Формування районних бюджетів далі залишається предметом нескінченних обговорень. Не є винятком і прибутково-видаткові колізії в бюджеті Великомихайлівського району. Так, із розмови з начальником фінансового управління райдержадміністрації Геннадієм Раковим стало зрозуміло, що це вічна пісня із щомісячними варіаціями.
Першу серйозну проблему у 2009 році підклав НАК «Нафтогаз України». 29 січня ця компанія видала наказ, за яким ціна за блакитне паливо для системи ЖКГ виявилася збільшеною майже у півтора раза. Тобто, у січні зробили передоплату з розрахунку 1900 гривень за 1000 кубометрів, а через місяць цю суму накрутили до 2614 гривень. Підвищення відбулося без попередження, і про нові тарифи стало відомо лише у середині лютого. Великомихайлівський район (втім, як і всю країну) було поставлено перед фактом. Закладали одну суму, а виявилося, що потрібно ще вишукувати фінанси для погашення боргу, що автоматично утворився. Значну частку витрат довелося спрямувати на оплату дорогого енергоносія.
Яка ця частка? Республіканський бюджет надає дотації на вирівнювання господарського становища щомісячно. Із квітня розмір дотації установлено у 2 млн 954 тис. гривень. І, як підтвердив Г. Раков, ця сума отримана повністю, копієчка до копієчки. Але з неї практично п’яту частину доводиться віддавати постачальникам енергії з ВАТ «Одесагаз». На таку арифметику держави можна відповісти лише за допомогою парадоксальної логіки.
Директори шкіл знизують плечима. В районі опалення у половині навчальних закладів газове. Якщо використовувати вугілля, то витрати на рік склали б 600 тисяч гривень і обігрівати класи можна було б протягом цілого року. А при газовому опаленні потрібно відраховувати по 500 тисяч щомісяця! Чи не перейти знову на дідівський спосіб опалення?..
У підсумку ті невеликі, але реальні гроші, які держава дає району, просто перекочовують на рахунки приватної структури. На розвиток же від виділених коштів залишаються крихти.
Ще одним камінчиком у город держави можна вважати принцип наповнюваності місцевого бюджету. Так, крім дотацій зверху, є також власні надходження. Як відомо, дохідну частину становлять податки, які беруться як з фізичних осіб, так і з підприємств і установ, що перебувають на території району. Але індустрії тут немає. Є фермерські господарства, серед яких аж ніяк не всі працюють успішно, і кількість зайнятих там працівників невелика. Тому фактично основним джерелом фінансового поповнення є державні установи: міліція, пожежна служба, школи, лікарні, податкові органи, пенсійний фонд.
При підрахунку витрат, звичайно ж, доводиться звертати увагу на те, що на кожну сільраду замкнута різна кількість людей. Так, у Великомихайлівському районі є сільради, які поєднують як по 3000, так і по 60 чоловік. Але управлінський персонал сільради, як і належить, скрізь становить 5 чоловік, і на його утримання однаково кожному потрібно порядку 100 тис. гривень на рік. Чому ж не укрупнити володіння і не зробити одне правління на два округи? Адже одразу можна було б заощадити 100 тисяч! Та тому, що Кабмін України встановив цей типовий штатний розклад, і без його рішення територіально-адміністративний устрій району перекроїти неможливо.
Говорити про це потрібно у зв’язку з порочністю практики так званого формульного розрахунку, відповідно до якого держава відмірює дотації.
Наприклад, у Великомихайлівському районі – 31,2 тис. жителів, а в сусідньому Іванівському – 29,5 тисячі. Дотація вирівнювання йому дається відповідно на меншу кількість осіб. Здавалося б, у наявності справедливий принцип пропорційного розподілу. Але, якщо глянути ширше, то підприємств, що поповнюють бюджет податками, у «іванівців» більше, а сільських рад на 4 менше. Це ставить суміжні райони у нерівні умови. І хоча середньоарифметичний метод виділення грошей на розвиток районів багато разів зазнавав критики, він залишається незмінним.
Мабуть, тому майже в центрі Великої Михайлівки кілька років стоїть без вікон, без дверей цегельна «коробка» майбутнього дитячого садка. Коштів, щоб довести недобуд до пуття, не знаходиться. Відповідно до звітів, торік на місці знайшли можливість виділити 500 тис. гривень на проект і складання кошторису за новими тарифами на будматеріали і енергоносії. 350 тисяч додала область на прокладання водопроводу і газу у будинок. З держбюджету щедрот поки що чекають... А в діючому дитсадку вихователі не знають, де розмістити дітей, і майструють ярусні ліжка. Якщо ущемлені діти, то до яких же пріоритетів прагнуть в селі?
