'явилася першим своєрідним подарунком до ювілею Одеського художнього музею, що цього року буде відзначати своє 110-річчя. З огляду на те, що тираж книжки (300 прим.) не може цілком задовольнити навіть запитів фахівців, хочеться вірити, що в майбутньому ми станемо свідками її перевидання, можливо, доповненого (і вдосконаленого в ілюстративній частині!), наприклад, з використанням листів-відповідей адресатів Нілуса.
