Хтось любить відходити по-англійському, не прощаючись, хтось – по-українському, з обіймами, поцілунками і традиційним тостом «на коня». Ну, а ІV Міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в Одесі» відійшов по-німецькому: учора увечері в Російському театрі останню фестивальну виставу показав театр з німецького міста Нюрнберг. Незвичайне атмосферне видовище за назвою «МАDMAN» (що перекладається як «божевільний») створене режисером Дмитром Вассерблаєм за мотивами повісті Миколи Васильовича Гоголя «Записки сумасшедшего», стало гідним фінальним акордом у симфонії фестивальних вражень.
Докладна розповідь про цю виставу і церемонія закриття фестивалю чекає на вас у наступному номері нашої газети. А поки що повернімося на кілька днів назад – до подій, які не були висвітлені у попередніх випусках фестивального щоденника.
9 вересня було показано дві вистави: на сцені Українського театру – "Жінки. Фрагмент" за п'єсою Олександра Марданя Вологодського драмтеатру, у Російському театрі – гоголівський "Ревизор" театру драми імені Горького з Ростова-на-Дону. Вологодці (точніше кажучи, вологодчанки, оскільки всі персонажі у виставі – жінки) приємно здивували і порадували одеських глядачів. П'єса "Женщины" має другу назву – "Кошки-мышки": те, що відбувається на сцені – стрімка, небезпечна гра, у яку втягуються три гарні незвичайні жінки. Заслуженій артистці Росії Маріанні Вітавській дісталася найбільш виграшна і у той же час найскладніша роль у п'єсі. Тетяна – успішна дама, яка займається літературними перекладами, любима і любляча сестра відомої акторки Тамари, зовні дуже схожа на неї, раптово стає жертвою непорозуміння: масажистка Олена, яка прийшла в будинок, приймає її за зоряну сестру. Далі дія розгортається зі стрімкістю випущеної з лука стріли: масажистка виявляється зовсім не масажисткою, з минулого двох сестер випливає досить безстороння таємниця, здатна призвести до непоправної катастрофи...
Маріанна Вітавська блискуче відіграє кожен поворот напруженого сюжету. Олександру Марданю особливо вдалася перша половина п'єси, де партнеркою Вітавської виступає талановита молода акторка Поліна Бичкова, яка грає роль Олени. Діалог Олени і Тетяни нагадує дуель двох блискучих фехтувальниць: гострі випади і майстерні відбивання, витончені обманні фінти і точні, смертельно небезпечні уколи. Друга половина п'єси, у якій на сцені з'являється сестра Тетяни Тамара (акторка Наталя Ситникова), на мій погляд, поступається першій: втрачається ритм, динаміка і гострота інтриги, задані у першій частині. Але Наталя Ситникова з успіхом долає цю складність, створюючи переконливий повнокровний образ своєї героїні. Успіх всіх акторських робіт у виставі наявний, і у цьому заслуга режисера-постановника Зураба Нанобашвілі, який майже бездоганно розставив всі акценти у системі взаємин персонажів. На окреме слово заслуговує чудове сценографічне вирішення вистави, виконане постановником Віктором Рубінштейном: спосіб життя у дзеркалах, дзеркального відображення душ і характерів, минулого і сьогодення дуже правильно відображує настрій п'єси.
Вистава "Ревизор", що прибула з Ростова-на-Дону, порадувала дбайливим ставленням до першоджерела і яскравим задерикуватим втіленням класичного сюжету. Народний артист Росії Микола Сорокін виступив не тільки режисером, але й сценографом вистави. Досить лаконічні і функціональні декорації створюють відчуття справді гоголівського простору. Робота художника по костюмах Наталі Коваленко дозволяє порівняти зовнішній вигляд персонажів з ілюстраціями до старих добрих видань гоголівських книжок. Характери героїв втілені точно і переконливо, вистава насичена розсипом симпатичних режисерських і акторських придумок. На окремі добрі слова заслуговує іскрометний жіночий дует дружини і дочки Городничого: Марія Любимова та Ольга Васильєва чудово працюють у парі. Та й решта робіт у виставі заслуговують на добрі слова, лише обмежені рамки статті не дозволяють згадати тут всіх численних гоголівських персонажів та їх виконавців.
Передостанній фестивальний день, 10 вересня, також ознаменувався двома виставами. На сцені Болгарського культурного центру Луганський російський драмтеатр зіграв прем'єру вистави "Ночь Святого Валентина" за п'єсою все того ж Олександра Марданя. Вистава готувалася спеціально до фестивалю. На жаль, доводиться констатувати, що луганці зазнали невдачі: на сьогоднішній день плюсів у вистави набагато менше, ніж мінусів. До плюсів можна віднести і деякі окремі моменти акторських робіт заслуженого артиста України Євгенія Кравцова (Хозяин) і акторки Катерини Шаповалової (Женщина). На жаль, можливості, дані дуже непоганою п'єсою, не використані у виставі навіть на третину. Заявляючи, услід за автором, жанр вистави як "трилер на трьох", режисер насправді ставить банальну мелодраму. Особливо невдалою частиною вистави стала сцена з Гостем (артист Сергій Євдокимов). Втім, ще раз нагадаю, що вистава готувалася у гранично стислий термін, хочеться вірити, що луганці врахують свої помилки і спробують змінити її на краще.
Увечері того ж дня у Російському театрі правили бал білгородці – тепер уже постійні друзі фестивалю. Цього разу: одеситам була показана комедія О. Островського "На бойком месте" у постановці заслуженого діяча мистецтв Росії Юрія Йоффе. Спадкоємці щепкінської традиції подарували одеситам справжнє свято театру. Комедія розроблена і зіграна на чудово високому рівні, кількість дотепних режисерських знахідок закономірно переходить у загальну, практично бездоганну, якість акторської гри. З дюжини яскравих персонажів вистава особливо виділяється майстерний квартет головних героїв: Павлін Миловидов (заслужений артист Росії В. Бгавін), Вукол Бессудний (І. Нарожний), дружина Бессудного Євгенія Миронівна (Евеліна Ткачова) та його сестра Аннушка (Вероніка Васильєва). Білгородський театр чергового разу підтвердив, що на сьогоднішній день їхня трупа є однією з кращих драматичних труп Росії. Браво, білгородці!
Ну що ж, фестиваль удався, свято відбулося! "Зустрічі в Одесі" стали радісними і добрими. Фестиваль пішов на відпочинок, щоб повернутися через рік. А отже, до нових "ЗУСТРІЧЕЙ".
